Оцінка вартості підприємства (бізнесу) (2009)
2.4. Методи обліку фактору ризику в оцінці підприємства (бізнесу)
Усі ризики бізнесу можуть бути підрозділені на дві групи: систематичні й несистематичні ризики. Систематичні ризики — це зовнішні ризики бізнесу (ризики системи, де працює бізнес): ризики конкуренції, нестабільного платоспроможного попиту й ін. Ці ризики властиві профільному продукту оцінюваного підприємства, який, у свою чергу, визначає його галузеву приналежність.
Несистематичні ризики — це внутрішні ризики бізнесу, обумовлені характером керування підприємством.
Виділяють наступні альтернативні методи обліку ризиків бізнесу:
метод сценаріїв;
спеціальні коректування ставки дисконтування:
для грошового потоку власного капіталу: модель оцінки капітальних активів (САРМ) і метод кумулятивної побудови;
для грошового потоку всього інвестованого капіталу: модель середньозваженої вартості капіталу (WAСС).
Метод сценаріїв припускає облік ризиків бізнесу за допомогою коректування прогнозованих грошових потоків. Усі очікувані показники, що становлять у формулі грошового потоку сумарну прогнозовану величину в кожному майбутньому періоді (t) згідно із цим методом, повинні коректуватися на ймовірність появи в майбутньому саме даного значення відповідного показника. Ця ймовірність оцінюється суб'єктивно, экспертно, але на основі документованих маркетингових або інших досліджень. При використанні методу сценаріїв як ставки дисконту для будь-якого бізнесу береться номінальна безризикова ставка прибутковості. Ризики ж конкретного бізнесу (проекту) позначаються тільки на зміні величини, що закладаються в розрахунки очікуваних по проекту грошових потоків і не відображаються на використовуваній ставці дисконту.
Метод сценаріїв запропонований у якості обов'язкового при складанні техніко-економічного обґрунтування проектів, по яких передбачається пряме державне фінансування. Спрощена модифікація методу сценаріїв передбачає виділення трьох сценаріїв: песимістичного (максимальні ризики; мінімальні суми), оптимістичного (мінімальні ризики; максимальні суми) і найбільш імовірного.
При використанні даного методу необхідно попередньо визначити, що несистематичні ризики дійсно є в оцінюваному бізнесі головними й що саме вони визначають спостережувані або очікувані коливання доходів.
У якості реальної безризикової ставки позичкового відсотка в умовах Росії застосовуються:
ринкова ставка прибутковості по найбільш короткострокових державних облігаціях;
ставка рефінансування ЦБ РФ;
ставка по валютних депозитах в Ощадбанку РФ;
норма доходу по валютних депозитах комерційних банків.
Звичайно в числі факторів несистематичного ризику бізнесу визначають наступні показники:
підвищена частка постійних видатків в операційних витратах фірми (операційний леверидж);
підвищена частка довгострокової заборгованості в структурі капіталу (фінансовий леверидж);
якість менеджменту;
недостатня фінансова стабільність бізнесу;
недостатня диверсифікованість продукції ( господарської діяльності) підприємства;
недостатня диверсифікованість ринків збуту;
недостатня диверсифікованість джерел придбання покупних ресурсів (включаючи працю).