Управління використанням капіталу
Управління вільними грошовими коштами в складі оборотного капіталу
Формування підприємством грошових авуарів за рахунок оборотного капіталу викликається рядом причин, які покладені в основу відповідної класифікації залишків його коштів (рис. 7.15).
| 1. Операційний (або трансакційний) залишок грошових активів | 2. Страховий (або резервний) залишок грошових активів |
| ВИДИ ГРОШОВИХ АВУАР ПІДПРИЄМСТВА | |
| 3. Інвестиційний (або спекулятивний) залишок грошових активів | 4. Компенсаційний залишок грошових активів |
Малюнок 7.15. Основні види грошових авуарів, які формуються за рахунок оборотного капіталу підприємства.
Операційний (або трансакційний) залишок грошових активів формується з метою забезпечення поточних платежів, пов'язаних з виробничо-комерційної (операционной) діяльністю підприємства: із закупівлі сировини, матеріалів і напівфабрикатів; оплаті праці; сплату податків; оплаті послуг сторонніх організацій і т.п. Цей вид залишку грошових коштів є основним у складі сукупних грошових активів підприємства.
Страховий (або резервний) залишок грошових активів формується для страхування ризику несвоєчасного надходження грошових коштів від операційної діяльності у зв'язку з погіршенням кон'юнктури на ринку готової продукції, уповільненням платіжного обороту і з інших причин. Необхідність формування цього виду залишку зумовлена вимогами підтримки постійної платоспроможності підприємства по невідкладних фінансових зобов'язань. На розмір цього виду залишку грошових активів значною мірою впливає доступність одержання підприємством короткострокових фінансових кредитів.
Інвестиційний (або спекулятивний) залишок грошових активів формується за рахунок оборотного капіталу з метою здійснення ефективних короткострокових фінансових вкладень при сприятливій кон'юнктурі в окремих сегментах ринку грошей. Цей вид залишку може цілеспрямовано формуватися в складі оборотного капіталу тільки в тому випадку, якщо повністю задоволена потреба у формуванні грошових авуарів інших видів. На сучасному етапі економічного розвитку країни переважна кількість підприємств не має можливості формувати цей вид грошових активів.
Компенсаційний залишок грошових активів формується в основному на вимогу банку, що здійснює розрахункове обслуговування підприємства та надає йому інші види фінансових послуг. Він являє собою незнижуваний суму грошових активів, яку підприємство відповідно до умов угоди про банківське обслуговування повинно постійно зберігати на своєму розрахунковому рахунку. Формування такого залишку грошових активів є однією з умов видачі підприємству бланкового (незабезпеченого) кредиту і надання йому широкого спектра банківських послуг.
Розглянуті види залишків грошових активів, що входять до складу оборотного капіталу, характеризують лише економічні мотиви формування підприємством своїх грошових авуарів, однак чітке їх розмежування в практичних умовах є досить проблематичним.
Так, страховий залишок грошових активів у період його незатребуваність може використовуватися в інвестиційних цілях або розглядатися паралельно як компенсаційний залишок підприємства. Аналогічним чином інвестиційний залишок грошових активів у період його незатребуваність являє собою страховий чи компенсаційний залишок цих активів. Однак при формуванні розміру сукупного залишку грошових активів у складі оборотного капіталу повинен бути врахований кожний з перерахованих мотивів.
Поряд з цією основною метою важливим завданням у процесі управління грошовими активами є забезпечення ефективного використання тимчасово вільних грошових коштів, а також сформованого інвестиційного їх залишку.
З позицій форм накопичення грошових авуарів і управління платоспроможністю підприємства його грошові активи підрозділяються на такі елементи:
• грошові активи в національній валюті;
• грошові активи в іноземній валюті;
• резервні (з позиції забезпечення платоспроможності) грошові активи у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень.
Більш докладно складу основних елементів грошових активів підприємства, що формуються за рахунок оборотного капіталу, представлений на малюнку 7.16.
| ГРОШОВІ АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА, ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ЙОГО ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ | |
| —► | грошові активи в національній валюті |
| а) грошові кошти в касі б) грошові кошти на розрахунковому рахунку в) грошові кошти на спеціальних рахунках г) грошові кошти в дорозі | |
| —► | Грошові активи в іноземній валюті |
| а) валютні кошти в касі б) кошти на валютному рахунку в) валютні кошти на спеціальних рахунках г) валютні кошти в дорозі | |
| —► | Резервні грошові активи у формі короткострокових фінансових вкладень |
| а) резервні активи у формі короткострокових грошових інструментів б) резервні активи у формі короткострокових фондових інструментів | |
Характеризуючи склад грошових активів підприємства з позицій фінансового менеджменту, слід зазначити що тут їх трактування ширше, ніж у бухгалтерському обліку де короткострокові фінансові вкладення розглядаються як самостійний об'єкт обліку та звітності у складі оборотних активів. Фінансовий менеджмент розглядає короткострокові фінансові вкладення як форму резервного розміщення вільного залишку грошових активів у складі оборотного капіталу, які в будь-який момент можуть бути затребувані для забезпечення невідкладних фінансових зобов'язань підприємства.
З урахуванням основної мети використання оборотного капіталу в процесі здійснення управління грошовими активами формується відповідна фінансова політика. У процесі формування цієї політики слід врахувати, що вимоги забезпечення постійної платоспроможності підприємства визначають необхідність створення високого розміру грошових активів, тобто переслідують цілі максимізації їх середнього залишку в рамках фінансових можливостей підприємства. З іншого боку, слід врахувати, що грошові активи підприємства в національній валюті при їх зберіганні значною мірою схильні до втрати реальної вартості від інфляції; крім того, грошові активи в національній та іноземній валюті при зберіганні втрачають свою вартість у часі, що визначає необхідність мінімізації їх середнього залишку. Ці суперечливі вимоги повинні бути враховані при розробці політики управління грошовими активами, яка у зв'язку з цим набуває оптимізаційний характер.
Політика управління грошовими активами являє собою частину загальної політики управління використанням оборотного капіталу підприємства, що полягає в оптимізації сукупного розміру їх залишку з метою забезпечення постійної платоспроможності й ефективного використання в процесі зберігання.
Розробка політики управління грошовими активами підприємства включає такі основні етапи (рис. 7.17).
1. Аналіз грошових активів у складі оборотного капіталу підприємства у попередньому періоді. Основною метою цього аналізу є оцінка суми й рівня.
Малюнок 7.17. Основні етапи формування політики управління грошовими активами у складі оборотного капіталу підприємства.
середнього залишку грошових активів з позицій забезпечення платоспроможності підприємства, а також визначення ефективності їх використання.
• На першому етапі аналізу оцінюється ступінь участі грошових активів в оборотному капіталі і його динаміка в попередньому періоді. Оцінка здійснюється на основі визначення коефіцієнта участі грошових активів в оборотному капіталі, який розраховується за такою формулою:
Коефіцієнт участі грошових активів в оборотному капіталі = Середній залишок сукупних грошових активів підприємства в аналізованому періоді / Середня сума оборотного капіталу підприємства в розглянутому періоді.
• На другому етапі аналізу визначається середній період обороту та кількість оборотів грошових активів в аналізованому періоді. Такий аналіз проводиться для характеристики ролі грошових активів в загальній тривалості операційного циклу підприємства.
Середній період обороту грошових активів розраховується за наступними формулами:
Середній період обороту грошових активів, у днях = Середній залишок сукупних грошових активів підприємства в аналізованому періоді / Сума одноденного обороту з реалізації продукції в аналізованому періоді.
або
Середній період обороту грошових активів, у днях = Середній залишок сукупних грошових активів підприємства в аналізованому періоді / Одноденний обсяг витрачання грошових коштів в аналізованому періоді.
Перша з наведених формул середнього періоду обороту грошових активів використовується для визначення їх ролі в загальній тривалості операційного циклу підприємства, а друга - характеризує їх залишок в днях по відношенню до грошового обороту (обсягу витрачання грошових коштів).
Аналогічним чином диференціюється і розрахунок показника кількості оборотів середнього залишку грошових активів в аналізованому періоді:
Кількість оборотів середнього залишку грошових активів в аналізованому періоді = Загальна сума обороту з реалізації продукції в аналізованому періоді / Середній залишок сукупних грошових активів підприємства в аналізованому періоді.
або
Кількість оборотів середнього залишку грошових активів в аналізованому періоді = Загальний обсяг витрачання грошових коштів в аналізованому періоді / Середній залишок сукупних грошових активів підприємства в аналізованому періоді.
Рівень відволікань вільного залишку грошових активів у короткострокові вкладення, у% = (Середній залишок грошових активів у формі короткострокових фінансових вкладень в аналізованому періоді 100) / Середній залишок сукупних грошових активів підприємства в аналізованому періоді.
Коефіцієнт рентабельності короткострокових фінансових вкладень розраховується за такою формулою:
Коефіцієнт рентабельності коросткострокових фінансових вкладень = Сума прибутку, отримана підприємством від короткострокового інвестування вільних грошових активів в аналізованому періоді / Середній залишок грошових активів у формі короткострокових фінансових вкладень в розглядаємому періоді.
Результати проведеного аналізу використовуються в процесі подальшої розробки окремих параметрів політики управління грошовими активами підприємства.
2. Оптимізація середнього залишку грошових активів у складі оборотного капіталу підприємства. Така оптимізація забезпечується шляхом розрахунків необхідного розміру окремих видів цього залишку в наступному періоді.
• Потреба в операційному (трансакційному) залишок грошових активів характеризує мінімально необхідну їх суму, необхідну для здійснення поточної господарської діяльності. Розрахунок цієї суми грунтується на планованому грошовому обігу по операційній діяльності (відповідному розділі плану надходження та витрачання грошових коштів) і кількості оборотів грошових активів. Для розрахунку планованої суми операційного залишку грошових активів використовується така формула:
Планована сума операційного залишку грошових активів підприємства = Планований обсяг грошового обороту (суми витрачання грошових коштів) по операційній діяльності підприємства / Кількість оборотів середнього залишку грошових активів у плановому періоді.
Розрахунок планованої суми операційного залишку грошових активів може бути здійснений і на основі звітного їх показника, якщо а процесі аналізу було встановлено, що він забезпечував своєчасність здійснення всіх платежів, пов'язаних з операційною діяльністю підприємства. У цьому випадку для розрахунку використовується наступна формула:
Планована сума операційного залишку грошових активів підприємства = Фактична середня сума операційного залишку грошових активів підприємства у попередньому аналогічному періоді (Планувальний обсяг грошового обороту (суми витрачання грошових коштів) з операційної діяльності підприємства - Фактично обсяг грошового обороту (суми витрачання грошових коштів) з операційної діяльності підприємства в попередньому аналогічному періоді / Кількість оборотів середнього залишку грошових активів у плановому періоді.
• Потреба у страховому (резервному) залишку грошових активів визначається на основі розрахованої суми їх операційного залишку та коефіцієнта нерівномірності (коефіцієнта варіації) надходження грошових коштів на підприємство за окремими місяцями попереднього року. Для розрахунку планованої суми страхового залишку грошових активів використовується така формула:
Планована сума страхового залишку грошових активів підприємства =
Планова сума операційного залишку грошових активів підприємства Коефіцієнт варіації надходження грошових коштів на підприємство у звітному періоді.
• Потреба в компенсаційному залишку грошових активів планується в розмірі, визначеному угодою про банківське обслуговування. Якщо угода з банком, що здійснює розрахункове обслуговування підприємства, така вимога не містить, цей вид залишку грошових активів на підприємстві не планується.
• Потреба в інвестиційному (спекулятивному) залишок грошових активів у складі оборотного капіталу планується виходячи з фінансових можливостей підприємства тільки після того, як повністю забезпечена потреба в інших видах залишків грошових активів. Оскільки ця частина грошових активів не втрачає своєї вартості в процесі зберігання (при формуванні ефективного портфеля короткострокових фінансових інвестицій), їх сума верхньою межею не обмежується.
Критерієм формування цієї частини грошових активів у складі оборотного капіталу виступає необхідність забезпечення більш високого коефіцієнта рентабельності короткострокових інвестицій порівняно з коефіцієнтом рентабельності операційних активів.
Загальний розмір середнього залишку грошових активів у плановому періоді визначається шляхом підсумовування розрахованої потреби в окремих видах:
Середня сума грошових активів у складі оборотного капіталу підприємства в плановому періоді = Середня сума операційного залишку грошових активів у плановому періоді Середня сума страхового залишку грошових активів у плановому періоді Середня сума компенсаційного залишку грошових активів у плановому періоді Середня сума інвестиційного залишку грошових активів у складі оборотного капіталу в плановому періоді.
Враховуючи, що залишки грошових активів трьох останніх видів є деякою мірою взаємозамінними, загальна потреба в них при обмежених фінансових можливостях підприємства може бути відповідно скорочена.
У практиці закордонного фінансового менеджменту застосовуються і більш складні моделі визначення середнього залишку грошових активів у складі оборотного капіталу.
Найбільш широко використовується в цих цілях є Модель Баумоля, який перший трансформував Для планування залишку грошових коштів раніше розглянуту Модель EOQ. Вихідними положеннями Моделі Баумоля є сталість потоку витрачання Грошових коштів, збереження всіх резервів грошових активів у формі короткострокових фінансових вкладень і зміна залишку грошових активів від їх максимуму до мінімуму, рівного нулю (рис. 7.18).
Малюнок 7.18. формування і витрачання залишку грошових коштів у складі оборотного капіталу відповідно до Моделлю Баумоля.
Виходячи з представленого графіка, можна побачити, що якщо б поповнення залишків грошових коштів за рахунок продажу частини короткострокових фінансових вкладень або короткострокових кредитів банку здійснювалося в два рази чаші, то розмір максимального і середнього залишків грошових коштів на підприємстві був би в два рази менше. Однак кожна операція з продажу короткострокових активів або отримання кредиту пов'язана для підприємства з певними витратами, розмір яких зростає зі збільшенням частоти (або скороченням періоду) поповнення грошових коштів. Позначимо цей вид витрат індексом "Ро" (витрати з обслуговування однієї операції поповнення грошових витрат).
Для економії загальної суми витрат з обслуговування операцій поповнення грошових коштів, слід збільшити період (або знизити частоту) цього поповнення. У цьому випадку відповідно збільшаться розміри максимального і середнього залишку грошових коштів. Проте ці види залишків грошових коштів доходів підприємству не приносять, більше того, зростання цих залишків означає втрату для підприємства альтернативних доходів у формі короткострокових фінансових вкладень.
Розмір цих втрат дорівнює сумі залишків грошових коштів, помноженої на середню ставку відсотка по короткострокових фінансових вкладень (виражену десятковим дробом). Позначимо розмір цих втрат індексом "Пд" (втрати доходів при зберіганні грошових коштів).
З урахуванням втрат розглянутих двох видів будується оптимізаційна Модель Баумоля, що дозволяє визначити оптимальну частоту поповнення та оптимальний розмір залишку грошових коштів у складі оборотного капіталу, при яких сукупні втрати будуть мінімальними (рис. 7.19).
Малюнок 7.19. Схема формування оптимального розміру залишку грошових коштів у складі оборотного капіталу відповідно до Моделлю Баумоля.
Математичний алгоритм розрахунку максимального й середнього оптимальних розмірів залишку грошових коштів у складі оборотного капіталу відповідно до Моделлю Баумоля має наступний вигляд:
де ДАмакс - оптимальний розмір максимального залишку грошових коштів у складі оборотного капіталу підприємства;
ТАК - оптимальний розмір середнього залишку грошових активів підприємства;
Ро - витрати на обслуговування однієї операції
поповнення грошових коштів;
Пд - рівень втрати альтернативних доходів при зберіганні грошових коштів (середня ставка відсотка по короткострокових фінансових вкладень), виражений десятковим дробом;
Піді - планований обсяг грошового обороту (суми витрачання грошових коштів).
Модель Міллера-Орра представляє собою ще більш складний алгоритм визначення оптимального розміру залишків грошових активів. Вихідні положення цієї моделі передбачають наявність визначеного розміру страхового запасу і певну нерівномірність в надходженні та витраті коштів, а відповідно і залишку грошових активів. Мінімальний прояв формування залишку грошових активів приймається на рівні страхового залишку, а максимальний - на рівні трикратного розміру страхового залишку (рис. 7.20).
Малюнок 7.20. Формування та витрачання залишку грошових коштів у складі оборотного капіталу відповідно до Моделлю Міллера-Орра.
Як видно з наведених даних, коли залишок грошових активів досягає максимального значення (верхньої межі свого "коридору"), зайві кошти (по відношенню до середнього залишку) переводяться в резерв, тобто інвестуються в короткострокові фінансові інструменти. Аналогічним чином, коли залишок грошових активів досягає мінімального значення (нижньої межі свого "коридору") здійснюється поповнення грошових коштів до середнього рівня за рахунок продажу частини короткострокових фінансових інструментів, залучення короткострокових банківських кредитів та інших джерел.
Необхідно звернути увагу і на те, що значення середнього залишку грошових активів перебуває на одну третину вище мінімального її значення і на дві третини нижче максимального його значення, а не посередині між цими значеннями. При такому підході рівень альтернативних втрат доходів при зберіганні грошових коштів буде більш низьким.
Математичний алгоритм розрахунку діапазону коливань залишку грошових активів між мінімальним і максимальним його значенням має такий вигляд:
де ДКОМ / М - діапазон коливань суми залишку грошових активів між мінімальним і максимальним його значенням;
Ро - витрати на обслуговування однієї операції поповнення коштів;
о2од - середньоквадратичне (стандартне) відхилення щоденного обсягу грошового обороту;
Пд - середньоденний рівень втрат альтернативних доходів при зберіганні грошових коштів (середньоденна ставка відсотка по короткострокових фінансових операцій), виражений десятковим дробом. Відповідно максимальний і середній залишки грошових активів визначаються за формулами:
Оптимальний розмір максимального залишку грошових активів підприємства = Мінімальний (або страховий) залишок грошових активів підприємства + Діапазон коливань суми залишку грошових активів між мінімальним і максимальним його значенням.
Оптимальний розмір середнього залишку грошових активів підприємства = Мінімальний (або страховий) залишок грошових активів підприємства + (Діапазон коливань суми залишку грошових активів між мінімальним і максимальним його значенням / 3)
Незважаючи на чіткий математичний апарат розрахунків оптимальних сум залишків грошових коштів у складі оборотного капіталу обидві наведені моделі (Модель Баумоля та Модель Міллера - Орра) поки ще складно використовувати у вітчизняній практиці з наступних причин:
- Хронічна нестача оборотних активів не дозволяє підприємствам формувати залишок грошових коштів у необхідних розмірах з урахуванням їх резерву;
- Уповільнення платіжного обороту викликає значні (іноді непередбачувані) коливання в розмірах грошових надходжень, що відповідно отражается і на сумі залишку грошових активів;
- Обмежений перелік звертаються короткострокових фондових інстрементов і низька їх ліквідність ускладнюють використання в розрахунках показників, пов'язаних з короткостроковими фінансовими вкладеннями.
3.Діфференціація середнього залишку грошових активів у розріз національній та іностравнной валюти. Така диференціація здійснюється тільки на тих підприємствах, які ведуть зовнішньоекономічну діяльність. Мета такої диференціації полягає в тому, щоб з обший оптимізованої потреби в грошових активах виділити валютну їхню частину з тим, щоб забезпечити формування необхідних підприємству валютних фондів. Основою здійснення такої диференціації є запланований обсяг витрачання грошових коштів у розрізі внутрішніх та зовнішньоекономічних операцій в процесі здійснення операційної діяльності. При розрахунках використовуються формули визначення потреби в операційному та страховому залишках грошових активів з їх диференціацією за видами валют.
4. Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів. Таке регулювання проводиться з метою забезпечення постійної платоспроможності підприємства, а також з метою зменшення розрахункової максимальної та середньої потреби в залишках грошових активів.
Основним методом регулювання середнього залишку грошових активів є коригування потоку майбутніх платежів (перенесення терміну окремих платежів по завчасному узгодженню з контрагентами). Таке коригування здійснюється за такими етапами.• На першому етапі на основі плану (бюджету) надходження та витрачання коштів у майбутньому кварталі вивчається діапазон коливань залишку грошових активів підприємства в розрізі окремих декад. Цей діапазон коливань визначається стосовно мінімального і середнього показниками решток грошових активів в майбутньому періоді (див. табл. 7.1).
У процесі виявлення діапазону коливань залишку грошових активів встановлюються такі їх значення в плановому періоді:
• мінімальний залишок грошових активів (1,25 тис. ум. Ден. Од);
• максимальний залишок грошових активів (1,58 тис. ум. Ден. Од.);
• середній залишок грошових активів (1,46 тис. ум. Ден. Од.).
• На другому етапі регулюються декадні терміни витрати коштів (в ув'язці з їх надходженнями), що дозволяє мінімізувати залишки грошових активів у рамках кожного місяця і по кварталу в цілому.
Таблиця 7.1.
Діапазон коливань залишку грошових активів підприємства в майбутньому кварталі в розрізі декад
Декада
Залишок грошових активів на кінець декади, тіс.усл.ден.ед.
Відхилення декадного показника від середнього
Відхилення декадного показника від мінімального (у другій декаді)
тис. ум. гро. од.
(+,")
відсотки (+,-)
тис. ум. гро. од.
(+,-)
відсотки
(+,-)
1
1,30
-0,16
-10,9
0,05
4,0
2
1,25
-0,21
-14,4
—
—
3
1,34
-0,12
-8,2
0,09
7,2
4
1,42
-0,04
-2,7
0,17
13,6
5
1,51
+0,05
+3,4
0,26
20,8
6
1,48
+0,02
+ 1,4
0,23
18,4