Конкурентоспроможність підприємства
16.1. Співтовариство фірм і стабільність економіки.
Фірми, що дотримуються різних стратегій, взаємодіють між собою, становлять єдину систему, тому що ринкова економіка — це співтовариство конкуруючих між собою компаній. Адже саме фірми виробляють усі товари й послуги, що обертаються на ринку. А поведінка фірм жорстко задається конкурентною взаємодією: кожна компанія займає на ринку тільки той сегмент, який вдається їй відстояти в боротьбі із суперниками.
Отже, будь-який істотний економічний процес слід розглядати через конкурентні відносини фірм. Він стає можливим тільки тоді, коли фірми можуть брати участь у ньому, не підриваючи, а підсилюючи свої конкурентні позиції. У цьому значенні конкуренція виступає як головний регулятор ринкової економіки.
Однак конкуренція не зводиться до простого з'ясування співвідношення сил конфронтуючих сторін. Бореться не сильний проти слабкого — якщо це так, нечисленні надпотужні монополії дійсно витиснули б усіх інших суперників. У реальності конкурентна боротьба будується за значно складнішою формулою. У кожного типу фірм є свої переваги, сила — у найбільших компаній, гнучкість — у дрібних фірм; пристосованість до особливих сегментів ринку — у спеціалізованих компаній; переваги першовідкривачів — у піонерів. В одних умовах вирішальна перевага дає одну з цих якостей, в інших — іншу.
Історичний досвід показує, що повне витиснення з ринку жодного з основних типів фірм неможливе, оскільки неможливо уніфікувати людські потреби. Різнотипні компанії постійно існують поруч одна з одною, але й постійно створюють загрозу одна для одної. Ринок же в цілому виявляється завдяки цьому багато в чому застрахованим від засилля якої-небудь однієї групи компаній і неминучого в цьому випадку застою, завищення цін, зниження якості й інших витрат монополізму.
Іншим важливим наслідком різноманіття конкурентних стратегій є сприятливий вплив співтовариства фірм на стабільність економіки та її здатність адаптуватися до змін. Справді, навіть найруйнівніші процеси виявляються сприятливими для деяких компаній, а за рахунок їхнього посиленого розвитку вся економіка робить поворот у потрібну сторону. Видима розмаїтість фірм підвищує живучість усього співтовариства компаній у цілому.
Кризи, які були на Заході, показали, що навіть на затяжні й значні за розмахом потрясіння світ компаній реагує не як уразлива монокультура, а як складне й тому живуче співтовариство.
У його рядах є «частини швидкого реагування» — фірми, що миттєво пристосовуються до будь-якої обстановки. Серед вузькоспеціалізованих фірм хоча б частина розвивала свою активність у тому напрямі, що придасться в нових умовах, тому також готова до змін. Потужний, інерційний виробничий апарат великих фірм повільно адаптується до змін, але гіганти досить стійкі, щоб не загинути від першого удару й довести цей процес до кінця. Нарешті, фірми-піонери ведуть настільки глибокий пошук, що здатні знайти не тільки радикальні рішення існуючих проблем, а й ключ навіть до проблем завтрашнього дня.
Якщо говорити про циклічні кризи, найбільше падіння попиту звичайно припадає на масову стандартну продукцію. Найбільше скорочуються виробництва (інтенсивніше звільняються робітники) на великих підприємствах. Масами зникають і локальні потреби, що становлять ринок дрібних фірм.
Втім, доля цих двох типів фірм неоднакова. Дрібні фірми розоряються тисячами (як і знову створюються при найменшому поліпшенні обстановки або просто в іншій сфері,). Великі ж фірми, приймаючи на себе основний тягар кризи, гинуть при цьому рідко.
У цілому ринок працює як амортизатор кризи. Його основний удар приймають найпотужніші фірми, найкраще пристосовані до того, щоб витримати спад, і найгнучкіші компанії, без особливих втрат здатні вийти з бізнесу. Компанії, які найбільше страждають від криз, виробили способи зм'якшення для себе особисто. Ті ж, які не змогли цього зробити, просто не виживають.
Якісні показники стану ринку: його насиченість різноманітними товарами й повнота асортиментів у всіх його точках (від великого міста до невеликого селища) також тісно взаємозалежна з конкуренцією.
Як уже говорилося, конкуренція між фірмами при перетинанні (або накладенні) їхніх реалізованих ніш здобуває характер запеклої боротьби на витиснення. Адже принцип конкурентного виключення говорить: із двох або багатьох схожих товарів, якщо вони орієнтовані на тих самих споживачів, які пред'являють до них однакові вимоги, на ринку звичайно втримується тільки один — кращий. Навпаки, незайняті сегменти ринку винятково привабливі для фірм — тут взагалі немає конкурентів, а виходить, можна швидко нарощувати продажі й установлювати високі ціни.
Макроекономічним наслідком такого поєднання стимулів та антистимулів, що діють на фірми, є тенденція до рівномірного освоєння всього ринкового простору фірмами-конкурентами як у географічному, так і асортиментному плані. Для конкурентного ринку невластивий різкий розрив у постачанні товарами великих центрів і периферії, а навпаки, характерне безперервне збагачення палітри пропонованих на ринку товарів.