Конкурентоспроможність підприємства

З урахуванням досягнень теорії й практики управління конкурентоспроможністю, розроблених наукових підходів і принципів російський дослідник проблем якості Р. А. Фатхутдінов пропонує теорію конкурентної переваги формувати на основі поняття «цінність».

Цінність, па його думку, — це щось особливе, чим система володіє (містить у собі), прагне зберегти або мати в майбутньому. Наприклад, здоров'я, талант, професіоналізм, організованість, володіння нововведенням, відома торговельна марка і т.п.

Конкурентна перевага системи — ексклюзивна цінність, яку має система, що дає їй перевагу перед конкурентами.

Цінність пропонується класифікувати за такими ознаками:

система, якій властива цінність для реалізації конкурентної переваги, — біологічна, соціальна, виробнича, технічна;

вид цінностей — матеріальні, нематеріальні, грошові, соціальні, культурні, духовні, природно-кліматичні, політичні;

зміст цінностей — якісні, вартісні, поведінкові, синергічні;

джерело або основа походження цінностей — об'єктивні й суб'єктивні;

спосіб існування цінностей — реальні й віртуальні;

сутність цінностей — базисні (радикальні нововведення, висока кваліфікація персоналу, висока організованість системи управління і т.п.) і другорядні (ординарні нововведення, дешеві трудові ресурси, освоєна ринкова інфраструктура, активи й т.п.);

динамічність прояву цінностей — стратегічні й тактичні;

форма прояву цінностей — переваги індивіда, позитивні погляди на явища, оригінальна місія системи, нововведення й т.д.;

місце прояву цінностей — поза системою й усередині системи;

рівень стабільності прояву цінностей — стійкі (природно-кліматичні фактори, позитивне конкурентне середовище, висока культура й т.п.) і нестійкі (нововведення, імідж, ресурси й т.д.);

масштаб поширення цінностей — глобальні, локальні, індивідуальні.

Для кращого розуміння сутності якого-небудь явища рекомендується користуватися логічними схемами.

показано побудований ланцюжок одержання від цінностей ефекту (наприклад, прибутку).

Зробимо аналіз схеми перетворення цінності в який-не-будь вид ефекту: технічний, соціальний, економічний або політичний. Цінності можуть перетворитися на базисні або другорядні, стратегічні або тактичні конкурентні переваги, реалізовані поза або усередині біологічної, соціальної чи виробничої системи в глобальному, локальному або індивідуальному масштабі. Наприклад, усередині соціальної або виробничої системи можуть бути реалізовані нововведення шляхом перетворення їх в інновації в будь-якій сфері діяльності. Конкурентні переваги, в остаточному підсумку, втілюються в товарах, що випускаються даною, системою й реалізованих на ринку. Продаж товару, що має конкурентну перевагу або виготовленого з використанням у системі внутрішньої конкурентної переваги, дасть ефект.

Отриманий після реалізації товару доход, що включає ефект, назад надходить у систему, яка застосувала (використала) дану конкурентну перевагу (на схемі цей зв'язок показаний зворотним зв'язком від ефекту до системи). Соціальна або виробнича система отриманий доход розподіляє на внутрішнє споживання (преміювання персоналу, технічний або соціальний розвиток системи й інших напрямів) або на одержання, (придбання, покупку) нової конкурентоспроможної цінності. Цей зв'язок показаний зворотною стрілкою від системи до цінності. Досить важливо отриманий доход направляти на придбання ефективних (перспективних) конкурентоспроможних цінностей, які можуть бути реалізовані в конкурентні переваги даної системи.

З усіх цінностей, що здобуваються знову, найбільш ефективними для системи є базисні стратегічні глобальні цінності. Наприклад, виробнича система, що розробила або купила ексклюзивне право на нову інформаційну технологію, конструкцію, структуру об'єкта або технологію її виготовлення, може мати стратегічне монопольне право на використання цієї конкурентної переваги в глобальному масштабі. У цьому випадку головні труднощі зводяться до комплексної оцінки, по-перше, ланцюжка перетворення цінності на ефект (див. рис. 3.5), по-друге, кількісного результату самого ефекту.

Розглянута логіка сутності конкурентної переваги системи дозволяє зробити висновок, що технічна, соціальна, економічна або комплексна оцінка конкурентної переваги являє собою дуже трудомісткий процес. У конкурентній боротьбі технічних систем важливі вже інші характеристики: якість системи з погляду задоволення потреб споживачів, ціна придбання й використання системи, якість сервісу системи. Щоб по цих характеристиках мати конкурентні переваги, виробнича система, що розробляє й виготовляє технічну систему, повинна мати свої зовнішні або внутрішні конкурентні переваги (прогресивна система автоматизованого проектування, конструктивні радикальні нововведення, прогресивне устаткування, конкурентоспроможний персонал і т.д.). Для придбання конкурентних переваг соціальною системою вона повинна володіти конкурентоспроможними персоналом, технологіями, устаткуванням і т.д.

Таким чином, методика оцінювання конкурентоспроможної переваги спирається на сутність цінності, що стала джерелом одержання переваги (матеріальні, нематеріальні, грошові, соціальні й інші цінності), і залежить від її змісту, джерела походження, динамічності прояву, масштабу поширення й інших умов.

Таким чином, прогнозування конкурентної переваги системи може здійснюватися на основі:

системного аналізу конкурентних переваг і слабких сторін системи;

системного аналізу конкурентних переваг товарів, що випускаються системою, за стадіями їхнього життєвого циклу;

системного аналізу конкурентних переваг і слабких сторін конкурентів і товарів, що випускають ними,;

аналізу набору цінностей, які можуть бути перетворені на конкурентні переваги системи або її товарів;

оцінки вартості цінностей, що здобувають системою;

розробки програми (проекту) проходження цінностей до їхнього втілення, одержання конкретного результату або ефекту в просторі й у часі;

аналізу можливості якісного дотримання принципів прогнозування.