Політична економія (1999)
1. Основні факторії суспільного виробництва та їх взаємодія.
Трудові колективи виступають особистим фактором виробництва тому що кожний працівник є носієм робочої сили, завдяки якій він може створювати життєві блага, вдосконалювати техніку виробництва.
Робоча сила - це здатність людини до праці. Іншими словами, робоча сила - це сукупність фізичних і розумових сил людини, які вона пускає в дію кожного разу, коли виробляє які-небудь матеріальні і духовні блага.
Людина як істота сформувалася в умовах колективної (общинної) власності. В подальшому процесі розвитку суспільства виникли приватна та інші форми власності. Кожна з них, в залежності від умов, в тій чи іншій мірі відкриває можливість для реалізації особистості працівника і людини.
Здатність людини до праці змінюється під впливом таких чинників, як рівень кваліфікації та освіти, виробничий досвід і ін.
Речові фактори - це засоби виробництва, які складаються із предметів праці та засобів пралі. В процесі праці людина діє на речовину природи і якраз ця речовина є предметом праці людини. При цьому слід пам'ятати, що речовина природи тільки тоді стає предметом праці, коли на неї діє праця.
Другий вид - це предмети праці, які вже зазнали дії людської праці, але призначені для подальшої обробки. Цей вид предметів праці Маркс називає сирим матеріалом, сировиною (руда і вугілля в доменному виробництві, пряжа в ткацькому виробництві).
Як бачимо, не кожний предмет праці є сировиною, хоча кожний сирий матеріал є предметом праці.
Таким чином, предмет праці - це все на що спрямована праця людини.
Предмет праці є специфічно історичною категорією. На нижчих Стадіях суспільного розвитку коло речовин природи, що входили до предмету праці, було значно обмеженим В сучасних умовах це коло надзвичайно розширилося. Досить сказати, що предметами праці стали в наш час такі хімічні елементи, які ще не виявлені в природі в своєму природному стані
Людина діє на речовину природи, тобто на предмети праці, не голими руками, а засобами праці, створеними із речовини природи
Засоби праці - це річ або комплекс речей, які людина ставить між собою і предметом праці, і які служать провідником зусиль людини на предмет праці. Фізичні, хімічні, біологічні властивості таких речей використовуються для створення необхідних людині продуктів.
Засоби праці також поділяються на ряд видів. По-перше, це знаряддя праці, тобто інструменти, машини і т.п. Розвиток знарядь праці є першорядним показником технічного прогресу, мірилом розвитку самої робочої сили, тієї продуктивної можливості, яку має в наявності суспільство. Головна відмінна риса кожної історичної епохи в розвитку виробництва полягає передусім в тому, наскільки розвинуті знаряддя праці. По-друге, це підсобні приміщення, залізниці, шосейні та інші шляхи, канали і т.п. По-третє, це земля, вона є засобом праці, оскільки виступає як місце, на якому здійснюється праця, і як носій природних властивостей, що використовуються в землеробстві для вирощення різних культурних рослин.
Засоби виробництва існують в кожному суспільстві, але виступають у певній соціально-економічній формі. Так, при капіталізмі речові фактори виробництва належать капіталістові і виступають як капітал. Капітал - це не річ, не гроші самі по собі, а певне виробниче відношення. Суть цього відношення полягає в тому, що, по-перше, засоби виробництві! належать капіталістам, по-друге, робітники позбавлені засобів виробництва і вимушені продавати свою робочу сил) капіталістам, по-третє, засоби виробництва використовуються для створення додаткової вартості капіталістам шляхом експлуатації найманої праці.
Соціально-економічною формою, в якій виступають засоби виробництва при соціалізмі, є виробничі фонди. Виробничі фонди - це засоби виробництва, які перебувають в суспільній власності і які не можуть бути знаряддям експлуатації. Соціально-економічна суть виробничих фондів полягає в тому, що вони виступають матеріальною основою суспільного виробництва, мета якого - задоволення потреб трудящих.
Як бачимо, між виробничими фондами і капіталом є певні відмінності.
По-перше, виробничі фонди і капітал відрізняються одне від одного соціально-економічним змістом. Капітал - результат експлуатації найманої праці, а виробничі фонди створюються працею вільних працівників. По-друге, вони відрізняються метою і призначенням в суспільному виробництві Капітал застосовується його власником для одержання максимальних прибутків, а виробничі фонди - для задоволення потреб самих трудящих. По-третє, відмінність полягає у формі і змісті обороту в процесі виробництва. В масштабі всього суспільства капітал становить собою суму індивідуальних капіталів, роз’єднаних приватною власністю, а виробничі фонди становлять матеріальну основу виробничого організму; об'єднаного суспільною власністю. По-четверте, відмінність між ними полягає і в характері руху. Рух капіталу відбувається стихійно, а виробничі фонди створюються і використовуються планомірно.
Капітал і виробничі фонди становлять важливу частину національного багатства відповідного суспільства.
В процесі суспільного виробництва, крім особистих і речових факторів, важливу роль відіграють природні та економічні фактори. Вони можуть гальмувати суспільне виробництво або ж сприяти його розвитку.
Речові та особисті фактори виробництва постійно взаємодіють. Предмети праці та засоби праці, тобто засоби виробництва, не існують як такі, якщо вони не втягнуті в процес живої праці. В свою чергу і сама трудова діяльність людини не існує як така без - засобів виробництва, тобто без предметів праці і засобів праці.
З економічного боку, характер поєднання факторів виробництві! визначається їхньою суспільною формою. Коли власником засобів виробництва і робочої сили є одна і та ж особа, то існує пряме поєднання особистих і речових елементів продуктивних сил. Це характерно для колективної діяльності в умовах первіснообщинного способу виробництва, а також для індивідуальної трудової діяльності, дрібного товарного виробництва. В історії мало місце і пряме насильницьке поєднання робочої сили і $ засобами виробництва: у рабовласницькому та феодальному суспільствах.
У капіталістичному суспільстві поєднання факторів виробництва відбувається шляхом купівлі-продажу робочої сили. Робітник як власник робочої сили продає її, а капіталіст купує. Робоча сила стає товаром тільки при капіталізмі, коли її носій, по-перше, є особисто вільним і сам розпоряджається нею, по-друге, він позбавлений засобів виробництва і вимушений її продавати капіталісту. На поверхні суспільства вартість і ціна робочої сили виступають у формі заробітної плати. Вартість робочої сили - це практично вартість матеріальних і духовних благ, необхідних для самого працівника та членів його сім'ї. Ціна будь-якого товару - це грошовий вираз його вартості. А тому й заробітна плата в умовах капіталізму є перетвореною формою вартості і відповідно ціни товару робоча сила.
За соціалізму відбувається пряме поєднання робочої сили із засобами виробництва, оскільки тут всі працівники є співвласниками засобів виробництва. Зрозуміло, що це має місце тільки в тому випадку, коли всі працівники насправді є співвласниками засобів виробництва.
Спосіб з'єднання робочої сили із засобами виробництва чинить суттєвий вплив на соціальне становище працівника у виробництві, на його місце в системі організації суспільного виробництва, на величин)' і способи одержання своєї частки створеного продукту.