Страхова справа (2002)

Найважливішою функцією страхової компанії є безумовне забезпечення надійності свого фінансового стану, що дає змогу задовольнити будь-які претензії з боку власників полісів. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (ст. ЗО) зобов'язує страховиків дотримуватись певних вимог, які мають забезпечити їхню платоспроможність:

наявність сплаченого статутного фонду;

наявність гарантійного фонду страховика;

створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Як уже зазначалось, Закон встановлює мінімальний розмір статутного фонду страхової компанії, заснованої на національному капіталі, еквівалентний 1 млн евро для страховиків, які займаються видами страхування іншими, ніж страхування життя, та 1,5 млн евро для страховиків, які займаються страхуванням життя, за валютним обмінним курсом.

Для формування статутного фонду забороняється використовувати кошти страхових резервів, кошти, взяті в кредит та під заставу, а також нематеріальні активи.

Підняття мінімального розміру статутного фонду із суми, еквівалентної 5 тис. доларів США (1993 p.), до суми, еквівалентної 100 тис. ЕКЮ (1996 p.), та до суми 1 млн евро (2001 р.) уже саме по собі можна розглядати як суттєвий крок на шляху до зміцнення платоспроможності страховика.

До гарантійного фонду страховика належать додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. Процес перевірки платоспроможності страхової компанії досить складний. Для здійснення перевірки залучають найрізноманітніших спеціалістів: актуаріїв, аналітиків з питань інвестицій, бухгалтерів і т. п.

Страхова компанія повинна керуватися нормативними актами про платоспроможність і мати достатні фінансові засоби для своїх потреб. Компанія вважається платоспроможною, якщо її активи перевищують пасиви на заздалегідь обумовлену мінімальну суму.

Порядок визначення фактичного та нормативного запасів платоспроможності і структури гарантійного фонду та його (порядку) зміни встановлює Кабінет Міністрів України.

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) визначається шляхом вилучення із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому Законом "Про внесення змін до Закону України "Про страхування". Таким чином, фактичний запас платоспроможності можна визначити як різницю між активами і пасивами страхової компанії.

Цей Закон зобов'язує, щоб на будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика перевищував розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності для страховиків, які займаються відмінними від страхування життя видами страхування, визначається двома способами:

множенням суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатись із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50% страхових премій, належних страховикам;

множенням суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50% виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Нормативний запас платоспроможності страховика на звітну дату (без врахування договорів страхування життя) дорівнює більшій із визначених величин.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резервів довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

Загальна величина довгострокових зобов'язань (математичного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо для кожного договору страхування.

Для забезпечення страхових зобов'язань зі страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження платежів і доходів від інвестування коштів, сформованих за цими видами страхування.

Оцінювання фінансової життєздатності страхової компанії має проводитись, як правило, один раз на рік. Страхові компанії зобов'язані надавати Уповноваженому органу з державного нагляду за страховою діяльністю відомості про премії, перестрахувальні угоди і т. ін. за установленою формою.

Якщо фінансові справи страхової компанії погіршуються, то органи державного нагляду втручаються в її діяльність. Потреба втручання державних органів у господарську діяльність страховика виникає у двох випадках:

коли потрібно захистити інтереси власників та потенційних власників страхових полісів від ризику неплатоспроможності страхової компанії та її нездатності виправдати сподівання страхувальників, котрі мають довгострокові поліси;

коли страхова компанія, її материнська компанія та філії неспроможні виконати будь-яку вимогу Закону "Про страхування".

Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю може вжити таких заходів, спрямованих на оздоровлення становища страхової компанії:

зобов'язати компанію не здійснювати вкладення певного характеру;

зобов'язати компанію притримувати засоби для покриття своїх зобов'язань і здати їх на зберігання довіреній особі;

обмежити збір премій певною сумою;

вимагати від страховика частіше надавати бухгалтерську звітність та пред'являти особливого роду відомості або документи;

заборонити страховику укладати нові договори страхування.

Якщо ж органи державного нагляду дійшли висновку, що страхова компанія перебуває у тяжкому фінансовому становищі, тобто вона виявилася неплатоспроможною, то в багатьох країнах світу діють закони із захисту страхувальників. Наприклад, у разі ліквідації страхової компанії передбачаються такі гарантії з боку страховиків:

за обов'язковими видами страхування покриваються зобов'язання страхової компанії в повному обсязі;

для добровільних видів страхування зобов'язання покриваються в розмірі 90% зобов'язань страхової компанії.

Із страхування життя передбачається передача страхових договорів іншій страховій компанії, яка має ліцензію. Відповідальність за цими договорами не перевищує 90% від страхового відшкодування за первинним полісом, а може бути і меншим, коли актуарій доведе, що виплати були надмірними. Фінансування цих заходів здійснюється шляхом оподаткування всіх тих страхових компаній, котрі мають ліцензію. Сума податків встановлюється пропорційно чистому збору премій кожної страхової компанії за кожним видом страхування, але в розмірі, який не перевищує 1%. від збору премій за минулий рік.

В Україні з метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань страховики можуть на підставі договору створити фонд страхових гарантій, який є юридичною особою. Джерелами формування коштів фонду є добровільні відрахування від страхових резервів, сформованих страховиками, котрі діють в Україні, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до фонду страхових гарантій та порядок використання їх встановлюють страховики, які є його учасниками.

Кабінет Міністрів України може ухвалювати рішення про створення фондів страхових гарантій за напрямами страхування.