Упраління підприємством (процесний аспект) (1998)

Розглянемо деякі фундаментальні поняття функціональної теорії організації. Поняття «організація» висловлює здатність системи змінювати свою структуру в просторі і в часі. Структура є форма, або прояв, або окремий випадок організації. У широкому сенсі організація системи є спосіб зв'язку, що змінюється в загальному випадку в часі. Поняття «організація» звичайно має наступні значення:

деяке загальне і невід'ємне властивість системи;

система, що володіє цією властивістю;

• процес перетворення випадкового, неупорядкованого і розрізненого в необхідне, впорядковане і цілісне;

• результат цього процесу.

Сутність організації системи проявляється через поняття функціональності. Функціональність є властивість елементів (підсистем) системи. Якщо об'єкт (частина) не володіє таким (якими б іншими властивостями він не володів), він не може бути елементом системи. Функціоналізм є основне вимога організації системи, її формування. Процес реалізації системою її функцій є функціонування системи (так, функціонування системи управління є процесом управління).

Створення, формування системи - це, в першу чергу, процес організації функціональних зв'язків між її елементами. Сутність організації будь-якої системи розкривається через п'ять методологічних принципів.

^ Принцип сумісності визначає, в якому випадку окремі елементи в процесі взаємодії можуть бути організовані в систему. Для того щоб система могла бути організована, повинні існувати дві форми сумісності: сумісність одно-порядкових елементів як необхідну умову їх взаємодії і сумісність окремо взятого елемента і системи в цілому. При цьому сумісність повинна бути доцільною, такою, при якій взаємодія між елементами служить досягненню спільної мети системи.

• Принцип зосередження функцій свідчить, що ступінь організованості системи буде тим вище, чим більше число елементів кожного рівня в її ієрархії володіє функціональністю стосовно не тільки до всієї системи в цілому, але і по відношенню до вышележащему рівнем її структури. Іншими словами, при проектуванні організації (формуванні) системи необхідно елементів різних рівнів структури надати такі властивості, які забезпечували б ієрархічне зосередження «зусиль» кожного рівня на здійснення мети, поставленої перед системою.

^ Принцип актуалізації функцій відображає підхід до організації системи як до безперервного становленню функціональності її елементів. При цьому слід враховувати, що у становленні організації системи та її збереження мають місце два важливих моменти: виникнення у її елементів властивостей, потенційно здатних стати функціональністю елемента щодо системи, і актуалізації функцій (властивостей, вже притаманних елементу) як процес придбання властивостями елементів функціонального характеру (функціоналізму). Однак реалізація функціональності властивостей, яка існує як можливість, залежить від зовнішніх умов. А це означає, що процес становлення властивості та процес придбання ним функціонального характеру - це два різних явища, причому для збільшення ступеня організованості системи найважливішим є процес прояви властивостей функціональності, тобто процес актуалізації функцій.

^ Принцип лабілізації функцій спрямований на підвищення рівня організації. Властивість організації провести зміну структури, замінивши її більш функціональною, і є суть лабілізації. Відповідно до цього принципу, з одного боку, необхідно підвищення поліфункціональність елементів системи (наприклад, якщо в якості системи розглядати виробничий процес у будівництві, то цей принцип реалізується шляхом навчання робітників суміжних спеціальностей, підвищення взаємозамінності предметів та засобів праці), а з іншого боку , потрібно облік (за організаційно-технологічному плануванні) досягнутої лабільності елементів системи [27].

^ Принцип нейтралізації дисфункцій випливає з уявлення про те, що при внутрішньому або зовнішньому впливі на систему деякі її елементи можуть втрачати функціональність або навіть проявляти дисфункціональність, тому з метою самозбереження системи її елементи повинні мати властивості, які здатні нейтралізувати втрату функціональності або прояв дисфункцій. Практична реалізація цього принципу організації систем проявляється в застосуванні при їх проектуванні методів, що забезпечують надійність функціонування.

Теоретичне осмислення принципів організації систем дозволяє, з одного боку, формалізувати процес їх проектування, а з іншого - вже на стадії створення та функціонування забезпечити високу ефективність і високу організованість системи.