Оцінка вартості підприємства (бізнесу) (2009)

Оцінку ефективності інвестиційного проекту здійснюють шляхом порівняння витрат і доходів, отриманих від його реалізації.

Для оцінки ефективності інноваційного проекту розраховуються показники очікуваного інтегрального ефекту (економічного — на рівні народного господарства, комерційного — на рівні інноваційного підприємства).

У загальному випадках ( відповідно до методичних рекомендацій Мінфіну РФ по оцінці ефективності інвестиційних проектів і їх відбору для фінансування) розрахунки рекомендується провадити по формулі

Эож = Н * Эмах +( 1-Н)-Эmin.

де Эож — очікуваний інтегральний ефект проекту;

Эмах і Эmin — найбільше й найменше з математичних очікувань інтегрального ефекту по припустимих імовірнісних розподілах, що характеризують імовірність реалізації проекту;

Н — спеціальний норматив для обліку невизначеності ефекту (рекомендується ухвалювати 0,3).

Показниками економічної ефективності інноваційного проекту є: чистий дисконтований дохід або очікуваний інтегральний ефект; індекс прибутковості; внутрішня норма прибутковості; строк окупності й ін.

До показників соціальної ефективності інноваційного проекту, що мають вартісну оцінку й відбиваним у розрахунках його економічної ефективності, відносять:

зміна кількості робочих місць;

поліпшення житлових і культурно-побутових умов працівників;

зміна умов праці працівників;

зміна штатної структури працівників;

економію вільного часу населення й ін.

Основним методом оцінок соціальної ефективності інноваційного проекту залишається експертний метод, використовуваний у різних формах.

Грошові потоки від фінансової діяльності враховують, як правило, на етапі оцінки ефективності участі в проекті. Необхідну інформацію приводять у проектних матеріалах в ув'язуванні з розробкою схеми фінансування проекту в прогнозних цінах.

Ціль її добору — забезпечення реалізованості проекту, тобто такої структури грошових потоків, при якій на кожному кроці розрахунків є достатній обсяг коштів для його продовження.

При використанні проектної схеми фінансування доцільно:

ухвалювати безризикову норму дисконту й реальний депозитний відсоток на рівні ставки LIBOR;

усі грошові ресурси, що вимагаються для реалізації проекту, уважати, що полягають тільки із власних і позикових коштів;

усі позикові кошти враховувати в одній і тій же валюті й під однаковий відсоток;

обсяг позикових коштів ухвалювати мінімальним для реалізації проекту;

виплати по позиках на кожному кроці ухвалювати максимально можливими виходячи з умов реалізованості проекту.

Рекомендують кожної із двох способів використання проектної схеми фінансування. При першому способі задають структуру капіталу (співвідношення власних і позикових коштів) і величину відсотка за кредит. Після цього встановлюють строк погашення боргу й ефективність участі в проекті сторонніх позикодавців. Наприклад, 20-50% власний капітал і реальна процентна ставка, рівна 10-15% річних.

При другому способі ці умови не дотримують. Ініціатор проекту самостійно розраховує максимально можливу процентну ставку й строк повернення й обслуговування боргу з урахуванням структури капіталу за умови реалізованості проекту й позитивності чистого дисконтованого доходу в цілому.

Ефективність грошових потоків проекту визначають за допомогою відповідного коефіцієнта (Кэ):

де Кэ — коефіцієнт ефективності грошового потоку проекту в розглянутому періоді, частки одиниці;

ЧДП — величина чистого грошового потоку по проекту в розглянутому періоді;

ОДС — величина відтоку коштів по проекту в розглянутому періоді.

Даний параметр аналізують у динаміку за ряд періодів (кроків) реалізації проекту й роблять висновок про його фінансову стабільність. Результати аналізу використовують для виявлення резервів оптимізації грошових потоків проекту і їх прогнозування на майбутній період. При розробці схеми фінансування проекту визначають потреба не тільки в притягнутих коштах, але й у додаткових фондах.

Розрахунки показників ефективності інвестиційних проектів базується на наступних принципах:

використовують передбачені проектом поточні (ринкові) або прогнозні ціни на продукцію, матеріальні ресурси й послуги;

грошові потоки визначають у тій же валюті, у якій проектом передбачені придбання ресурсів і оплата продукції;

видатки на оплати праці (включаючи внески в державні позабюджетні фонди) включають до складу поточних витрат у розмірі, передбаченому в проектних розрахунках;

якщо проектом визначене повне або часткове зв'язування коштів (депонування, придбання цінних паперів сторонніх емітентів і ін.), то вкладення відповідних сум ураховують ( у вигляді відтоку) у грошових потоках від інвестиційної діяльності, а одержання ( у вигляді припливів) — у грошових потоках від поточної діяльності;

якщо в проекті передбачають здійснення декількох видів поточної діяльності, то в розрахунках приводять витрати по кожному з них.

У якості вихідних форм для розрахунків комерційної ефективності проекту використовують прогнозні дані:

звіту про прибутки й збитки (бюджету доходів і видатків);

грошових потоків з розрахунками показників ефективності (бюджету руху грошових коштів).

Для побудови прогнозного звіту про прибутки й збитки використовують інформацію про виплати в бюджет по кожному виду податків.

Основними припливами коштів від поточної діяльності є виторг від реалізації продукції й позареалізаційні доходи. До відтоків коштів відносять поточні (операційні) витрати й податки.

У грошові потоки від інвестиційної діяльності включають:

припливи — доходи ( за винятком податків) від продажу основних коштів і нематеріальних активів (у випадку припинення проекту), а також зниження потреби в обіговому капіталі на всіх кроках розрахункового періоду;

відтоки — капіталовкладення на всіх кроках розрахункового періоду.

Існують деякі особливості в прогнозі грошових потоків комерційних проектів за участю підприємств-акціонерів:

при розрахунках показників ефективності участі підприємства в проекті враховують грошові потоки від усіх видів діяльності: інвестиційн, що тече й фінансової. Позикові кошти вважають грошовими припливами, а платежі по позиках — відтоками коштів.

Виплату дивідендів акціонерам не враховують у якості відтоку реальних грошей;

перед проведенням розрахунків показників ефективності участі в проекті перевіряють його фінансову реалізованість по величині сукупного власного капіталу всіх учасників ( за винятком кредиторів). При цьому враховують вкладення власних коштів і виплати по дивідендах;

оцінку показників ефективності проекту для акціонерів провадять за планований період існування проекту на базі індивідуальних грошових потоків для кожного типу акцій (звичайних і привілейованих).

Розрахунки цих потоків носять орієнтовний характер, тому що на стадії розробки проекту дивідендна політика невідома. Однак подібні розрахунки корисні для оцінки можливості залучення потенційних акціонерів до участі в проекті.

При визначенні прибутковості проекту для акціонерів ураховують:

припливи — виплачувані по акціях дивіденди, а наприкінці розрахункового періоду — невикористаної амортизацію, що залишається, і чистий прибуток;

відтоки — видатки на придбання акцій ( на початку реалізації проекту) і податок на дохід від реалізації майна ліквідованого підприємства;

норма дисконту для власників акцій ухвалюється рівній ставці дисконтування для акціонерного товариства.

При наявності інших вимог з боку акціонерів у розрахунки грошових потоків проекту вносять відповідні зміни. При оцінці грошових потоків проекту враховують вплив інфляційного фактору. Інфляція в багатьох випадках впливає на показники ефективності інвестиційного проекту, умови його фінансової реалізованості, потреба у фінансуванні й результативність участі в проекті власного капіталу. Такий вплив особливий помітно для проектів з розтягнутим у часі інвестиційним циклом або реалізованих з одночасним використанням декількох валют.

Облік фактору інфляції здійснюють із використанням:

загального індексу внутрішньої карбованцевої інфляції;

прогнозів валютного курсу рубля;

прогнозів зовнішньої інфляції ( при оцінці проекту в іноземній валюті);

прогнозів зміни в часі цін на продукцію й ресурси ( у тому числі на енергоносії, устаткування, будівельно-монтажні роботи й ін.);

прогнозів ставок податків, мит, облікової ставки Центрального банку Росії й інших нормативів державного регулювання.

Для оцінки ефективності й стабільності проекту доцільно в такий спосіб класифікувати вплив інфляції:

на цінові показники;

на потребу у фінансуванні;

на потребу в обіговому капіталі.

Зазначені види інфляції можна врахувати в інвестиційних розрахунках шляхом коректування на індекс інфляції майбутніх грошових вступів або ставки дисконтування.

Найбільш правильної, але й трудомісткої в розрахунках є методика коректування всіх факторів, що впливають на грошові потоки порівнюваних проектів. Серед основних факторів відзначимо обсяг доходів і змінні витрати, які безпосередньо пов'язані з масштабом проведення.

Більш простий є коректування коефіцієнта дисконтування на індекс інфляції.

Приклад. Інвестор готовий вкласти свій капітал виходячи з 12% річних. Це означає, що 10 млн руб. на початку року й 11,2 млн руб. наприкінці року мають для інвестора однакову цінність.

Якщо припустити, що середньорічний темп інфляції 10%, то для збереження отриманого наприкінці року грошового вступу (11,2 млн руб.) необхідно відкоригувати цю величину на індекс інфляції:

11,2 * 1,1 = 12,32 млн руб.

Таким чином, щоб одержати бажаний дохід, інвестор зобов'язаний був використовувати в розрахунках ріст капіталу не 10%, а інший показник, відмінний від вихідного на величину індексу інфляції:

1,12*1,1 = 1,232.

Тоді грошові вступи наприкінці року складуть:

10 * 1,232 = 12,32 млн руб.

Замість традиційних методів фінансового аналізу можливе здійснення безперервного моніторингу вартості підприємства. В основі даної методики лежить практика визначення вартості діючого підприємства.

Економічна теорія й практика свідчать про те, що функціональне керування не відповідає потребам сьогоднішнього дня. Різні функціональні структури (підрозділу) часто мають дуже вузький погляд і не зацікавлені в тому, що прямо їх не стосується.

Як альтернатива традиційному (функціональному) керуванню існує так звана концепція керування, націленого на створення вартості (value-based management, надалі VBM).

Керування, націлене на створення вартості (VBM), — це інтегруючий процес, спрямований на якісне поліпшення стратегічних і оперативних розв'язків на всіх рівнях організації за рахунок концентрації загальних зусиль на ключових факторах вартості. Таке керування, по суті, являє собою безперервну реорганізацію з метою досягнення максимальної вартості підприємства.

Одним з основних етапів побудови системи VBM є визначення ланцюжка ключових факторів вартості, тобто параметрів діяльності, виражених у вигляді яких-небудь показників, що впливають на вартість бізнесу. Виділення даних факторів і показників критично, тому що менеджмент компанії не може впливати безпосередньо на вартість бізнесу, а повинен зосередитися на оперативних параметрах діяльності, які, у свою чергу, будуть її збільшувати.

Ключовим поняттям моделі факторів створення вартості є стратегічна господарська одиниця (СХЕ). Її можна визначити як бізнес, що провадить продукт або послугу, які відповідають певному споживчому попиту й вимагають настільки ж певної компетентності для його задоволення.

Модель ринку відображає сім первинних факторів, які визначають тип і рівень конкуренції на ринку: стадія життєвого циклу продукту або послуги; погроза появи на ринку нових конкурентів і зміни власників; інтенсивність нововведень; впливовість покупця; впливовість постачальника; промислова політика держави; макроекономічне середовище.

Усі підприємства, так само як усі СХЕ, мають ланцюжка створення вартості, що включають у себе комплекс завдань, які необхідно виконати, щоб поставити продукт або послугу на ринок. Ключовими компонентами вартісного ланцюжка є наступні групи факторів: стратегія основної діяльності; стратегія керування людськими ресурсами; інформаційна стратегія; стратегія нововведень; стратегія маркетингу, продажів і обслуговування; лобіювання інтересів; фінансова стратегія.

Під фактором створення вартості розуміється будь-яка змінн, що впливає на фінансові результати.