Управління використанням капіталу

Як об'єкт купівлі-продажу капітал формує особливий вид ринку - ринок капіталу, який характеризується попитом, пропозицією та ціною, а також певними суб'єктами ринкових відносин. Ринок капіталу формується всією системою ринкових економічних відносин, тісно пов'язаний з іншими ринками (ринком чинників виробництва, ринком споживчих товарів, послуг тощо), функціонує під впливом державного регулювання.

Розглянемо основні особливості капіталу як об'єкта ринкових відносин.

• Попит на капітал породжує прагнення до його придбання перш за все як інвестиційного ресурсу та фактора виробництва. Відповідно суб'єктами попиту на капітал виступають підприємці, що залучають його в економічний процес.

Інвестиційний попит формується насамперед на капітал у грошовій формі, а виробничий попит - на реальний капітал у формі конкретних капітальних товарів (засобів і предметів праці). Частина інвестиційного попиту на капітал перетворюється в попит виробничий (попит на капітал як фактор виробництва) в процесі реального інвестування.

Попит на капітал як фактор виробництва носить вторинний похідний характер. Ця особливість формування попиту визначається тим, що він залежить насамперед від попиту на продукт, виготовлений з використанням капіталу як фактора виробництва. Відповідно граничний обсяг попиту на споживчі товари та Послуги є обмежувачем обсягу попиту на капітал, пов'язаний з їх виробництвом.

Основу формування попиту на капітал як на фактор виробництва становить показник його продуктивності (продукт капіталу). На ринку капіталу великим обсягом попиту користуються ті види капітальних товарів, які при однакових функціональних характеристиках та інших рівних умов мають більш високу продуктивність. Однак цей фактор формування попиту на капітал носить лише порівняльний характер по відношенню до окремих видів капітальних товарів. У цілому ж обсяг попиту на капітал як фактор виробництва тісно пов'язаний з граничною його продуктивністю (граничним продуктом капіталу), яка знижується зі збільшенням обсягу залучення капіталу у виробничий процес.

Цю залежність можна проілюструвати графіком, представленим на малюнку 1.17.

Малюнок 1.17. Графік кривої попиту на капітал як фактор виробництва

З наведеного графіка можна побачити, що зростання обсягу залучення капіталу у виробничий процес знижує граничну продуктивність капітал (граничний продукт капіталу). Відповідно крива попиту на капітал як на фактор виробництва відображаючи закон спадної продуктивності (а у зв'язку з цим і закон спадної прибутковості) капіталу посстепенно знижується до горизонтальної осі.

З цього можна зробити висновок, що попит на капітал як фактор виробництва буде формуватися до того часу (за інших рівних умови), поки гранична прибутковість капіталу не опуститься до точки граничних витрат на залучення капіталу (граничної вартості капіталу). Іншими словами, ефективний попит на капітал як фактор виробництва формується за умови:

ПДК ≥ ПИК,

де ПДК - гранична прибутковість капіталу;

ПИК-граничні витрати капіталу (гранична вартість залучення капіталу).

• Пропозиція капіталу породжує прагнення до його реалізації в економічному процесі як накопиченої цінності. Нереалізованість накопиченого капіталу в економічному процесі породжує так звані "витрати втрачених можливостей", що характеризують розмір упущеної вигоди при альтернативні можливості його застосування.

Джерела капіталу на ринку поділяються на первинні (що формуються в процесі початкового його накопичення шляхом заощадження частини поточного доходу) і вторинні (що формуються в процесі його перерозподілу або реінвестування). Відповідно суб'єктами первинного пропозиції капіталу виступають домашні господарства, а вторинного - фінансові інститути та інші суб'єкти господарювання.

Основу формування пропозиції капіталу на ринку становить рівень його прибутковості, що характеризує відповідний рівень витрат втрачених можливостей. Чим вище рівень прибутковості капіталу, тим вище за інших рівних умовах економічний інтерес суб'єктів його пропозиції. Ця залежність графічно проілюстровано на малюнку 1.18.

Як видно з наведеного графіка високий рівень граничної прибутковості капіталу викликає відповідне зростання обсягу його пропозиції. І навпаки, крива пропозиції капіталу характеризується понижуючою тенденцією зі зниженням граничної його прибутковості.

Враховуючи, що гранична прибутковість капіталу визначається граничною його продуктивністю (граничним продуктом капіталу, можна зробити висновок про аналогічний характер залежності між обсягом пропозиції капіталу і рівнем граничної його продуктивності.

Малюнок 1.18. Графік кривої пропозиції капіталу на ринку.

• Ціна на капітал в системі ринкових відносин формується під впливом попиту та пропозиції. Вона характеризується як рівноважна ціна, утворена в точці перетину кривої попиту і кривої пропозиції капіталу. Графік формування рівноважної ціни капіталу на ринку представлений на малюнку 1.19.

Малюнок 1.19. Графік формування рівноважної ціни на ринку капіталу.

З наведеного графіка видно, що рівноважна ціна формується в точці граничної ефективності капіталу, що відображає економічні інтереси його продавців і покупців.

Кількісним виразом цієї ціни виступає рівень середньорічної ставки відсотка.

• Як об'єкт купівлі-продажу капітал, вкладений у виробничі активи, є основою оцінки ринкової вартості підприємства. На ринку капітал, що використовується у виробничому процесі, може виступати не тільки в грошовій формі або у формі окремих капітальних товарів, але й у формі виробничої їх сукупності. У цьому випадку об'єктом ринкової оцінки виступає вартість підприємства як цілісного майнового комплексу.

• Міжнародний поділ праці в процесі світового економічного розвитку, викликало формування не тільки національних, а й міжнародного ринку капіталу. Предметом обігу на цьому ринку виступає капітал в грошовій і реальній формі, імпортований-експортований окремими країнами. За характером основних операцій на цьому ринку країни поділяються на капіталозбуткові і капіталонедостатні. Середня ціна капіталу на цьому ринку формується в межах мінімальної і максимальної внутрішніх цін рівноваги в окремих країнах. Існування міжнародного ринку капіталу служить засобом вирівнювання цін на грошовий і реальний капітал на внутрішніх його ринках.