Методологія соціально-економічного пізнання

Спеціальні евристичні методи економічних досліджень становлять собою такі методи аналізу соціально-економічних явиш та прийняття рішень, що базуються на інтуїції, аналогії, винахідливості та власному досвіді дослідника. Евристичні моменти виявляються тоді, коли наявні соціально-економічні умови не підказують досліднику спосіб розв'язання певної конкретної проблеми (ситуації) і минулий досвід не містить готової схеми, що могла б бути застосована за даних умов. Інакше кажучи, евристичні методи соціально-економічного пізнання - це сукупність правил, прийомів, способів, спрощень, що використовує дослідник при розв'язанні певного завдання на основі узагальнення свого власного досвіду.

Оскільки спеціальні евристичні методи пізнання соціально-економічних процесів та явищ спираються на так звані правдоподібні міркування, які на відміну від доказових міркувань ведуться довільно, без жорстких правил, остільки їх застосування не гарантує отримання найкращого результату.

Евристичні методи використовуються при вирішенні різноманітних соціально-економічних проблем, наприклад при виборі найбільш оптимального способу дії з великого числа можливих. На практиці це означає, що для вирішення якоїсь проблеми здійснюється послідовний перебір усіх можливих варіантів та їх порівняльне оцінювання. Завдяки евристичним методам пізнання у дослідника виникає можливість скоротити час розв'язування задачі, оскільки він здійснює перебір меншої кількості можливих варіантів. Причому у процесі пошуку найкращого варіанту досліднику доводиться неодноразово здійснювати перехід від загальних питань до часткових і навпаки. Навіть якщо варіант, на якому зупиниться дослідник, не буде найкращим, все ж таки його буде отримано у короткі строки, що дозволить прийняти доволі задовільне рішення, яке надалі може зазнати уточнення.

Слід мати на увазі, що інколи у психологічній та кібернетичній літературі евристичними вважаються будь-які методи, спрямовані на скорочення перебору варіантів, а також будь-які індуктивні методи розв'язання ситуації. Зрозуміло, що при цьому висувається певна система аргументів, з якою здебільшого не можна не погодитись.

Поряд зі спеціальними евристичними методами дослідження історія знає і евристичні методи навчання та евристичні колективні методи розв'язування складних соціально-економічних завдань. Евристичне навчання історично започаткував давньогрецький філософ Сократ. Суть його полягала в тому, що вчитель пропонував учням серію навідних питань і прикладів, на основі яких учні могли знайти оптимальне рішення у прийнятні строки. Евристичний колективний метод розв'язування складних соціально-економічних проблем-це практично евристичне навчання тільки у зворотному напрямі. Він зводиться до того, що учасники колективу ставлять навідні запитання з прикладами та контрприкладами тому, хто прагне знайти розв'язок складної соціально-економічної проблеми. Таким чином ті, хто запитує, підштовхують дослідника до більш інтенсивного пошуку відповіді на поставлені питання, який (пошук) може виявитися достатньо успішним.

Евристичні методи пізнання досить широко застосовуються у так званому евристичному програмуванні, яке передбачає вивчення та формалізацію мислення (розумових операцій) людини при вирішенні нею різноманітних проблем, а також створення теорії перероблення інформації для побудови так званого штучного інтелекту. В економічних дослідженнях вони найчастіше використовуються в інтересах порівняння господарських рішень, пов'язаних з виконанням конкретних завдань. Адже будь-яке господарське рішення характеризується кількома групами показників, що відображають очікувані ефективність, затрати і орієнтовний час отримання результатів. У ефективності і затрат також декілька показників, багато з яких неспівмірні. А це означає, що кожен з варіантів дій може істотно відрізнятися від інших. Якщо така відмінність виражається двома і більше неспівмірними показниками, то для порівняння ефективності того чи іншого варіанту дій може бути застосована тільки порядкова міра, яка дозволяє визначити, котрий із варіантів кращий. Але ця міра нічого не говорить про те, наскільки цей варіант кращий. Очікувані результати від застосування евристичних методів соціально-економічного пізнання будуть кращі, якщо відбирається не один варіант, а декілька найбільш прийнятних.

При цьому базою для розроблення алгоритму (правила) порівняння варіантів можуть скласти міркування і досвід дослідника, того хто несе відповідальність за прийняття рішення.

Як переконує досвід розвинутих країн, евристичні методи також можуть застосовуватися при порівняльному оцінюванні альтернатив з врахуванням невизначеності значень багатьох факторів, що впливають на результати. Звичайно у зв'язку з тим, що в соціально-економічному середовищі в кожний даний момент можливі різні комбінації значень факторів, для яких характерна невизначеність, остільки очікувані результати в кожному окремому випадку будуть багатоваріантні. Більше того, кожний результат, в свою чергу, характеризується сукупністю значень декількох показників. А отже, порівнювати альтернативи шляхом послідовного співставлення значень показників, що є в матриці, дуже складно. В такому випадку віднайти найкращій варіант вирішення проблеми можна шляхом вивчення особливостей керівника, відповідального за прийняття рішення, зокрема його схильності до ризику при наявності небезпеки замість високого результату отримати низький. Діючи таким чином, можна розробити евристичні програми відбору групи найбільш доцільних варіантів. Евристичні програми виявляються доцільними, продуктивними при удосконаленні організації наукових досліджень, зокрема при висуненні гіпотез, плануванні експериментів тощо.

Щоправда, в нашій країні евристичне програмування поки що недостатньо поширене. Комп'ютерна техніка застосовується головним чином для здійснення бухгалтерських розрахунків, ведення довідково-інформаційних систем і забезпечення документообігу. Звичайно, і цю роботу варто перекладати на комп'ютерну техніку, оскільки вона дає можливість звільнити управлінських працівників від безплідних затрат часу, зв'язаних з обробленням великих масивів інформації, отриманням різноманітних довідок, написанням і дублюванням службових листів, звітів і т.ін. Проте, як нам думається, підприємства, банки, державні органи управління, економісти, фінансисти, керівники підприємств усіх форм власності за допомогою комп'ютера могли б здійснювати аналіз, необхідний для прийняття найбільш раціональних рішень, проводити складні аналітичні розрахунки щодо нинішньої та майбутньої кон'юнктури ринку, складати прогнози і програми розвитку на мікро- і макрорівні, аналізувати соціально-психологічну ситуацію, що сприяло б створенню передумов для запобігання чи розв'язання конфліктних ситуацій.

Не заглиблюючись у причини, що зумовлюють означену ситуацію, зауважимо лише, що їх багато і вони різні за силою впливу. Проте про одну із них не можемо не сказати. Мається на увазі ускладнення підготовки фахівців з економічної кібернетики, що сталося в останні роки у зв'язку зі значним скороченням випуску економіко-математичної літератури українськими вченими. Потік перевідних підручників, ^ініційований переходом до ринкової економіки, не сприяв і не міг сприяти ні поліпшенню підготовки спеціалістів, ні піднесенню вітчизняної економіки. Будучи досить цінними та корисними, наприклад, для Америки, ці книги виявилися не тими, що могли б замінити підручники українських авторів. Економіка України докорінно відрізняється від американської. Першій бракує тих гігантських фінансових резервів, якими володіє Америка

2. Місце та роль інтуїції в економічних дослідженнях

Кожна із складових спеціальних евристичних методів пізнання за певних умов може відіграти вирішальну роль у дослідженні того чи іншого економічного явища. Сказане передусім стосується інтуїції. Інтуїція - це здатність людини зрозуміти істину безпосередньо, шляхом прямого "бачення", тобто без обґрунтування за допомогою доказу. Таке ''бачення" наступає раптово, як стрибок розуму, як якесь внутрішнє прозріння. Інтуїція як специфічний пізнавальний процес, в результаті якого безпосередньо виробляється нове знання про економічне явище, властива всім людям (щоправда, в різній мірі). Без неї не обходиться ні вчений-економіст, ні економіст-практик, ні студент економічного факультету вищого навчального закладу. Шукаючи шляхи вирішення складних питань взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин, кожен з них хоча б один раз відчув задоволення від "осяяння", що спалахувало під час нестандартної ситуації, котра вимагала швидкого прийняття рішення в умовах обмеженої інформації.

Слід мати на увазі, що не всі раптові умовиводи, котрі виникають у нестандартній ситуації, можуть класифікуватися як інтуїтивні. Зокрема, не є інтуїцією те, що відноситься до сфери інстинктів, характеризується автоматизмом реакцій в схожій ситуації і має фізіологічні механізми у підсвідомій та несвідомій сфері індивіда. Інтуїція завжди дає нам безпосереднє знання, тобто таке, що не спирається на логічний доказ, не випливає з логічною необхідністю з чуттєвого досвіду і теоретичних конструкцій.

На основі сказаного можна зробити висновок про те, що інтуїтивній здатності людини притаманні такі ознаки, як: несподіваність вирішення проблеми; неусвідомленість шляхів та засобів її розв'язання; безпосередність зрозуміння істини на супленому рівні досліджуваного об'єкта. Щоправда, в різних людей і в різних умовах інтуїція може бути в різній мірі віддаленою від свідомості, бути специфічною за змістом, характером результату, глибиною проникнення в сутність досліджуваного економічного явища і значенням для суб'єкта.

Інтуїції класифікують за специфікою діяльності суб'єкта і за ступенем новизни. За специфікою діяльності суб'єкта виокремлюють інтуїцію наукову та буденну. Наукова притаманна суб'єкту, котрий займається дослідженням економічних явищ з метою створення нового знання про об'єкт. Буденна інтуїція визначається практичною діяльністю, спрямованою на виробництво матеріальних благ і послуг. За ступенем новизни інтуїцію поділяють на стандартизовану та евристичну. Стандартизована інтуїція має місце тоді, коли при вирішенні проблеми застосовується певна "матриця" -схема. Прикладом такої інтуїції може бути інтуїція економіста, котрий займається наданням консалтингових послуг підприємствам. Історія зафіксувала чимало випадків, коли економіст, тільки що переступивши через прохідну підприємства або поріг цеху, відразу правильно визначав причини незадовільної, малоефективної роботи того чи іншого колективу. Зрозуміло, що рівень новизни у стандартизованій інтуїції дещо нижчий, ніж в евристичній. Справа в тому, що тут має місце підведення часткового, зокрема ознак та проявів безгосподарності під загальне, добре відоме з попереднього досвіду. З огляду на це останнє дехто навіть може висловити сумнів щодо наявності чогось нового в такій інтуїції. Проте новизна має місце і проявляється в тому, що причину низької ефективності встановлено стосовно конкретного об'єкта дослідження, об'єкта, який раніше не досліджувався. Більше того, з поміж багатьох факторів, які могли б спричинити зниження ефективності роботи підприємств, а економіст-консультант думкою безпомилково визначив певні, конкретні.

Евристична (творча) інтуїція - пов'язана с формуванням принципово нового знання про об'єкт. Можна сказати навіть, що евристична інтуїція - це стрибок у пізнанні об'єкта Вона являє собою специфічний пізнавальний процес, що виникає при взаємодії чуттєвих образів та абстрактних понять і веде до виникнення принципово нових образів і понять, зміст яких неможливо вивести лише оперуванням наявними поняттями або шляхом простого синтезу образів.

Таким чином, інтуїцію не можна звести ні до чуттєвого, ні до абстрактно-логічного пізнання. Вона містить в собі і ті, і інші форми пізнання економічної дійсності і водночас у ній є щось своє. Саме завдяки цьому останньому вона дає таке нове знання, яке неможливо отримати іншими засобами.

Раніше вже зазначалося, що інтуїція притаманна всім людям, але в різній мірі. Це здебільшого зв'язано з тим, що умови формування та прояву інтуїції у різних людей неоднакове. А до таких умов відносяться:

рівень професійної підготовки суб'єкта та ступінь його "входження" у проблему;

ступінь важливості, значущості розв'язання проблеми для суб'єкта;

ступінь наполегливості, напруженості суб'єкта при пошуку шляхів вирішення проблеми;

наявність чи відсутність чинників, які б "підказували" можливий напрям пошуку розв'язання проблеми. Це могли б бути аналоги та загальні принципи вирішення проблем у суміжних науках і сферах життєдіяльності.

Більше того, при дослідженні соціально-економічних проблем досить цінними можуть бути знання особливостей формування та прояву інтуїції в суміжних сферах діяльності. Це зумовлено цілою низкою причин, серед яких найважливішими, на наш погляд, є наступні:

в багатьох галузях науки передусім математичної, описано багато видів інтуїції, які можуть знадобитися дослідникам економічних проблем;

завдяки вивченню особливостей формування та прояву інтуїції в суміжних галузях науки є можливість уяснити той факт, що можливості інтуїції обмежені;

вивчення особливостей формування та прояву інтуїції у суміжних дисциплінах дозволяє зрозуміти той факт, що кожному наступному поколінню вчених притаманна більш досконала інтуїція;

вивчення особливостей формування та прояву інтуїції у суміжних дисциплінах дає можливість досліднику економічних процесів та явищ виявити в них новий зміст, який досі залишався непоміченим.

На основі сказаного можна зробити висновок, що евристична інтуїція має певний зв'язок з дискурсивним, логічним. Дискурсивне передує інтуїтивному, виступає загальною умовою формування та прояву інтуїції у сфері свідомості. Логічне має місце і на рівні підсвідомого і включається в механізм самого інтуїтивного процесу.

Вивчення проблем місця та ролі інтуїції в економічних дослідженнях вимагає від дослідника широкої обізнаності не тільки в проблемах економіки. Пізнання особливостей її прояву у суміжних галузях дає можливість примножувати фундаментальні, якісно нові знання щодо закономірностей соціально-економічного розвитку.

3. Аналогія як метод економічного дослідження

Аналогія в соціально-економічному пізнанні становить собою перенесення властивості або сукупності властивостей одного явища на інше. В політичній економії аналогія застосовувалась багатьма відомими авторами. Наприклад, Ф. Кене, визнавав, що його "Економічні таблиці" щодо процесу суспільного відтворення він склав у певній мірі по аналогії з кровообігом в людському організмі. Досить широко застосовується аналогія при дослідженні процесів і явищ, що мають місце в нових суспільно-економічних формаціях. Скажімо, при дослідженні закономірностей становлення кожної наступної суспільно-економічної формації вчені, як правило, роблять теоретичні висновки по аналогії із закономірностями становлення попередніх суспільно-економічних формацій. В свій час аналогію широко використовували К. Маркс і Ф. Енгельс для дослідження процесів та явищ капіталістичного суспільства, В.І. Ленін при дослідженні закономірностей виникнення соціалізму. Сьогодні аналогія застосовується для пізнання проблем перехідної економіки.

Як метод соціально-економічного пізнання аналогія передбачає об'єктивну єдність різноякісних явищ, спільність законів, структури, функціонування та розвитку окремих процесів і явищ економічного життя.

Для перенесення певних властивостей чи ознак з одного соціально-економічного явища на інше необхідно, щоб ці явища поряд з властивостями та ознаками, що переносяться, мали й інші подібності. Скажімо, якщо дві країни мають подібні ознаки (панування монополій) і якщо з приводу однієї з них відомо, що монополії отримують монопольно високий прибуток, то по аналогії можна дійти висновку, що і монополії другої країни отримують такий прибуток.

Як метод пізнання аналогія може мати місце тільки за наявності певних умов. Головними серед них, на наш погляд, є:

нагромадження знань про окремі сторони досліджуваного об'єкта і їх систематизація на основі спостереження, експерименту, вимірювання та опису;

уподібнення досліджуваного об'єкта на основі порівняння його властивостей з властивостями інших подібних об'єктів, властивості яких досліджені більш повно;

виявлення необхідного та істотного зв'язку між ознаками уподібнюваного об'єкта і аналога.

Таким чином, об'єктивною підставою для висновків по аналогії виступають наявні в реальній дійсності необхідні зв'язки та відношення між ознаками соціально-економічних явищ. Варто пам'ятати, що умовисновки по аналогії в якійсь мірі вірогідні, тобто не достовірні. Причому рівень вірогідності тим вище, чим більше охоплено схожих ознак і чим суттєвіші ці ознаки у порівнюваних об'єктів. Якщо схожі ознаки у порівнюваних об'єктів випадкові, то аналогія може виявитися помилковою. Так, аналогія щодо згадуваного нами отримання монопольно високого прибутку буде помилковою, якщо підставою для такого висновку обрати лише той факт, що порівнюване підприємство є таким же великим, як і монополістичне. Слід мати на увазі, що уподібнення застосовується, як правило, тільки стосовно тих соціально-економічних явищ, які мають спільну структуру і закони розвитку, але для пізнання властивостей одного з цих явищ необхідне перенесення на нього властивостей та ознак інших.

Аналогію застосовують, як правило, на ранніх етапах пізнання соціально-економічних процесів та явищ, коли висуваються здогадки та припущення. Причому висновки по аналогії треба застосовувати досить обережно, враховуючи знання та результати, отримані за допомогою інших методів.