Основи менеджменту (2014)

Для того, щоб успішно здійснювати управлінські функції, потрібно менеджеру уміти вести за собою підлеглих. Виступаючи сьогодні в ролях керуючого, дипломата, вихователя, новатора і просто людської істоти, менеджер насамперед виявляє себе як лідер. Лідерські дії в сучасному менеджменті превалюють у всіх сферах дії професійної діяльності керівника будь-якого рангу.

Трудовий процес протікає в соціальних групах. У кожній конкретній групі діє індивід, до якого прислухаються і придивляються інші люди. Це лідер. Він впливає на навколишніх головним чином за двома соціально-психологічними каналами: а) за каналом авторитету (члени групи визнають перевагу лідера перед іншими в силу його положення, досвіду, майстерності, освіти тошо); б) за каналом харизматичних властивостей (людяність, ввічливість, моральність). У реальному житті все це виливається в добровільне визнання винятковості лідера, що характеризується в неухильному наслідуванні, копіюванні його дій і в цілому його поведінки.

Лідер — істотна ланка соціальної групи. Як тільки на світ з'являється яка-нсбудь людська спільність, у її структурі народжується свій лідер. В міру розростання функцій групи і розширення сфери діяльності, складається ієрархія лідерів. Отут починають діяти і ''формальні", і "неформальні" лідери. Перші одержують повноваження керувати людьми з рук вишої інстанції, другі стають лідерами за визнанням навколишніх. Справжнім лідером, здатним вести за собою людей, стає той, хто знаходить у людей загальне визнання. Навколишні сприймають такого лідера за чотирма моделями:

"Один з нас". Передбачається, що спосіб життя лідера ідентичний способу життя будь-якого члена соціальної групи. Лідер, як і всі, радується, переживає, обурюється і страждає: життя приносить йому і приємне, і неприємне.

"Кращий з нас". Мається на увазі, що лідер — це приклад для всієї групи яклюдини і професіонала. У зв'язку зцим поведінка лідера стає предметом наслідування.

"Утілення чеснот". Вважається, що лідер є носієм загальнолюдських норм мораіі. Лідер розділяє з групою її соціальні цінності і готовий їх відстоювати.

"Виправдання наших очікувань". Люди сподіваються на сталість по-ведінкових дій лідера незалежно від мінливої обстановки. Вони хочуть, щоб лідер завжди був вірний слову, не допускав відхилень від схваленого групою курсу поведінки.

Люди хочуть, щоб їхній лідер не був тільки і не стільки професіоналом технократичного толку, орієнтованим винятково на процес виробництва, а насамперед керівником з людським обличчям, що володіє всіма гамами психічних переживань. У його діяльності на першому плані повинна стояти орієнтація на людину. У цьому і полягає справжня суть лідерства. Не кожному керівнику (менеджеру) дано стати лідером. Таким може бути людина, що володіє цілком визначеними якостями:

а) чесність — повна ясність із приводу дотримання норм загальнолюдсь

кої моралі. Відповідь на запитання — "Пішов би ти з цією людиною в роз

відку?" — повинна бути позитивною;

б) інтелект — швидкість, гнучкість і прогностичність розуму; стійка ува

га, уміння володіти мовою; допитливість;

в) здатність розуміти людей — уміння зрозуміти поведінку співрозмов

ника; здатність бачити в людині особистість; прагнення збагатити людину

духовно;

г) стійкість поглядів — адекватна реакція на ситуацію; контроль над

емоціями; сталість дій;

ґ) впевненість у собі — прагнення брати на себе відповідальність;

поінформованість про свої достоїнства і недоліки;

наполегливість у досягненні мети;

д) скромність у побуті — відсутність спрямованості до розкоші; раціо

налізм у поводженні з речами; схильність до самообслуговування;

є) ерудованість — широта і глибина пізнання в різних галузях науки і техніки; гарна поінформованість у філософії, політології, історії; знання в сфері людинознавства.

Оскільки лідерство внутрішньо властиве груповій діяльності, а виробництво товарів здійснюється людьми, зібраними в робочі групи, то лідерство і менеджмент взаємообумовлені. Чи хочуть організатори виробництва чи ні, але в будь-якій робочій групі неминуче з'являється і діє свій лідер.

Він необхідний групі як символ єднання, як батько-наставник, як опора в складній взаємодії з керівництвом та іншими робочими групами. Поява лідера у всіх осередках людського фактора так само неминуча, як неминучий той факт, що заднем приходитьніч. Однак який в цілому вплив лідера на психологічний клімат і трудовий настрій робочої групи?

Природно, він може бути позитивним чи негативним. В останньому випадку діяльність лідера буде не бажаною. Звідси, теоретики і практики менеджменту давно дійшли такого висновку, що процесом лідерства потрібно керувати. Сама процедура управління досить проста:

а) врахування психологічних закономірностей функціонування со

ціальної групи (спонтанний прояв групових реакцій, реалізація внутріш

ньо-групових цілей, функціонування неформального лідера);

б) облік запропонованих групі цілей виробництва;

в) створення комбінації з неформальних і нав'язаних дій (організація

робочої групи з рисами неформальної, переплетення внутрішніх і

зовнішніх цілей; здіснення менеджером функцій неформального лідера).

Менеджер, стаючи лідером, здійснює свої управлінські функції (планування, організацію, мотивацію, контроль) через призму неформ&іьно-го лідера. Лідерство в системі управління проявляється за трьома напрямами:

а) організація і корекція діяльності працівників:

постановка ясних цілей,

координація зусиль,

окреслення результатів,

виконання ролі ведучого;

б) мотивація діяльності підлеглих:

надихати на цілеспрямовану поведінку,

задоволення індивідуальних і групових потреб,

вселяння впевненості,

захоплення людей своїм прикладом,

створення групової синергії (наочний показ того, що спільна групова діяльність — це щось більше, ніж арифметична сума індивідуальних зусиль);

в) забезпечення представництва групи:

представлення інтересів групи за її межами,

підтримка рівноваги між внутрішніми та зовнішніми потребами групи,

визначення перспективи розвитку групи.

Усе сказане дає можливість сформулювати робоче визначення функції лідерства в менеджерській діяльності. Воно гранично стиснуто.

Лідерство - це істотний компонент діяльності менеджера, його цілеспрямований вплив на поведінку окремих осіб чи цілої робочої групи; інструментами такого впливу виступають навички спілкування й особисті якості менеджера, що відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам групи.

Сьогодні суперничають дві точки зору на лідерські здібності. Перша стверджує, щолідером потрібно народитися і, що виховання лідера — справа безнадійна. Інша точка зору грунтується на тому, що лідерські здібності розвиваються. Правда, для цього необхідні визначені задатки психофізіологічного плану — гостра увага, гарна пам'ять, схильність до продуктивного мислення та ін. Такі задатки характерні для багатьох видів діяльності комунікативного профілю. Лідерські здібності й особливо лідерська майстерність розвиваються в процесі цілеспрямованої діяльності. Будучи призначеним чи обраним на посаду менеджера, молодий керівник повинен ознайомитися з арсеналом знань, якими повинен володіти лідер робочої групи.