Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві (1998)

Як і монетарна, фіскальна політика може бути експансійною й обмежувальною. Експансійна фіскальна політика означає зростання державних витрат або зниження податкового пресу. Через підвищення урядових витрат зростає сукупний попит на макроекономічному рівні, що водночас призводить до збільшення як цін, так і доходів. Результатом підвищення агрегованого попиту є й зростання процентної ставки як похідної від збільшення попиту на позики.

Зі збільшенням процентної ставки обсяги вітчизняних інвестицій знижуються, що згодом призводить і до зниження сукупного попиту. Підвищення процентної ставки зумовлює приплив інвестицій у країну і підвищує попит на національну валюту, внаслідок чого збільшується курсова вартість національної грошової одиниці. З її підвищенням зменшуються експортні можливості країни, що також впливає на зниження агрегованого попиту. Експансивна фіскальна політика спричинює підвищення внутрішніх і зниження експортних цін на сільськогосподарську продукцію, підвищення цін на промислову продукцію та реальної процентної ставки, збільшення собівартості сільськогосподарської продукції.

На рис. 3.2 графічно зображено взаємозв’язки між основними суб’єктами економіки й розкрито динаміку їх параметрів під впливом експансійної фіскальної політики в короткостроковому періоді. Наслідком збільшення державних витрат є зростання агрегованого попиту на макрорівні та загального індексу цін (рис. 3.2,а, точки О1, Ц1).

Зростання агрегованого попиту призводить до збільшення процентної ставки й обсягів іноземних інвестицій (рис. 3.2,б, точки О1, і1). Підвищення іноземних інвестицій зумовлює збільшення курсової вартості національної грошової одиниці (рис. 3.2,в, точки К1, О1). Унаслідок цих змін зростають ціни на промислову й сільськогосподарську продукцію (рис. 3.2,г і д). Наслідком всього зазначеного є підвищення рівня собівартості сільськогосподарської продукції (рис. 3.2,е). Однак експансійна фіскальна політика впливає на зростання агрегованого попиту лише в короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді під впливом чинників експансійної фіскальної політики агрегований попит починає знижуватися. Адже збільшення курсової вартості національної грошової одиниці неодмінно призводить до зниження експортних можливостей країни, що також негативно впливає на зниження сукупного попиту. Обмежувальна фіскальна політика полягає в зниженні державних витрат й посиленні податкового пресу. Така політика сприяє зниженню валового внутрішнього продукту, внаслідок чого знижуються рівень інфляції і процентна ставка. Зменшення процентної ставки знижує вартість національної грошової одиниці, стимулює експорт.

Характерною особливістю обмежувальної фіскальної політики є те, що вона стримує зростання цін у всіх галузях економіки, однак ціни на сільськогосподарську продукцію зростають швидшими темпами, ніж ціни на промислову продукцію. Водночас рівень виробничих витрат у сільському господарстві починає знижуватися.

Отже, в умовах обмежувальної фіскальної політики спостерігається збільшення доходів сільськогосподарських виробників. У табл. 3.2 узагальнено вплив фіскальної експансійної й обмежувальної політики на основні параметри сільськогосподарського виробництва.

В реальній економіці при макроекономічному регулюванні одночасно застосовуються важелі як монетарної, так і фіскальної політики. Однак при прогнозуванні впливу макроекономічного регулювання на сільське господарство загалом і на формування виробничих витрат зокрема необхідно враховувати три основні особливості цієї галузі.

По-перше, якщо ціни на несільськогосподарську продукцію зростають досить повільно або навіть можуть бути постійними протягом короткострокового періоду, то за більшістю видів сільськогосподарької продукції ціни є дуже нестабільними, такими, що коливаються як за роками, так і за періодами року. В цьому разі йдеться про світові тенденції в динаміці сільськогосподарських цін.

По-друге, сільське господарство, на відміну від інших галузей, потребує значно більше початкових інвестицій, а отже, і виробничих витрат, аби розпочати виробництво. Потрібно придбати землю, техніку, обладнання, приміщення, оборотні фонди. Це призводить до того, що виробничі витрати нерідко в часі випереджають надходження доходу. Цим зумовлена та специфічна особливість сільського господарства, що воно не може існувати без кредитування. У свою чергу це ще відчутніше збільшує виробничі витрати, адже треба виплачувати проценти за кредити.

По-третє, в сільському господарстві порівняно з іншими галузями економіки досить складно регулювати обсяги залучення ресурсів у виробництво і суми виробничих витрат з метою максимізації прибутку. Пояснюється це тим, що попит на продукцію галузі досить непостійний і може стати відомим вже після розміщення ресурсів у виробництві. Цим також пояснюються існуючі складності у сфері сільськогосподарського маркетингу.

Саме зазначені особливості сільського господарства впливають на результати макроекономічного регулювання галузі. Так, зокрема, експансійна монетарна політика має як короткостроковий, так, довгостроковий ефект впливу на сільське господарство та формування його виробничих витрат. Загалом короткостроковий ефект такої політики є позитивним: інфляція призупиняється і піддається регулюванню, реальна процентна ставка падає, що сприяє припливу інвестицій, активізації виробництва і зниженню рівня безробіття; зі зниженням курсу національної грошової одиниці зростає експорт. Водночас довгостроковий ефект такої політики може мати цілком негативні наслідки: передусім це значне підвищення рівня інфляції й усі пов’язані з нею економічні проблеми. Яскравий приклад цьому  економіка США кінця 1970-х років, коли після проведення експансійної монетарної політики в 1975–1979 р. у 1979 р. внаслідок високої інфляції номінальна процентна банківська ставка була 8,74 %, а реальна  мінусова ( 0,11 %), тобто дефляційний коефіцієнт становив 8,85 %.

З іншого боку, експансійна фіскальна політика спочатку зумовлює високі виробничі витрати, стимулює виробництво і підвищує реальну процентну ставку. А через те, що міжнародні фінансові ринки реагують на зміну політики держави оперативніше, ніж товарні ринки, то обмінний курс національної грошової одиниці спочатку зростає. Якщо уряд поряд з експансійною фіскальною політикою проводить й експансійну монетарну політику, то збільшення реальної процентної ставки і обмінного курсу валюти може бути знівельованим.

Така комбінація фіскальної та монетарної політики буде ефективною в короткостроковому періоді, адже обсяги виробництва й доходи сільськогосподарських виробників зростають, а водночас знижуються процентна ставка і обмінний курс валюти. Якщо ж нарівні з експансійною фіскальною політикою не буде проводитися експансійна монетарна політика, то реальна процентна ставка зростатиме, що призведе до збільшення виробничих витрат; курс національної грошової одиниці буде підвищуватися і в результаті це перекриє ефект від початкового зростання обсягів виробництва й доходу. Воднораз можна однозначно визначити, що довгостроковий ефект експансійної фіскальної політики буде негативним, обсяги інвестування в сільське господарство скоротяться.

Обмежувальна монетарна політика разом з експансійною фіскальною політикою також впливатимуть на збільшення виробничих витрат у сільському господарстві, адже реальна процентна ставка й обмінний курс валюти зростатимуть, що призведе до зниження доходів сільськогосподарських виробників.

Отже, з макроекономічної точки зору на виробничі витрати в сільському господарстві безпосередньо впливають два основних чинники: рівень реальної процентної банківської ставки і рівень цін на промислову продукцію. Непрямий вплив пов’язаний з динамікою агрегованого попиту: коли він зростає, зростає й попит на сільськогосподарську продукцію, що стимулює виробництво, експорт сільськогосподарської продукції, інвестування в галузь, і вплив на рівень виробничих витрат відбувається вже через мікроекономічні важелі регулювання ефективності виробництва.

Можна з досить високою мірою ймовірності прогнозувати короткострокові наслідки впливу макроекономічної політики на рівень виробничих витрат у сільському господарстві й загалом на галузь. Водночас ефект макроекономічного регулювання в довгостроковому періоді є досить невизначеним.

Починаючи з 1994 р., поряд з рестрикційною монетарною політикою в Україні проводилася й рестрикційна фіскальна політка, що проявлялося в зниженні державних витрат і посиленні податкового пресу, які були спрямовані на зниження рівня інфляції та банківської процентної ставки. Отже, протягом останніх трьох років дія монетарної й фіскальної політики була спрямована винятково на зниження рівня інфляції і, з одного боку, на підвищення, а з іншого  на зменшення реальної банківської процентної ставки. Наслідком такої політики стало зниження, а потім і стабілізація темпів зростання інфляції й на цій основі створення умов для введення національної грошової одиниці гривні та її запровадження у вересні 1996 р. Воднораз реальна процентна ставка на банківські кредити зросла, що не стимулювало інвестицій в економіку (обсяг інвестицій в економіку за 1990–1995 рр. становив 750 млн дол., у тому числі за 1995 р. 266,6 млн. дол.), а також зменшилися обсяги виробництва в сільському господарстві й скоротився попит на продукцію галузі.

Отже результатом макроекономічної політики держави за останні три роки стало зовнішнє зниження інфляції, однак глибинні її причини не було ліквідовано, чинниками яких залишився шок пропозиції, залежність від зовнішніх енергоносіїв, нераціональне розміщення та використання виробничих ресурсів. Зокрема, рівень зайнятості трудових ресурсів у народному господарстві становив близько 70 %. За розрахунками Національного банку України вітчизняна промисловість реально може призупинити спад виробництва і розпочати його нарощувати при середньомісячному рівні інфляції 2–3 %.