Методологія соціально-економічного пізнання

Про конкретний зміст економічних законів студенти довідались з курсу політичної економії та інших навчальних дисциплін. А тому в даному випадку нас цікавить не конкретний зміст економічних законів, а лише їх принципові риси, тобто ті риси, які засвідчують, що економічні закони конкретизують закони матеріалістичної діалектики стосовно до економічної дійсності. Адже закони і категорії матеріалістичної діалектики самі по собі не можуть дати повні знання про економічну дійсність. Вони можуть зробити це, коли використовуються в сукупності з економічними законами. Це зумовлено тим, що економічна система розвивається не тільки за всезагальними законами діалектики, а й за своїми власними. Завдання кожного дослідника економічного життя полягає в тому, щоб пізнати, розкрити існуючі виробничі (економічні) відносини та закони, за якими ці відносини розвиваються. Враховуючи цю обставину, багато хто визначає політичну економію як науку про закони, що управляють виробництвом та обміном матеріальних благ в людському суспільстві. А сам економічний закон — як такий, що становить собою загальний, стійкий, необхідний зв'язок економічних процесів та явищ.

Сказане означає, що економічні закони об'єктивні, тобто вони діють незалежно від волі та свідомості людей. Люди не можуть ні створити, ні знищити економічні закони. Але вони можуть пізнати дію цих законів і свої вчинки, свою діяльність узгоджувати з вимогами тих чи інших законів. Щоправда, сьогодні. серед вчених відсутня єдність щодо об'єктивного характеру економічних законів. Крім вчених, котрі визнають об'єктивність економічних законів, є й такі, що дотримуються суб'єктивно-ідеалістичних та фетишистських поглядів. Прихильники суб'єктивно-ідеалістичних поглядів вважають, що економічні закони створюються, придумуються людьми, а тому їх можна не брати до уваги, або замість одних (поганих) створити інші (кращі). Прихильники фетишистських поглядів не заперечують об'єктивності економічних законів, але не визнають можливість їх пізнання.

Слід мати на увазі, що заперечення об'єктивності економічних законів має місце не тільки в теорії, але й в суспільній практиці. Причому на практиці елементи суб'єктивного підходу до економічних законів зустрічаються частіше, ніж в теорії. Основною причиною такого підходу є в одних випадках незнання економічної дійсності, економічних законів, в інших - їх свідоме ігнорування. Проте незалежно від того, з яких причин допущено суб'єктивізм та волюнтаризм стосовно економічної дійсності, результат від цього однаково негативний. Так, ринкові перетворення в постсоціалістичних країнах у переважній своїй частині є результатом суб'єктивізму та волюнтаризму. Вони суперечать об'єктивним потребам економічної дійсності, а тому й замість розвитку економіки спричинили її кризу і занепад.

Економічні закони істотно відрізняються від законів природи. Ця відмінність проявляється у наступному:

економічні закони проявляються через свідому діяльність людей і безпосередньо зачіпають економічні інтереси класів, соціальних груп, окремих осіб, а закони природи, як правило, таких інтересів не зачіпають. Наприклад, закон додаткової вартості зачіпає економічні інтереси капіталістів і найманих робітників, в той час як закон земного тяжіння або закон Архімеда по відношенню до означених класів є нейтральним;

економічні закони (за винятком всезагальних) недовговічні і більш мінливі у порівнянні із законами природи. Скажімо, закони розвитку виробничих відносин змінюються зі зміною суспільно-економічної формації, а закони термодинаміки або руху небесних тіл практично не змінювались протягом багатьох тисячоліть;

економічні закони відрізняються від законів природи формою дії та вираження, оскільки вони виступають узагальненням багатозначних або статистичних причинно-наслідкових зв'язків (через це їх називають статистичними), а закони природи виступають узагальненням переважно однозначних причинно-наслідкових зв'язків (одна причина - один наслідок) і називаються динамічними. Статистичний характер економічних законів зумовлений діалектикою таких парних філософських категорій, як випадкове і необхідне, можливе і дійсне. Тобто кожне економічне явище може по-різному розвиватися залежно від того, яка із означених вище категорій візьме верх. В зв'язку з цим в реальному житті економічні закони діють, як правило, у вигляді законів-тенденцій. Ця риса найбільш повно проявляється тоді, коли розглядається кількісна сторона економічного закону.

Розрізняють три види економічних законів: всезагальні, загальні та специфічні. Всезагальні економічні закони - це такі, що діють в усіх суспільно-економічних формаціях. До них відносяться, закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон планомірного розвитку, закон економії часу тощо. Загальні економічні закони - це ті, що діють в кількох суспільно-економічних формаціях. Наприклад, закон вартості, закон грошового обігу. Специфічні економічні закони - це такі, що діють протягом однієї суспільно-економічної формації або на окремій її стадії чи фазі. До таких законів відносяться закон продажу робочої сили при капіталізмі, закон розподілу за працею при соціалізмі.

Серед специфічних економічних законів особливе місце посідає основний економічний закон формації. Він зв'язаний з пануючим в суспільстві типом власності на засоби виробництва і визначає мету виробництва та засоби її досягнення. Скажімо, в умовах панування капіталістичної приватної власності зміст основного економічного закону зводиться до виробництва та привласнення додаткової вартості шляхом експлуатації найманих працівників. Основний економічний закон формації є визначальним по відношенню до інших економічних законів. Скажімо, в умовах капіталізму він зумовлює дію всезагального закону капіталістичного нагромадження, закону відносного та абсолютного зниження життєвого рівня населення, закону конкуренції та анархії виробництва тощо.

Пізнання основного економічного закону має велике методологічне значення, оскільки дає можливість зрозуміти інші економічні закони. Так, для того, щоб зрозуміти зміст законів, що діють в суспільствах з перехідною економікою, необхідно передусім пізнати сутність основного економічного закону цих суспільств. Щоб хто не говорив про перехідне суспільство, суть його визначається законом додаткової вартості, який діє внаслідок панування капіталістичної приватної власності. Іншими словами, метою виробництва суспільств з перехідною економікою є виробництво і привласнення додаткової вартості шляхом експлуатації найманих працівників. Йому підпорядковується дія всіх інших економічних законів.

На основі викладеного можна зробити висновок, що економічні закони діють не ізольовано, а утворюють певні системи економічних законів. Щоб безпомилково пізнати економічні процеси та явища, необхідно знати всю сукупність суперечностей і тенденцій, характерних для певної системи економічних законів. Так, всезагальний закон капіталістичного нагромадження неминуче веде до нагромадження багатства на полюсі власників засобів виробництва і нагромадження злиднів на боці робітничого класу. Але в процесі нагромадження капіталу в результаті удосконалення засобів виробництва зростає попит на більш кваліфіковану робочу силу, що веде до зростання її вартості. Тобто всезагальний закон капіталістичного нагромадження так чи інакше взаємодіє із законом купівлі-продажу робочої сили.

Системи економічних законів можна розглядати як з точки зору координаційних зв'язків (по горизонталі), так і з точки зору субординаційних зв'язків (по вертикалі). Координаційними зв'язками системи економічних законів охоплені на рівні всього світового господарства, господарства окремих регіонів та країн, галузей народного господарства тощо. Субординаційними відносинами зв'язана система економічних законів суспільно-економічної формації. Головну роль в цій системі відіграє, як вже зазначалось, основний економічний закон, а інші закони підпорядковані йому. Сказане зовсім не означає, що ці останні не роблять зворотній вплив на основний економічний закон. Маючи певний рівень відносної самостійності, вони забезпечують реалізацію основного економічного закону, надають йому відповідного кількісного та якісного вираження.