Основи менеджменту (2014)

27.4. Планування часу керівників і спеціалістів

Планування часу, як і планування взагалі, є першим обов'язком всякого керівника, але, на жаль, як показують дослідження, наші менеджери

приділяють цьому небагато часу — в 3,5 раза менше, ніж їхні американські колеги. Проте на оперативну роботу, за всіма мірками менш важливу, витрачають третину часу.

Процес планування часу починається з постановки завдань, для чого складається перелік справ і можливих перешкод, на подолання яких піде певний час. Потім цей перелік регулярно доповнюється, поновлюється, коригується шляхом виключення із нього того, що здається несуттєвим.

Один із великих західних спеціалістів у галузі менеджменту Пітер Дру-кер вважає, що менеджер повинен планувати свій час великими блоками, тому що, коли мова йде про роботу з людьми, а також про виконання чисто інтелектуальних функцій, дробіння не приводить до позитивних результатів. Тим більше, що чим більша організація, тим менше часу у керівника залишається для незначних справ. В той же час в малих організаціях, або на нижчих рівнях управління, великі завдання доцільно розбивати на менш значні й складні, з більш точним визначенням строків виконання. Але й тут керівник повинен витрачати на виконання своїх прямих обов'язків не більше 25% ліміту часу.

Планування часу дозволяє керівникам і спеціалістам насамперед критично обдумати власні цілі і знайти більш ефективні способи їх реалізації, що дозволяють не тільки своєчасно з ними справитися, а й створити необхідні резерви для вирішення непередбачених проблем.

Далі, планування дає можливість керівнику сконцентруватися на найважливіших питаннях з урахуванням строків і часу їх вирішення, а решту розподілити серед підлеглих. В основі цього лежить оцінка кожної роботи з точки зору її необхідності, наслідків у випадку відмови від виконання, виправданості зусиль, які необхідні для її виконання, можливості їх зниження, ре&чьної віддачі.

Нарешті, планування часу дає можливість керівнику сформувати оптимальну структуру робочого дня і скласти його розпорядок.

Планування часу, який відводиться для вирішення тих чи інших проблем, здійснюється з урахуванням їх раціональної черговості.

Тобто спочатку плануються справи з фіксованим строком виконання або які вимагають значних затрат часу, а також неприємні завдання, відкладання яких на потім небажано; далі йде рутинна робота і виконання повсякденних обов'язків; нарешті, третє місце відводиться другорядним і епізодичним справам, які не займають багато часу, наприклад, читанню поточної кореспонденції, обходу робочих місць. Але в будь-якому випадку при плануванні встановлюється строк завершення роботи.

Якщо обсяг роботи, який необхідно виконати в задані строки може бути не виконаний, в плані передбачаються можливості його перенесення на більш пізній період.

Планом повинно бути охоплено не більше 60 % робочого часу, а останній складають резерви на вирішення непередбачених проблем, творчу

діяльність, підвищення кваліфікації. Непередбачені проблеми виникають в зв'язку з непередбаченими відвідувачами, телефонними дзвінками, необхідністю поправити раніше допущені помилки.

Створення резерву часу значно підвищує гнучкість планів і полегшує користування.

Передумовою планування часу є його старанне документування і контроль за його виконанням, які дозволяють мати точні уявлення про нього, краще розподіляти здійснення тих чи інших робіт, а також узгоджувати свої дії в галузі планування часу з підлеглими і колегами.

На практиці існує декілька типів планів використання часу. Насамперед — це довгострокові, за допомогою яких розподіляється час на реалізацію еєликих життєвих цілей, які вимагають багато років, а інколи і десятиліть: одержання освіти, просування до певної посади по службі тощо.

До короткострокових планів можна віднести річні, які фіксують розподіл часу для вирішення великих, але більш конкретних завдань, насамперед виробничого характеру.

Для короткострокових планів використання робочого часу, які конкретизують середньострокові, відносяться квартальні, місячні, декадні (тижневі), щоденні, кожен з яких деталізує попередній. Для їх складання необхідно визначити центральне, найбільш трудомістке завдання періоду, яке повинно бути вирішене в його рамках.

Найважливіший план - шоденний. Він вміщує не більше десятка проблем, в т. ч. не більше трьох першочергових, робота над якими здійснюється в першу чергу. Вони, а також самі неприємні справи плануються на ранкові часи з тим, щоб до вечора їх вдалося завершити.

Однорідні завдання групуються в щоденному плані роботи блоками, що дозволяє не "перескакувати" з однієї проблеми на іншу і економити таким чином час.

Одночасно в щоденному плані передбачаються обов'язкові перерви, які враховують як загальну працездатність людини, так і час з початку робочого дня. Чим більше часу пройшло, тим скоріше наростає втомленість, а це впливає на ефективність роботи менеджера і спеціаліста. Дослідження показали, що за перші вісім годин робочого дня керівник в середньому приймає 9,3 рішення за годину; протягом 9-ї години - 2,5 рішення і протягом 10-ї- 0,9 рішення.

Як і всякий інший денний план використання часу повинен бути гнучким. Жорстко регламентуються тільки питання, що пов'язані із запрошенням людей, наприклад, наради, прийоми відвідувачів та ін.

Всі плани витрачання часу регулярно контролюються щодо передбачення в них дійсно важливих та необхідних завдань; чи відповідає фактично затрачений час тому, що було заплановано; чи раціональні навантаження на виконавців; через що був втрачений час; чи можна було зробити більше.

Зробити правильний вибір у використанні часу набагато важливіше, ніж організовувати раціональне виконання завдання, яке є. Ефективне використання часу це також мистецтво, як уміння водити машину.

В кінцевому підсумку у людини нема нічого важливішого, ніж її життя та її час. Ніхто не може дати більше часу, ніж його нам відпущено. Кожна людина повинна вкладатися в скромний бюджет, який обмежений 168-ма годинами на тиждень.

Дуже цікавий приклад того, як важко приймати рішення приводить А.Лакейн [59]. Містер Сміт знав, що використання диктофона зекономить йому час, але він не міг змиритися, що він буде розмовляти з стіною. Чи потрібно йому прислухатися до свого раціонального початку і зекономити час, або ж до своїх емоцій і продиктувати текст своєму секретарю?

Містер Сміт вважав, що він вирішив проблему, поставивши на стіл фотографію свого секретаря, коли він диктував текст. Тепер йому здавалося, що перед ним справжня людина, яка потім передрукує його промову. Все йшло добре до того моменту, поки його жінка не зайшла в офіс, щоб разом з ним пообідати і побачила на його столі фотографію секретарки.

Ви можете собі уявити, які думки пронеслися в голові Сміта, коли він "піднімав з підлоги себе і обривки фото". Можливо, йому потрібно було поставити на стіл фотографію своєї дружини та інших членів сім'ї, щоб нагадати собі, куди йдуть ті гроші, які він заробляв у своєму офісі.

Конфлікт між вибором цілі вирішити дуже важко. Кому віддати перевагу—довгостроковим чи короткостроковим цілям? Що краще — поливати полянку, чи прочитати книгу про садівництво? Що б не обрала конкретна людина, але їй необхідно розв'язати конфлікт між короткостроковими та довгостроковими цілями, якщо тільки вона хоче зберегти свою роботу і свій розсудок.

Багато людей говорить: "Мені так потрібно багато зробити, а часу для цього у мене зовсім немає", "От якби я міг поставити ситуацію під контроль!".

Контроль починається з планування. Планування переносить майбутнє в теперішнє і дозволяє людині що-небудь зробити з ним зараз же.

Плани складають всі: одні - який фільм подивитися завтра ввечері; інші — яких друзів навідати в вихідний день, де провести відпустку влітку та ін.

Більшість людей складають плани безтолково, так як на них тиснуть обставини. Таке одноразове планування має свої плюси і мінуси. Якщо людина планує тільки так, то вона ризикує залишитися без плану дій тоді, коли їй це особливо необхідно. Людина, яка намагається складати плани від випадку до випадку має розпливчате зображення своїх цілей, тому вона не задоволена своїми результатами. їй здається, що всі зусилля були марними, і приходить до справедливого висновку проте, що вона не вміє планувати і перестає цим взагалі займатися. Людина, яка займається плануванням серйозно, буде складати багато варіантів планів.

З плином часу людина спостерігає за тим, як виконуються її плани. Вона звертає увагу на проблеми, що виникли в ході виконання плану, різні труднощі, з якими вона зіткнулася і вносить корективи в план.

Часто планування і вибір альтернатив — справа нелегка. Вона вимагає старанного обдумування та прийняття рішень. Досвід показує, що набагато краще розглядати планування як "письмову роботу", ніж "подумки". Час, затрачений на планування, — це "час рішень" тому, що саме цим займається планування — прийняттям рішень про те, що, коли і як слід зробити.

В ході планування необхідно: скласти список та визначити пріоритети.

А. Лакей в своїй книзі "Как стать хозяином своей судьбы" приводить порядок планування справ кожною людиною [59].

Використайте перші букви абетки для класифікації значимості Ваших справ. Напишіть букву "А" на папері зліва і вкажіть ті справи, які для Вас найважливіші. Відповідно в категорії "Б" будуть справи "середньої" значимості, а в групі "В" — справи найменш значимі. У мірі того, як ви будете розподіляти за колонками "А", "Б", і "В", Ви відчуєте, що Ваш вибір є дещо умовним. Ви не зовсім впевнені в тому, наскільки правильний Ваш вибір. Але порівняння різних справ одна з одною дозволить Вам поступово розсортувати їх на три групи.

Справи, які опинилися в колонці "А", будуть найбільш цінними для Вас. З цієї причини Вам слід приділити максимум свого часу, докладаючи, в першу чергу, свої зусилля до справ групи "А", потім - до групи "Б", а потім до групи "В". Приймаючи до уваги час дня і ступінь актуальності, Ви можете розподілити справи із групи "А" в порядку "А —1" "А —2", "А— З", "А - 4" та ін. Знову ж таки цей розподіл умовний і залежить від Вашої точки зору.

З часом цей порядок може змінюватися. Те, що сьогодні Ви віднесли до групи "А", завтра Ви можете перенести до групи "Б" і навпаки. Ваші пріоритети можуть змінюватися в залежності від кількості часу, який Ви вирішили затратити на виконання того чи іншого завдання.

Саме перше, що Ви повинні зробити - це написати Декларацію Ваших життєвих цілей. Цей документ допоможе Вам встановити, що Ви у дійсності хочете добитися, визначити стимули, за допомогою яких Ви зумієте здійснити Ваші замисли.

Декларація Ваших життєвих Цілей — це не ворожба і не яснобачення. Нема нічого особливого в тому, що Ви напишете на листку паперу. Деякі люди відчувають якусь незручність, намагаючись написати таку декларацію. Для інших це завдання здається надто важким. Так чи інакше, усвідомлюєте Ви чи ні, але Ви завжди думаєте про свої життєві Цілі все життя. Однак думати про них і записати їх на папері - це дві різні речі.

Зробіть такі вправи. Візьміть декілька аркушів паперу, ручку або олівець і годинник. Виділіть для вправи 15 хв. і напишіть зверху першого листка запитання: Які мої життєві цілі? Рівно через 2 хв. напишіть відповіді на це запитання. Звичайно, Вам доведеться висловлюватися коротко й обмежитися загальними словами, нічого не конкретизуючи, але у Вас достатньо часу, щоб згадати цілі, які стосуються Вашого особистого, сімейного, громадського, ділового, матеріального і духовного життя.

Намагайтеся написати якомога більше слів, записуйте все, що Вам прийде в голову.

Тепер поставте собі друге запитання .Як би я хотів провести найближчі З роки /Для тих, кому за ЗО, число років потрібно змінити з 3 на 5. Знову складіть список відповідей, якомога швидше, за 2 хв. Потім ще добавте 2 хв. для уточнень і доповнень.

Тепер для того, щоб отримати інший погляд на життєві цілі запишіть 3-тє запитання: Як би я зараз взнав, що рівно через 6 місяців мене вб 'є блискавка, як би я прожив до цього часу життя, яке залишилося ? Мета цього запитання полягає в тому, щоб вияснити, чи є такі речі, які для Вас важливі, але якими Ви зараз не займаєтеся, хоч вони і заслуговують на Вашу увагу. Запишіть Ваші відповіді якомога швидше, за 2 хв., а потім попрацюйте над вашим рішенням ще 2 хв. додатково. Не роздумуйте довго над цим запитанням, а просто пишіть. Це дуже важлива справа і якщо Ви її виконаєте, то це піде Вам на користь.

Тепер використайте ще 2 хв. на те, щоб ще раз проглянути списки Ваших цілей, доповнити і відредагувати їх. Якщо хочете, можете попрацювати і подовше.

Подивившись на ці три списки, Ви можете побачити, що відповіді на запитання 2 є продовженням відповідей на запитання 1.

Конфлікти, які можуть бути між Вашими цілями, повинні бути вирішені шляхом визначення пріоритетів. Ви можете вирішити, які цілі є для Вас найважливішими в даний час.

Якщо Вам важко вибрати між двома протилежними цілями, майте на увазі, що пріоритети можна міняти і переставляти до безмежності. .Адже Ваші цілі записані на папері, а не висічені на мармурі.

Візьміть список Ваших Життєвих цілей і виберіть 3 найважливіші з кожного списку. Таким чином Ви отримаєте 9 цілей. Потім виберіть із 9 — Зі запишіть їх на новому аркуші паперу під заголовком: "Мої три найважливіші довгострокові цілі". Перерахуйте їх в порядку важливості для Вас "А — 1", "А - 2", "А - 3". Це Ваш попередній текст Декларації життєвих Цілей. Ви отримали те, що ви хотіли б зробити з Вашим життям, як Ви уявляєте це тепер. Декларацію слід періодично переглядати. Ваш день народження — це час, коли можна переглянути Вашу декларацію.

Довгострокове планування слід доповнити короткостроковим плануванням. Це буде вимагати певних дій. Ці дії будуть кроками, які ведуть Вас до мети.

Як же скласти такий список справ, які направлені на здійснення Ваших першочергових справ?

Перерахуйте способи дій і швидко запишіть всі думки, які приходять Вам у голову. Найважливіше у цій справі - це продовжувати писати. Ви марно втратите час, якщо Ваша ручка перестане рухатися по аркушу паперу.

Не намагайтеся дати оцінку Вашим думкам. Ви ж готуєте список для особистого користування. Якщо Ви захочете що-небудь приховати, то Ви будете брехати самому собі. Не бійтеся вносити в список якусь справу тільки тому, що Вам доведеться її виконувати. Ніхто ж не буде Вас примушувати це робити. Коли ви розподілите авторитети, Вам стане зрозуміло, що деякі справи не заслуговують на Вашу увагу.

Не плутайте цілі з справами, діями. Пам'ятайте, що справа — це те, що можна зробити. Наприклад, мета-здоровий спосіб життя. Справи або дії, які допоможуть добитися мети: утримання від десерту на вечерю, фізкультурні заняття 3 рази на тиждень, відмова від куріння тощо.

Візьміть 3 аркуші паперу і напишіть на кожному з них назву однієї із 3-х цілей. Використайте 3 хв. на те, щоб продумати справи, які допоможуть досягти першу ціль А. Потім використайте ще по 3 хв. на другу і третю ціль із категорії А.

Поверніться знову до цих 3-х списків і потративши 3 хв. на кожен список, відредагуйте їх, викреслюючи зайве і додаючи нові речення.

Для того, щоб викреслити незначні справи із списку задайте собі запитання: Чи маю я намір потратити хоча б 5 хв. на ці справи в найближчі 7днів ?

Залишіть в списку лише ті справи, які Ви готові розпочати в найближчі 7 днів.

Після цього, як Ви "пропололи" всі 3 списки ваших справ, що намічені для досягнення цілей "А", з'єднайте одержані результати в єдиний список.

Після цього виберіть першочергову справу для даного моменту. Якщо Ви відчуєте перенапругу, то зайдіть з іншого боку. Що вам потрібно зробити сьогодні? Завдання, які Ви виконуєте щоденно визначені тим, що стало частиною безперервного процесу, тобто те, що почали вчора, минулого тижня чи минулого місяця.

Щоб здійснити Ваші життєві цілі шлях один — планувати час на кожен день. Ви завжди повинні приділяти час плануванню. Краще всього з планування починати Ваш день або ним же закінчувати. Якщо Ви ясно визначили пріоритети дня, у Вас менша вірогідність того, що ви будете відволікатися в сторону при їх здійсненні.

Найкраще планувати і ранком, і ввечері, адже планування допомагає зосередитися на важливих речах.

Одним із найважливіших способів планування є складання розкладу (розпорядку). Найголовнішим принципом, яким необхідно керуватися при складанні розпорядку на тиждень - це виділення відрізку часу спеціально для справ А.

Намагайтеся створити ніші часу для справи "А" таким чином, щоб вони займали один і той же час кожен день тижня: наприклад, з 930до 10м кожного дня з понеділка до п'ятниці. Можна виділити й більші відрізки часу регулярно раз на тиждень: наприклад, в середу з 14-ої до 17-ої годин дня для виконання справ "А". Запам'ятайте, що завжди знайдеться достатньо часу для важливих справ.

При складанні розпорядку слід звернути особливу увагу на найбільш продуктивний час Вашого дня. Продуктивний час для внутрішньої роботи — це та частина дня, коли Ви працюєте з найбільшою продуктивністю — ранком, вдень або ввечері. Продуктивний час для зовнішньої діяльності — це та частина дня, протягом якої Ви можете найкращим чином спілкуватися з іншими людьми, колегами по роботі, партнерами, рідними.

На думку більшості ділових людей їх найбільш продуктивний час для внутрішньої роботи - це перші години робочого дня.

У Вашому розпорядку завжди повинна бути одна година в запасі. Залишайте вікна і кватирки в розпорядку, щоб відпочити, почитати пошту, оформити якісь папери.

Все це Ви робите не для того, щоб вкладати більше часу в ту чи іншу справу, атому, щоб працювати більш ефективно протягом певного відрізку часу.

Список щоденних справ повинен бути обов'язково і називатись "Що потрібно зробити?". Це заголовок, потім перелік різних справ, які Ви збираєтесь зробити. Працювати з ним просто: викреслюйте справи, які Ви виконали, добавте нові справи, якщо є необхідність, перепишіть, якщо важко читати.

Один із секретів успіху — це вміння зберігати ці списки. Тому бажано їх вести в спеціальному блокноті.

В цьому списку повинні бути лише ті справи, які сьогодні мають для Вас велике значення і не можуть залишатися невиконаними без особливої уваги з Вашої сторони. Підкреслюю: пріоритети обираєте Ви.

Справи із цього списку можна групувати по-різному:

розмови по телефону;

написати;

прийняти рішення;

продиктувати та ін.

Якщо люди говорять, що вони перевантажені, то є правило 80/20.

Правило 80/20 говорить: "Якщо всі предмети розмістити в порядку їх важливості, то 80% важливості припадає на предмети, які складають 20% від їх загального числа, в той час як 20% важливості припадає на предмети, які складають 80% від їх загального числа". Виходячи з цього: найдіть дві справи, включіть в групу "А", здійсніть їх (припустимо всіх справ - 10). Залишіть решту 8 незробленими тому, що цінність їх результатів значно менша, ніж у цих двох.

Декларація про Ваші Життєві Цілі, список "Що необхідно зробити" і Ваш розпорядок дозволять поставити під контроль витрачання Вами свого часу. Кожен з цих є цінним засобом в плануванні Вашого життя. Адже вони не підходять для щохвилинних рішень, що доводиться постійно приймати.

Є один прийом, який називається "запитання Лакейна" і звучить так: "Як зараз можна витратити час з найбільшою користю?". Задавайте собі це запитання досить часто, до тих пір, поки не отримаєте розумну відповідь.

Його варто задавати:

коли Вашу роботу перериває відвідувач, телефон;

коли Ви помітили, що відволіклися від справи;

коли підозрюєте, що використовуєте Ваш час не найкращим чином;

коли іде вибір серед двох справ.

Дуже добре поставити навколо себе таблички з надписами: "Як зараз можна потратити час з найбільшою користю?" і "Задай собі запитання Лакейна".

Все вищесказане вимагає наполегливості і сили волі. Сила волі потрібна для того, щоб:

Планувати, коли Ви відчуваєте себе замотаним і замученим.

Продовжувати виконувати Вашу справу, навіть якщо деякі із "завдань термінового виконання" завели Вас у безвихідь.

Уникати будь-яких способів втечі від справ, коли Вам необхідно виконати важливу, але неприємну справу "А — 1".

Підтримувати позитивний настрій, наперекір попереднім невдачам.

Робити кожен день хоча б що-небудь, просуваючись до здійснення ваших Життєвих Цілей.

Долати страхи, реальні або видумані.

Противитися бажанню виконати легку (але незначну) справу, яка лежить прямо перед Вашим носом.

27.5. Шляхи підвищення ефективності використання робочого часу

Планування часу служить справі підвищення ефективності використання робочого дня. Вважається, щодень краще всього починати в один і той же час. Це забезпечує хороший тонус і дозволяє на ділі реалізувати принцип "людина - господар роботи, а не навпаки".

Бажано, щоб керівник розпочинав свій день раніше підлеглих, щоб до їх приходу у нього була можливість уточнити завдання і вжити всіх необхідних заходів для успішного подолання труднощів. Після цього виконуються важкі та неприємні справи, а в другій половині дня - легкі. Така послідовність обумовлена не тільки наростанням втомленості, але й тим, що після обіду підлеглі, контакти з якими в першій половині дня обмежені, часто приходять з проханням про допомогу, поясненнями тих чи інших завдань. Тому вдругій половині краще займатися справами, які не вимагають великої зосередженості, наприклад, перегляд пошти або вирішення проблем, які знову з'явилися зранку.

Для економії часу в процесі роботи необхідно уникати імпульсивних вчинків і не відволікатися за можливісті на проблеми, які виникають знову, бо вони можуть вимагати нових дій. Ці проблеми доцільно для того, шоб повернутися до них пізніше, щоб дозволити завершити почате, а проблема повинна "відлежатися'" і прийняти більш зримі обриси. Фіксація матеріалу необхідна також при раптових перервах роботи, оскіл ьки дозволяє швидше знову зосередитися.

Американський підприємець та теоретик менеджменту Харві Маккея дає такі поради тим, хто хоче зекономити час:

встановити телефон у своєму автомобілі;

завжди завчасно попереджати про візити, які намічаються;

залишати машину там, де гарантований вільний виїзд;

ніколи не робити поїздки, не маючи при собі диктофона, завдяки якому можна, не відриваючись від керма, диктувати для себе службові записки;

покласти портативний магнітофон у кишеню піджака, а другий поряд з ліжком;

завжди мати при собі який-небудь корисний матеріал для читання;

спробувати весь тиждень читати публікації з питань бізнесу замість спортивних сторінок і цікавих матеріалів про всяку всячину;

пройти курс техніки скорочитання;

використовувати телефонний автовідповідач вдома, що дасть можтивість позбавитися непотрібних розмов;

старатися проводити якомога більше нарад по телефону замість засідань з безпосередньою участю співробітників;

• завжди просити підлеглих попередньо коротко викладати

рекомендації, а потім заслуховувати обгрунтування;

слухати магнітофонні записи і радіопередачі з питань бізнесу під час бігу або спортивних справ;

хвалити підлеглих, які коротко викладають суть справи, і висловлювати незадоволення співробітниками, які не вміють так виступати;

уникати тих, хто витрачає час;

дивитися по телевізору ранкові новини ділового життя.