Політична економія (1999)

Як вже говорилося, в результаті з'єднання речових та особистих факторів виробництва має місце виробництво матеріальних благ, тобто виробництво сукупного суспільної) продукту (ССП). Останній являє собою суму матеріальних благ, створених суспільством за певний проміжок часу (як правило за рік). ССП виступає в двох формах: у натурально-речовій та вартісній. За натурально-речовою формою він включає в себе засоби виробництва і предмети споживання. Відповідно й суспільне виробництво ділиться на два підрозділи: виробництво засобів виробництва (перший підрозділ) і виробництво предметів споживання (другий підрозділ). За вартісною формою ССП включає в себе вартість спожитих засобів виробництва (фонд заміщення) та вартість чистого продукту (національного доходу), який в свою чергу складається з вартості необхідного та додаткового продукту.

Прийнято розрізняти валовий суспільний продукт та кінцевий суспільний продукт. Валовий суспільний продукт становить собою суму виробленої за рік (чи інший проміжок часу) валової продукції всіх галузей матеріального виробництва: промисловості, будівництва, сільського й лісового господарства, вантажного транспорту, зв'язку і торгівлі (тою мірою, якою вони обслуговують виробництво), матеріально-технічного постачання, заготовок сільськогосподарських продуктів, громадського харчування, а також інших виробничих видів діяльності (видавництво, виробництво кінофільмів, збір грибів, ягід тощо).

Проте при визначенні величини валового суспільного продукту має місце повторний рахунок окремих виробничих витрат. Він виникає тому, що до вартості включається не лише готовий, а й проміжний продукт, який враховується декілька разів. Наприклад, залізна руда спочатку включається у валову продукцію гірничодобувної промисловості, а потім - у вартість виготовленого з неї металу, тобто у валову продукцію металургійної промисловості і т.д. У кінцевому підсумку валова продукція всіх галузей економіки включає повторний рахунок різних елементів проміжного продукту. А тому валовий суспільний продукт навіть приблизно не відображає тієї суми благ, які створені суспільством для задоволення своїх потреб.

Дещо точніше характеризує результати господарської діяльності кінцевий суспільний продукт. Він являє собою масу виробленої за певний період часу готової продукції. За своїм речовим змістом він складається з готових до особистого споживання предметів споживання та з готових до виробничого використання засобів праці

Отже, кінцевий продукт є лише частиною валового продукту, яка у вигляді готової продукції надходить у розпорядження суспільства і використовується для споживання населення, відновлення зношених протягом року засобів праці та нагромадження. За своєю величиною він відрізняється від валового суспільного продукту тим, що не включає проміжного продукту, а також незавершеного виробництва та будівництва і виключає повторний рахунок матеріально-виробничих втрат.

Розраховується кінцевий продую як сума валової продукції не всіх галузей матеріального виробництва, а лише тих, де формується готовий продукт. Наприклад, для виготовлення вантажного автомобіля необхідна величезна кількість деталей, які виробляють понад 100 галузей економіки. Але в кінцевому продукті всі вони враховуються один раз, а саме: у вартості вантажного автомобіля.

Таким чином, кінцевий продукт є показником, що відображає величину створених у суспільстві матеріальних благ

Може виникнути запитання: а чи доцільно розраховувати валовий суспільний продукт за умови існування кінцевого суспільного продукту. Практика дає позитивну відповідь. Справа в тому, що валовий суспільний продукт виражає складні госпрозрахункові відносини між галузями економіки. Він є необхідним для госпрозрахункової, комерційної діяльності підприємств. Крім того, суспільство завжди має знати, скільки необхідно створити проміжного продукту, щоб одержати певну кількість готових до споживання предметів. Кінцевий же продукт має велике значення для статистичного облік)' реально виготовлених у суспільстві матеріальних благ, а також розрахунку загальногосподарської економічної ефективності.

Валовий і кінцевий продукт - це показники матеріального виробництва Проте в суспільстві існує і нематеріальне виробництво, де створюються і нематеріальні форми багатства. Результати господарської діяльності в галузях матеріального і нематеріального виробництва найповніше виражаються через валовий національний продукт. В офіційну статистик}' нашої країни даний показник був запроваджений у 1987 році. Валовий національний продукт - це сукупна вартість кінцевої продукції сфери матеріального виробництва та сфери послуг, незалежно від місця розташування національних підприємств (в своїй країні чи за її межами). ВНП підраховується, таким чином, за національною ознакою. Він включає в себе вартість спожитих населенням предметів споживання і послуг, вартість державних закупок, капітальні вкладення і сальдо платіжного балансу. Показник ВНП широко використовується при аналізі соціально-економічного розвитку країни і при міжнародних зіставленнях.

Розрізняють також валовий внутрішній продукт (ВВП). Валовий внутрішній продукт - це сукупна вартість кінцевої продукції сфери матеріального виробництва та сфери послуг, вироблених всередині країни, незалежно від національної належності підприємств. Як бачимо, ВВП підраховується за територіальною ознакою.

Динаміка показників ВНП і ВВП дозволяє проаналізувати процеси, які відбуваються в основних галузях економіки будь-якої країни, - спад виробництва або його зростання. Проте слід мати на увазі, що розрахунок цих показників не охоплює доходи тіньового бізнесу, бартерний обмін тощо.

Важливим результативним показником, як вже говорилося, є чистий продукт (національний доход). Він становить собою частину ССП, що залишається після вирахування фонду заміщення. За натуральною формою чистий продукт включає в себе всі вироблені за певний проміжок часу (як правило, протягом року) предмети споживання і ту частину засобів виробництва, що призначена на розширення виробництва та збільшення резервів і страхових фондів. За вартісною формою чистий продукт становить заново створену вартість, яка включає в себе вартість необхідного продукту і вартість додаткового продукту.

Розподіл суспільного продукту між різними категоріями населення відбувається по-різному. Між власниками засобів виробництва розподіл виробленого суспільного продукту здійснюється за капіталом, між найманими робітниками капіталістичного підприємства - за вартістю робочої сили, між працівниками соціалістичних підприємств - за працею.

Обмін здійснюється між підприємствами і галузями як в середині кожного підрозділу суспільного виробництва, так і між підрозділами.

Обмін може здійснюватися планомірно і стихійно, тобто за допомогою ринкових механізмів.

В результаті розподілу та обміну формуються два фонди: фонд виробничого споживання та фонд особистого споживання При капіталізмі фонд виробничого споживання належить приватним власникам. При соціалізмі фонд виробничого споживання належить всьому суспільству і використовується в його інтересах. Фонд особистого споживання в залежності від існуючого соціально-економічного ладу включає в себе фонд особистого споживання капіталістів, фонд особистого споживання найманих робітників та фонд особистого споживання працівників соціалістичних підприємств. Про конкретні джерела формування цих фондів буде йти мова в наступних темах курсу.

Із завершенням процесу виробництва, розподілу, обміну і споживання чітко простежується поділ чистого продукту на необхідний продукт і додатковий продукт. Необхідний продукт - це та частина суспільного продукту, яка використовується для відтворення робочої сили у сфері виробництва. Це фактично вартість життєвих засобів робітника і членів його сім'ї Додатковий продукт становить собою ту частину суспільного продукту, що вироблена зверх необхідного продукту і яка використовується для розширення виробництва та задоволення різного роду суспільних потреб.

Виробництво суспільного продукту є важливим джерелом зростання національного багатства. Національне багатство - це сума матеріальних і духовних благ, які вироблені суспільством за всю його історію. Основну його частину становить матеріальне багатство, тобто сукупність нагромаджених засобів виробництва й предметів споживання. Крім того, національне багатство включає також нематеріальні, духовні цінності, такі як виробничий досвід, освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, культурні цінності тощо. Крім того, важливим компонентом національного багатства є природні багатства - корисні копалини, ліси, вода, земля.

Названі матеріальні компоненти національного багатства разом із духовними цінностями являють собою можливості суспільства в розвитку виробництва і задоволенні особистих потреб населення. Тому раціональне, ефективне їх використання є важливим фактором економічного розвитку. Причому сучасний прогрес суспільства супроводжується підвищенням ролі і значення нематеріального багатства. Загальноекономічна тенденція полягає в тому, що у міру прогресу матеріального виробництві! створюються умови для розвитку соціальної сфери, а отже і дедалі більшого зосередження тут матеріальних і духовних цінностей.

Проте це не заперечує того факту, що розвиток суспільного виробництва визначається обсягом і високими технічними характеристиками основного та оборотного капіталу ( в умовах соціалізм) - основних та оборотних фондів), який разом з кадрами робітників, інженерно-технічних працівників становить економічний потенціал країни. Він виражає здатність держави забезпечити той чи інший рівень виробництва і добробуту суспільства.