Конкурентоспроможність підприємства

Однією з найефективніших ліній ринкової поведінки дрібних і середніх (а зрідка навіть і великих) фірм, що дає їм змогу домагатися успіху не тільки в конкурентній боротьбі з рівними, а й зі значно могутнішими суперниками, є нішова стратегія, головні складові якої — ставка на диференціацію продукту, і необхідність зосередження максимуму зусиль на вузькому сегменті ринку.

Якщо при розгляді силової стратегії було встановлено, що найефективніше виробництво масових, стандартних продуктів, то ефективність споживання при цьому залишалася як би на другому плані. Адже будь-які невідповідності властивостей стандартного товару вимогам, які до нього пред'являються в даному конкретному випадку, обертаються, наприклад, для фірми-споживача, збитком або упущеною вигодою.

У більш загальному плані можна сказати, що у випадку з диференційованими продуктами втраті ефективності виробництва протистоїть підвищення ефективності споживання (тобто тієї самої ефективності виробництва, але вже не у виробника, а у фірми-споживача цих виробів).

Проблема, таким чином, упирається в кількісне співвідношення програшів і виграшів ефективності у виробника й споживача спеціалізованої продукції. У тих ринкових сегментах, де придбання більше від втрат, виникає об'єктивна база для розвитку спеціалізованого, а нерідко й вузькоспеціалізованого виробництва. Для споживача в цьому випадку споживча цінність диференційованого продукту настільки перевищує цінність стандартного, що він готовий переплачувати виробнику, з лишком окуповуючи всі додаткові витрати останнього. пов'язані з відходом від стандарту.

Якщо при стандартному виробництві запас конкурентоспроможності товару (тобто різниці споживчої цінності й ціни реалізації) забезпечується в першу чергу за рахунок низьких витрат його виробництва, то при спеціалізованому виробництві він виникає в основному завдяки високій споживчій цінності товару.