Обґрунтування інвестиційних проектів у процесі трансформації форм власності (1998)

Для підготовки та аналізу інвестиційного проекту необхідно розробити фінансовий план. Фінансове планування — процес оцінювання фінансових потреб підприємства та прийняття рішення про фінансування цих потреб. Мета фінансового планування — оцінити потреби та шляхи фінансування, відшукати джерела та напрямки використання коштів, а також своєчасно прийняти рішення про напрямки вкладання коштів.

Фінансовий план інвестиційного проекту (рис. 6.2) має узагальнювати матеріали бізнес-плану, які передували його розробці (аналіз ринку та план маркетингу, план виробництва та організаційний план), а також забезпечити порівнянність (у вартісному вимірюванні) витрат та переваг проекту.

Розглянемо більш детально зміст та порядок розрахунку кожного розділу фінансового плану інвестиційного проекту.

Прогноз обсягів реалізації. Він є вихідною інформацією для фінансового платежу. Цю інформацію отримують на етапах аналізу ринку, плану маркетингу та виробничого плану. Дані про обсяг реалізації зручно згрупувати в таблицю (табл. 6.2).

Хоч ця таблиця досить проста, але, враховуючи те, що виторг від реалізації є головним фактором, який впливає на показники ефективності проекту, розрахунок показників таблиці 6.2 має бути якомога точнішим. Обсяг та суми реалізації треба прогнозувати окремо для продажу на внутрішньому та зовнішньому ринках. Під час реалізації на зовнішньому ринку ціни плануються з урахуванням правил INCOTERMS.

З метою усунення впливу на вартісні показники фактора інфляції всі розрахунки рекомендується вести в доларах США, використовуючи для перерахунку в національну валюту України дані прогнозів валютного ринку.

Прогнозуючи обсяги реалізації, слід також ураховувати:

час збуту — середній час між завершенням виробництва продукції та її відвантаженням у днях;

затримку платежів — середній час між відвантаженням та оплатою товару в днях; облік часу на збут та затримку платежів необхідний для точнішого планування грошових потоків та бухгалтерського балансу у часі, наприклад, для прогнозування нормальної дебіторської заборгованості;

питому вагу продажу по факту, тобто визначення, який відсоток від суми реалізації продається з оплатою по факту відвантаження;

питому вагу продажу в кредит, тобто визначення, який відсоток від суми реалізації продається з оплатою в кредит. При цьому слід планувати: термін кредиту в днях, надбавку до ціни в разі продажу в кредит у відсотках, відстрочку першої виплати в днях, періодичність виплат;

питому вагу продажу з авансом, тобто визначення, який відсоток від суми реалізації продається з попередньою оплатою. При цьому необхідно враховувати: термін постачання після попередньої оплати (за скільки днів до постачання товару виплачується аванс), зниження ціни за продажу з авансом у відсотках, питому вагу авансу в ціні (який відсоток ціни товару виплачується авансом).

З метою стимулювання продажу може застосовуватись система знижок. Виходячи із цього, сума реалізації в таблиці 6.2 визначається як підсумковий результат прогнозу з урахуванням усіх знижок.

Інвестиційний план (оцінка інвестиційних витрат проекту). Інвестиційні витрати — це інвестиції, які забезпечують підготовку та реалізацію проекту (рис. 6.3).

Залежно від видів та форм інвестицій значення показників матиме різний економічний зміст. Наприклад, якщо створюється нове підприємство, інвестиційні витрати розглядаються як внесок засновників у статутний фонд, а якщо проект здійснюється на діючому підприємстві— як збільшення статутного фонду за рахунок коштів залучених акціонерів або як витрати, що відшкодовуються за рахунок кредитів чи державних субсидій. Інвестиційні витрати можна розділити на капітальні та поточні.

Стаття «Передінвестиційні дослідження та підготовчі роботи» включає витрати, що зв’язані з підготовкою даного проекту. До цих витрат відносять розробку інвестиційного проекту, включаючи бізнес-план, а також витрати, зв’язані з придбанням патентів, товарних знаків, програмних продуктів і т.п.

За типами витрат це можуть бути оплата послуг інших організацій (фізичних осіб), витрати на виконання робіт, зв’язаних з підготовкою даного проекту, а також з придбанням супутніх товарів та послуг. Передінвестиційні дослідження та підготовчі роботи плануються в розмірі 5—7% вартості проекту.

Стаття «Оренда земельної ділянки» показує суму орендної плати за період упровадження проекту, якщо таку оренду передбачено.

У статті «Освоєння земельної ділянки» плануються витрати, зв’язані з підготовкою земельної ділянки до будівництва, а також витрати на придбання ділянки або прав користування нею.

Стаття «Будівлі та споруди» враховує вартість будівель та споруд, які належать інвесторові (або прав користування ними) як інвестиційного вкладу. Витрати на нове будівництво цією статтею не враховуються.

У статті «Інфраструктура» вказуються витрати на проведення інженерних комунікацій, доріг, систем водо- та енергозабезпечення й інших елементів виробничої інфраструктури (визначається або їхня вартість, або вартість прав користування ними як інвестиційний вклад у проект).

У статті «Технологія» враховується вартість технічної документації, ліцензій, «ноу-хау», або вартість прав користування ними.

По статтях «Будівельно-монтажні роботи», «Устаткування» та «Пусконалагоджувальні роботи» плануються витрати на нове будівництво, придбання устаткування, монтаж та пусконалагоджувальні роботи технологічного устаткування, що придбано або внесено у вигляді майна, а також устаткування інженерних комунікацій, які обслуговують виробництво, та систем управління.

У статті «Підготовка кадрів» вказуються витрати на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів, які зв’язані з реалізацією проекту, але не відносяться на собівартість продукції, що випускатиметься в результаті реалізації проекту.

Стаття «Накладні витрати» показує маркетингові та організаційні витрати, які зв’язані з проектом (підготовка та реєстрація установчих документів; укладання угод на постачання сировини, будівництво, монтаж, збут, витрати на рекламу, страхування, кредит і т.п.). Накладні витрати, як правило, плануються в розмірі 10% вартості проекту.

По статті «Оборотні кошти» плануються витрати на придбання пускової партії сировини та матеріалів для виробництва та виробничої інфраструктури, а також витрати на утримання штату підприємства на період будівництва та експлуатаційних випробувань.

План залучення капіталу (джерела фінансування проекту). Можливі джерела фінансування проекту показані на рис. 6.4.

Статті «Власні кошти», «Прямі іноземні інвестиції» означають, що інвестиційні витрати відшкодовуються за рахунок грошових, матеріальних та нематеріальних коштів інвесторів. Якщо джерела фінансування відображаються по статтях «Залучені кошти» або «Портфельні іноземні інвестиції», це свідчить про те, що ініціатори проекту залучають кошти інших інвесторів (юридичних чи фізичних осіб) через продаж акцій та інших цінних паперів. Кількість учасників проекту буває різною, наприклад, ініціаторами проекту можуть бути не промислові підприємства, а інвестиційні, трастові та холдингові компанії. Тоді їхні кошти можуть проходити по статті «Власні кошти». Необхідно вказувати, яку частку проекту фінансує кожний учасник.

По статті «Кредити міжнародних фінансових організацій» треба показати обсяг коштів, які пропонуються такими організаціями, як Всесвітній банк, Міжнародний валютний Фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку та іншими.

Обсяги інвестиційних витрат (розділ ІІ) та джерела їх фінансування (розділ ІІІ) мають збігатися. Головна мета класифікації джерел фінансування проекту полягає у визначенні структури капіталу проекту. Крім того, необхідно скласти графік повернення вкладених коштів, який пропонується розробляти за формою табл. 6.3.

Дані таблиці 6.3 є вихідними для балансу грошових потоків. Показники цієї таблиці можуть бути змінені після розробки балансу грошових потоків з метою оптимізації структури капіталу.

Розрахунок поточних витрат проекту. Метою розрахунку собівартості продукції, яка буде виготовлена в результаті реалізації проекту, є визначення загальних поточних витрат виробництва і збуту. Тому є сенс окремо розрахувати прямі витрати на одиницю продукції, потім на всю реалізовану продукцію, а не одразу на реалізовану продукцію.

Планування собівартості, з одного боку, має бути здійснено згідно із затвердженими «Основними положеннями про склад витрат виробництва (обігу) і формування фінансових результатів на підприємствах та в організаціях України», а з іншого — має відповідати вимогам розробників проекту щодо зручності та вірогідності розрахунків. Виходячи з цих двох факторів, сформовано структуру витрат, за якою здійснюються розрахунки.

Плануючи матеріальні витрати, слід враховувати затримку платежів за сировину, матеріали та комплектуючі, тобто середній час між отриманням та оплатою товару в днях. Урахування затримки платежів необхідне для точнішого планування грошових потоків та бухгалтерського балансу в часі, наприклад, для планування нормальної кредиторської заборгованості. Витрати на оплату праці допоміжного, адміністративно-управлінського та іншого персоналу, що оплачується погодинно, також включаються до прямих трудових витрат. Матеріальні витрати детально розраховуються в плані виробництва проекту, а фінансовий план узагальнює ці розрахунки (табл. 6.4, 6.5).

Таким чином, загальна сума поточних витрат на виробництво та збут продукції включає прямі матеріальні та трудові витрати, а також операційні витрати

Баланс грошових потоків. Він підсумовує розрахунки попередніх розділів фінансового плану та показує рух грошових потоків. Головна мета балансу грошових потоків — передбачити можливі «вузькі місця» в оплаті заборгованості та грошових зобов’язань, уточнити структуру капіталу (джерел фінансування проекту). Баланс грошових потоків розраховується за формою табл. 6.6.

Грошові кошти на початок реалізації проекту — це обсяг власних грошових коштів, що вкладаються в проект. Інші (крім суми реалізованої продукції) грошові надходження також можуть передбачатися під час реалізації проекту, якщо відповідають його меті. Наприклад, може плануватися реалізація неосновної продукції, продаж або здача в оренду основних фондів, операції з іноземною валютою, розміщення тимчасово вільних коштів на депозитних рахунках банків, різні форми спільної діяльності з іншими підприємствами, погашення нормальної дебіторської заборгованості. Якщо передбачається розвиток діючого підприємства, додатковими доходами можуть стати дивіденди по придбаних раніше акціях, а також погашення раніше створеної дебіторської заборгованості.

Одночасно зі зведеним балансом грошових потоків розраховується план прибутків, тому що необхідно розрахувати суму податку з прибутку. План прибутків (табл. 6.8) — це аналітична таблиця, де наочно показані усі витрати та вигоди проекту.

Прогноз бухгалтерського балансу. Баланс прогнозується на кінець кожного року проекту з метою визначення «вузьких місць». Методика прогнозування базується на оцінюванні руху грошових коштів та інших активів і зміні пасивів. Прогнозування здійснюється, виходячи з базових проводок.

Показники ефективності проекту. Для розрахунку ефективності проекту використовуються показники, прийняті в міжнародній практиці. Найчастіше розраховуються такі показники:

Чиста поточна вартість (net present value) — NPV. Для розрахунку попередньої ефективності проекту NPV розраховується за формулою

(6.1)

де t — рік реалізації проекту; В — вигоди проекту (сума реалізації продукції, яку буде виготовлено); С — інвестиційні та поточні витрати і податки; 0,12 — ставка дисконту, рекомендована Всесвітнім банком для країн СНД.

Ставка дисконту — це постійне число, що характеризує: а) знецінення грошей у часі; б) перевищення норми прибутку на вкладений капітал над середнім відсотком за кредит (альтернативною вартістю проекту); в) рівень ризику проекту.

Рекомендується також зробити розрахунки для ставки дисконту 0, 15 з метою врахування ризику.

Другим варіантом розрахунку може бути співвідношення суми всіх грошових надходжень і всіх грошових витрат за балансом грошових потоків для ставок дисконту 0,12 та 0,15. Третім варіантом розрахунку може бути її вираження як суми реалізації основної продукції та доходів від ліквідації основних фондів, передбачених для реалізації проекту, за формулою 6.1. Четвертий варіант розрахунку — це вираження її як суми інвестиційних витрат, поточних витрат і податків, включаючи інвестиційні матеріальні та нематеріальні витрати, за формулою 6.1.

П’ятий варіант — NPV розраховується як різниця між PV (поточною вартістю) та недисконтованими інвестиційними витратами (І):

(6.2)

де t — рік реалізації проекту; В — вигоди: сума реалізації продукції, виготовленої в результаті здійснення проекту; С — поточні витрати та податки.

Для всіх проведених розрахунків чиста поточна вартість має бути позитивною.

2. Внутрішня норма рентабельності (Internal Rate of Return) — IRR розраховується з рівняння

(6.3)

де треба знайти таку IRR, щоб рівняння виконувалось. Результат має перевищувати 0,15.

3. Коефіцієнт витрат і вигод (Cost Вenefit Ratio — CBR) розраховується таким чином:

(6.4)

Значення коефіцієнта має перевищувати одиницю.

4. Термін окупності (Payback Period — PBP)

(6.5)

де Сn — чиста приведена вартість за n років.

Треба знайти такий рік n, в якому витрати дорівнюють вигодам проекту. Це і буде терміном окупності. Рекомендується також розраховувати PBP без дисконтування. Специфічним методом розрахунку PBP є розрахунок за формулою

(6.6)

де Іn — приведена вартість за n років (треба знайти такий рік n, коли витрати дорівнюватимуть вигодам проекту); Іt — інвестиційні витрати в році t. У цьому випадку різниця вигод та витрат не включає інвестиційні витрати.

5. Індекс прибутковості (Profitability Index) — PI = PV : I, де

(6.7)

І — інвестиційні витрати проекту (див. рис. 6.3).

Іншим варіантом розрахунку РІ є обчислення відношення дисконтованих грошових надходжень до дисконтованих грошових витрат.

Індекс прибутковості має перевищувати одиницю.

Показники рентабельності, ліквідності та платоспроможності. Показники цього розділу фінансового плану розраховуються в динаміці по роках (кварталах або місяцях) реалізації проекту. Таких показників існує кількадесят, вони широко відомі.