Конкурентоспроможність підприємства

Конкурентоспроможність галузі (Кгал) пропонується оцінювати, виходячи з конкурентоспроможності ЗО найбільш значимих за обсягом продаж товарів:

і=і

де і = 1, 2,...,30 — товари галузі, що є лідерами за обсягом продаж у розрахунковому році;

Кп — конкурентоспроможність г-того товару в розрахунковому року, частки одиниці [розрахунок — див. формулу.

Ідеальне (максимальне) значення конкурентоспроможності галузі дорівнює ЗО, тобто тоді, коли всі ЗО найбільш значимих товарів галузі мають конкурентоспроможність, рівну одиниці. На практиці його значення може становити 15—20.

Конкурентоспроможність регіону рекомендується оцінювати за тією самою методикою, що й конкурентоспроможність країни, підставляючи у формулу (8.9) показники по даному регіону.

конкурентоспроможність країн у 1995—1996 pp. Всесвітній банк оцінював за 380 показниками, згрупованими в 10 факторів.

До цих факторів належали: економічний потенціал; темпи зростання економіки; ефективність промислового виробництва; рівень розвитку науки й техніки, темпи освоєння науково-технічних досягнень; участь у міжнародному поділі праці; динамічність і ємність внутрішнього ринку; гнучкість фінансової системи; вплив державного регулювання економіки; рівень кваліфікації трудових ресурсів; забезпеченість трудовими ресурсами; соціально-економічна й внутрішньополітична ситуація. За цими критеріями, на першому місці перебували США; Росія була на 48-му, останньому, місці з оцінюваних країн.

Вважаємо, що 380 показників для оцінки конкурентоспроможності країни забагато. До того ж близько 100 з них не статистичні, а експертні. В експертній комісії повинні брати участь провідні спеціалісти з багатьох країн.

Виходить дуже складна система оцінювання конкурентоспроможності, що потребує відволікання або постійної роботи багатьох фахівців. Надмірна кількість компонентів найчастіше знижує ефективність функціонування системи. Разом з тим, перераховані фактори конкурентоспроможності країни не повністю відповідають вимогам комплексності й орієнтації на майбутнє, що дуже істотно при прийнятті рішень. Наприклад, серед показників конкурентоспроможності країни немає показників витрат з державного бюджету в розвиток людини, на НДДКР, ВВП на душу населення тощо.

Наприкінці 1997 й 1998 р. конкурентоспроможність країн оцінювалася вже за іншою методикою. В основу її було прийнято 9 критеріїв: політичний ризик (у змісті повернення своїх грошей), вагомість критерію була прийнята за 25 балів зі 100; економічні перспективи (25); показник зовнішньої заборгованості (10); борг у зв'язку з дефолтом або у зв'язку з реструктуризацією боргу (10); рейтинг платоспроможності по кредитних боргах (10); доступ до банківських ресурсів (5); доступ до короткострокових фінансових ресурсів (5); доступ до ринків капіталів (5); надання форфейтингових послуг (5).

Конкурентоспроможність — головний показник рівня комплексного розвитку країни.

Примітивізм у її оцінці ні до чого хорошого не приведе.

Отримана економія від спрощення моделей розвитку об'єктів призводить у майбутньому до величезних втрат.