Міжнародна економіка (2000)

Платіжний баланс становить собою статистичний звіт, в якому ] в систематизованому вигляді проводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами за певний період часу. Зовнішньоекономічні зв'язки окремої країни можна розглядати як сукупність товарно-фінансових потоків, які можна умовно поділити на дві групи: 1) потік реальних ресурсів, тобто експорт-імпорт товарів і послуг; 2) потік фінансових ресурсів, які є оплатою за придбання або платежем за продаж відповідних фінансових ресурсів.

Оскільки платіжний баланс становить собою бухгалтерську тотожність, остільки кожна операція, що відображається в балансі, і повніша бути представлена двома записами, які мають однакове вартісне вираження. Один з цих записів позначається як кредит зі знаком "плюс", інший - як дебет зі знаком "мінус". До кредиту належать операції, в результаті яких з'являються платіжні зобов'язання інших держав стосовно даної країни, тобто мова йде про експорт товарів і послуг, грошові перекази на користь резидентів даної країни та іноземні інвестиції в її економіку. Ці операції обліковуються зі знаком "плюс". До дебету відносяться операції, внаслідок яких в країни з'являються платіжні зобов'язання щодо інших держав. В цьому випадку мова йде про імпорт товарів і послуг, грошові перекази за межі країни, закордонні капіталовкладення резидентів. Ці операції відображаються зі знаком "мінус".

Хоча платіжний баланс являє собою форму обліку, в основі якої лежить принцип подвійного запису, проте в дійсності уряди практично не користуються цим методом під час обліку кожної операції, яка відображається при його розрахунку. Це має місце тому, що не завжди є повна і достовірна інформація про всі міжнародні економічні операції країни протягом року. Внаслідок цього кредит і дебет в агрегованому вигляді, як правило, не збігаються. Тому з метою досягнення рівності між ними, як це має бути в системі подвійного запису, в платіжному балансі є спеціальна стаття "чисті помилки та пропуски" ("статистична похибка"). Ця стаття відображає пропуски платежів, які з якихось причин не були записані в інших статтях платіжного балансу, та помилки, що сталися в записах окремих платежів.

Стандартний платіжний баланс складається з двох розділів: рахунок поточних операцій, який показує міжнародний рух реальних матеріальних цінностей (передусім товарів та послуг), і рахунок операцій з капіталом, який показує джерела фінансування руху реальних матеріальних цінностей.

Рахунок поточних операцій (поточний платіжний баланс) показує, з одного боку, результат взаємодії даної країни з іншими за певний проміжок часу, а з другого - баланс внутрішніх інвестицій та заощаджень. Поточні операції платіжного балансу включають в себе чотири основні групи: операції з товарами, операції з послугами, рух доходів, рух поточних трансфертів.

Операції з товарами відображає група статей платіжного балансу, яка підсумовує на базі ФОБ за ринковими цінами експорт та імпорт звичайних товарів, товарів для подальшого оброблення, ремонт товарів, придбання товарів в портах транспортними організаціями і немонетарного золота.

Операції з послугами можуть розглядатися окремо, або як складова частина більш широкої категорії "товарів та послуг". До послуг відносяться транспортні послуги, поїздки (ділові та приватні), послуга зв'язку, будівельні, страхові, фінансові, комп'ютерні, інформаційні, послуги в сфері культури і відпочинку, інші державні послуги.

Рух доходів відображає група статей платіжного балансу, яка включає платежі між резидентами і нерезидентами, пов'язані з оплатою праці нерезидентів, і операції, пов'язані з доходами на інвестиції. Доходи в платіжному балансі поділяються на оплату праці та доходи від інвестицій. Оплата праці включає в себе заробітну плату та інші виплати в грошовій або натуральній формі, одержані працівниками за межами країни, резидентами якої вони є, за роботу, виконану для резидентів інших країн. Доходи від інвестицій охоплюють доходи, одержані резидентами на свої зарубіжні фінансові активи (доходи у вигляді дивідендів, процентів).

Рух поточних трансфертів відображає група статей платіжного балансу, яка включає трансферти органів державного управління та інших секторів. Трансферти органів державного управління включають в себе: 1)поточні перекази по міжнародному співробітництву, такі як перерахування грошей державними органами однієї країни урядові іншої країни для фінансування поточних витрат; 2)безоплатну передачу продуктів харчування, одягу, медикаментів в рамках надання міждержавної допомоги тим, хто постраждав від стихійного лиха; 3) дарування військової техніки; 4) щорічні членські та інші внески в міжнародні організації тощо. Поточні трансферти інших секторів включають в себе перекази грошових коштів між приватними особами і недержавними організаціями.

Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій фіксує міжнародний рух капіталу, за допомогою якого фінансується експорт та імпорт товарів і послуг. Структурно він включає в себе: рахунок операцій з капіталом, який фіксує капітальні трансферти та придбання - продаж невиробничих нефінансових активів; фінансовий рахунок, який охоплює всі операції, в результаті яких відбувається перехід права власності на зовнішні фінансові активи і зобов'язання даної країни.

Специфічною статтею фінансового рахунку є стаття, яка відображає рух резервних активів. Резервні активи являють собою міжнародні високоліквідні активи країни, які перебувають під контролем уряду і в будь-який момент можуть бути використані ним для фінансування дефіциту платіжного балансу та регулювання курсу національної валюти.

Слід мати на увазі, що резервні активи використовуються для захисту платіжного балансу в останню чергу, тобто після того, як інші заходи (девальвація валюти для стимулювання експорту або залучення додаткових зовнішніх кредитів) не дали належних результатів. Резервні активи, які відображаються в платіжному балансі, повинні бути в наявності. Ті ж активи, які, скажімо, обіцяють дати, в платіжний баланс не включаються.

Резервні активи можуть виступати у формі монетарного золота (золото проби не нижче 995 -1000), СДР, частки країни в МВФ, валютних активів (іноземної валюти, банківських депозитів, урядових цінних паперів, інших цінних паперів, фінансових дериватів, акцій приватних підприємств).

З точки зору бухгалтерського обліку ідеальним платіжним балансом є той, в якому сальдо платіжного балансу дорівнює нулю, тобто величина потоку грошових надходжень в країну дорівнює величині потоку її зовнішніх платежів, а величина офіційних резервів залишається незмінною.

Однак досить часто в багатьох країнах виникають ситуації, коли зовнішні платежі країни за імпорт товарів та послуг, а також за минулу заборгованість виявляються більшими ніж поточний притік капіталу і наявні резервні активи. За таких умов має місце криза платіжного балансу.

Щоб виправити ситуацію, держава застосовує так зване виняткове фінансування. Виняткове фінансування являє собою операції, що їх здійснює країна при згоді її зарубіжних партнерів з метою зменшення негативного сальдо платіжного балансу до рівня, який може бути профінансований традиційними засобами. До операцій виняткового фінансування відносяться анулювання боргу, обмін заборгованості на акції, валютні запозичення, переоформлення заборгованості, прострочення платежів по заборгованості.

Анулювання боргу являє собою добровільну відмову кредиторів від частини або всієї суми боргу, зафіксовану у відповідній угоді між країною-кредитором і країною-боржником. В платіжному балансі анулювання боргу показується як капітальний трансферт в рахунку руху капіталу.

Обмін заборгованості на акції здійснюється, як правило, за ціною нижче номіналу. Суть такого обміну полягає фактично в допуску кредитора до участі у власності боржника.

Запозичення для врегулювання платіжного балансу являє собою позики, що їх одержують державні органи та центральний банк від інших країн з метою фінансування платіжного балансу у виняткових ситуаціях. До цієї групи запозичень відносяться кредити, що їх надає МВФ.

Переоформлення заборгованості являє собою зміну умов існуючої угоди чи заключення нової, яка передбачає заміну раніше узгоджених строків платежів на нові. При переоформленні вважається, що поточні платежі по боргу здійснювалися своєчасно і фінансувалися за рахунок переоформленої заборгованості.

Прострочення платежів по заборгованості являє собою ситуацію, коли країна-боржник за згодою кредитора або без неї просто не здійснює платежі по зовнішнім зобов'язанням.

Виняткове фінансування платіжного балансу може здійснюватися й іншими способами, наприклад, шляхом субсидування валютного курсу або процентних ставок.

Міжнародні розрахунки України здійснюються на основі загальних норм і правил, що склалися в світовій практиці. При цьому переважна частина розрахунків здійснюється у доларах, тобто валютою ціни і валютою платежу виступає долар. Щодо самих платежів, то вони здійснюються в основному під фінансові та комерційні документи. Щоправда, у зв'язку з кризовим станом вітчизняної економіки чимало зарубіжних партнерів, не бажаючи ризикувати своїми товарами, вимагає від наших підприємств і фірм передоплати, тобто авансових розрахунків. Таку практику впроваджують, як правило, західноєвропейські і американські фірми.

Проте, найхарактернішою особливістю міжнародних розрахунків України є її заборгованість, яка час від часу загрожує перерости у дефолт, тобто оголошення держави банкрутом. До зростання заборгованості призводить головним чином негативне сальдо торгового балансу і непомірні витрати на обслуговування кредитів.