Методологія соціально-економічного пізнання

Близьким до поняття "економічний закон" є поняття "економічна закономірність". Під економічною закономірністю розуміють постійну стійку причинно-наслідкову повторюваність і послідовність в економічних процесах та явищах. Хоча економічні закони і економічні закономірності відображають об'єктивно існуючі зв'язки між явищами, їх причинами та наслідками, проте поняття "закон" і "закономірність" не тотожні. Між ними існують певні відмінності. По-перше, економічні закони відображають більш стійкі і більш загальні зв'язки, в той час як економічні закономірності відображають послідовність в явищах, яка проявляється в певному місці та в певний час і зумовлена, як правило, не однією, а низкою причин, що склалися під впливом кількох економічних законів. Причому зв'язки, що їх відображають економічні закономірності, менш стійкі і правильні лише для конкретних умов розвитку того чи іншого явища Скажімо, закон підвищення продуктивності праці діє в усіх суспільно--економічних формаціях і відображає певний зв'язок між затратами праці та обсягом виробленої продукції. Як економічна закономірність зростання продуктивності праці може проявитися в якійсь окремій країні в певний проміжок часу внаслідок впливу низки причин. Проте в разі зникнення відповідних причин (умов) продуктивність праці перестане зростати або і навіть знизиться.

По-друге, економічні закони завжди вписуються в сувору, стійку систему законів економічної дійсності. Натомість економічні закономірності входять у системи, які змінюються під впливом низки зовнішніх чинників, тобто закономірності менш постійні, більш мінливі.

По-третє, економічний закон більш об'ємний, багатший у порівнянні з економічною закономірністю, оскільки стосується великої сукупності економічних явищ. Проте економічна закономірність багатша конкретним змістом, оскільки відображає не тільки ті зв'язки, що відносяться до одного чи кількох законів, а й певні риси явищ, породжені випадковими для даного зв'язку причинами. В нашому прикладі із продуктивністю праці це можуть бути випадкові чинники, які тривалий час визначатимуть ті чи інші зміни її (продуктивності праці).

Нарешті, по-четверте, економічний закон може бути відкритий в ході теоретичного аналізу і вже після цього підтверджений (або відкинутий) фактами з практики. Натомість економічну закономірність можна виявити лише в результаті узагальнення наявних фактів.

Економічні закономірності, як і економічні закони, поділяють на статистичні і динамічні. Статистичні економічні закономірності узагальнюють багатозначні зв'язки, ті, що переважають в економічній дійсності. Натомість динамічні економічні закономірності узагальнюють однозначні економічні зв'язки. Слід мати на увазі, що в процесі пізнання дослідник спочатку, як правило, концентрує увагу на динамічних зв'язках і лише після їх з'ясування переходить до пізнання більш складних статистичних зв'язків. Більш того, як свідчить історія пізнання економічних явищ, дослідники досить часто способом усереднення вихідних ознак зводять багатозначні зв'язки до зв'язків однозначних і цим дещо полегшують перший етап пізнання. Такий підхід цілком виправданий особливо тоді, коли дослідникам доводиться мати справу з економічними закономірностями, що мають високий ступінь узагальнення. Скажімо, можна дослідити закономірність зростання (спаду) продуктивності праці на кількох підприємствах міста чи району за два-три роки, а можна зробити це саме на підприємствах області, країни, групи країн за більш тривалий період. В другому випадку застосування способу усереднення вихідних ознак дає можливість виявити найбільш загальні сторони економічних явищ вже на початковому етапі пізнання.

На основі вищевикладеного можна зробити висновок, що для розуміння економічних законів необхідно пройти через численні проміжні ланки. Своєрідною проміжною ланкою між економічною дійсністю та власне економічним законом і виступає кожна статистична економічна закономірність. Тому-то власне економічні закони можна пізнати, розкрити, як правило, на базі вже відкритих економічних закономірностей. Таке розуміння законів і закономірностей відповідає загальному руху людського пізнання, тобто руху від одиничного (факту) до особливого (закономірності ) і загального (закону). Отже, саму економічну закономірність можна сприймати і як проміжну ланку до відкриття закону, і як форму прояву дії одного або кількох економічних законів.

При всій важливості економічних законів та економічних закономірностей для пізнання економічної дійсності одних їх для розуміння та витлумачення економічних процесів і явищ недостатньо. Ще потрібні економічні категорії, тобто економічні поняття, які в сукупності з економічними законами і закономірностями дають цілісну уяву про економічну дійсність.

Економічні категорії відображають конкретні емпіричні явища, властивості, які виокремлюють їх з-поміж інших. Економічні категорії, як і економічні закони та закономірності, існують і в дійсності, і в науці. Причому об'єктивно існуючі економічні категорії дійсності виступають прототипами категорій науки, тих, що існують в мисленні. А самі явища та процеси стають економічними категоріями тільки після того, як вони теоретично осмислені.

Економічні категорії класифікують в залежності від сфери та місця їх прояву, розрізняючи такі з них:

всезагальні, загальні та специфічні. Всезагальні економічні категорії виражають явища, процеси, властивості, що мають місце в усіх суспільно-економічних формаціях. Загальні економічні категорії виражають економічні (виробничі) відносини, що мають місце в кількох суспільно-економічних формаціях. Специфічні економічні категорії виражають відносини, що мають місце в одній суспільно-економічній формації;

категорії власне виробництва, розподілу, обміну та споживання;

категорії світового господарства, національного господарства, галузі;

категорії сутнісні та поверхневі. Прикладом сутнісних категорій можуть бути категорії постійного та змінного капіталу, поверхневих - категорії основного та оборотного капіталу;

категорії, що охоплюють загальнотеоретичні (політекономічні) виробничі відносини і конкретно-економічні виробничі відносини (до перших, наприклад, відносяться категорії національного доходу, до других - категорії чистої продукції, створеної на окремому підприємстві чи в галузі).

Економічні категорії можна розглядати і з точки зору горизонтальних та вертикальних зв'язків. З точки зору горизонтальних зв'язків економічні категорії розглядаються як такі, що координують одна одну, не перебуваючи у субординацдйних зв'язках одна з одною (наприклад, категорії" заробітної плати і основного капіталу). З точки зору вертикальних зв'язків економічні категорії відображають субординовані зв'язки, коли форми руху мислення виводяться одні з одних і між ними встановлюються відносини субординації. Тобто розвиваються більш високі форми з нижче стоячих. Вертикальні (субординаційні) економічні категорії розгортаються від найбільш загальних, глибинних, до більш конкретних, тих, що перебувають на поверхні економічної дійсності або близько до неї.

На основі викладеного можна зробити висновок, що економічні закони, закономірності та категорії виступають конкретизацією законів і категорій філософії стосовно до економічної дійсності і дають достатні знання для розуміння цієї останньої. Маючи цілісну діалектико-матеріалістичну уяву про економічний світ, суспільство може спрямовувати свою діяльність не супроти його розвитку, а в консенсусі з ним.