Конкурентоспроможність підприємства

У міру того як фірма накопичує досвід і концентрує ресурси в обраній вузькій галузі, ніша усе більш надійно захищає її від вторгнення конкурентів. Цей період життя фірми часто відзначається швидким зростанням обороту: про товар, що з'явився, з особливими достоїнствами довідається усе більше коло потенційних споживачів, його популярність зростає.

Фірма використовує у своїй вузькій сфері всі новітні досягнення, у якій би галузі і в якій би країні вони не були зроблені, її продукція відзначається високою якістю, але й високою ціною. А сама компанія, залишаючись не дуже великою за розмірами, стає високоприбутковою.

Однак паралельно наростають небезпеки іншого роду. По-перше, патенти, технологія, спеціалізована збутова мережа — усе це й багато чого іншого, чим володіє компанія, має піну лише доти, поки існує та особлива ринкова потреба, на задоволення якої вони орієнтовані.

Фірма стає заручником ринкової ніші, яку зайняла або сама створила. Поки ніша існує, фірма має масу переваг. Але занадто багато коштів вкладено у вузьку галузь. Змінити виробничий профіль майже неможливо.

Спеціалізовані фірми розорялися не тому, що випускали погану продукцію, навпаки — звичайно вона була чудовою. І не тому, що відстали від технічного прогресу у своїй галузі. Вони розорялися тому, що в умовах, які змінилися, їхні спеціальні пізнання знецінювалися, а нічого іншого вони робити не вміли.

Пристосувавшись до задоволення вузькоспеціальних потреб, фірми процвітають, але одночасно втрачають гнучкість і здатність змінювати рід діяльності.

Іншою проблемою спеціалізованої фірми є небезпека захоплення. Для багатьох спеціалізованих компаній ринковий успіх стає прелюдією поглинання.

Як ми говорили, спроба прямого вторгнення на ринок, контрольований спеціалізованою фірмою, може закінчитися для великої фірми жалюгідно. Перемогти фірму в сфері її спеціалізації важко, захопити цілком — часто багато легше. Адже захоплення може бути єдиним шляхом одержання доступу до патентів, ноу-хау, спеціалізованої збутової мережі.

Поглинання спеціалізованої фірми звичайно не приводить до її повного розчинення в структурі могутнішої корпорації, що здійснила захоплення.

Найдорожче, що придбала велика фірма. — це організацію, оптимально пристосовані до задоволення запитів певного кола споживачів. Розпустити її було б недозволенною марнотратністю. Нагадаємо, що одна з основних функцій фірми — самонавчання, нагромадження досвіду, а не втрата його. Тому колишня незалежна фірма управляється як дочірнє товариство з високою мірою автономності.

Доля спеціалізованих фірм, що уникли поглинання, може розвиватися за двома напрямами: 1) стагнація, або помірне зростання разом із займаною нішею; 2) зміна стратегії й перетворення у велику фірму.

Перший шлях типовий для переважної більшості фірм, коли їхні розміри досягають меж ринкової ніші. їхня діяльність у цьому випадку підкоряється вже описаній стратегії вузької спеціалізації. Якісно фірма не змінюється, але переходить у стаціонарний стан. Якщо обсяг займаного нею сегмента ринку стагнує, то й вона припиняє своє зростання. Якщо ніша збільшується (зростає популярність відповідних спеціалізованих товарів), то й фірма може небагато збільшуватися в розмірах.

Другий шлях відкривається лише далеко не перед усіма компаніями. Для того щоб він здійснився, недостатньо зусиль самої фірми. Треба щоб був сприятливий збіг обставин.

По-перше, фірма одержує такий шанс, коли обрана нею ніша виявляється дуже перспективною й виростає в масовий ринок, на якому їй вдається зберегти лідерство.

По-друге, фірма може вийти за межі ніші. Щасливі фірми нерідко накопичують ресурси для ривка в масове виробництво. Вихід фірми за межі ніші, як правило, тісно пов'язаний з радикальною перебудовою структури галузі. І далеко не в усякій з них він можливий.