Політична економія (1999)

3. Економічна система і а її економічні закони

Будь-яка економічна система функціонує завдяки певним внутрішнім закономірностям, тобто завдяки дії економічних законів. Економічні закони, як відомо, являють собою об'єктивні, стійкі, істотні причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності явиш і процесів економічного життя.

Наявність економічних законів не виключає існування випадкових явищ, які не вписуються у загальну логіку розвитку. Адже закони проявляються не в кожному окремому явищі, а у вигляді панівної тенденції в усій сукупності явищ та процесів. Коли мова йде про те, що економічні закони регулюють виробництво, то мається на увазі те, що вони (закони) визначають типові, стійкі причинно-наслідкові зв'язки і визначають головний напрям розвитку виробництва.

В кожному суспільстві існує певна система економічних законів, яка включає в себе всезагальні. загальні та специфічні економічні закони. Всезагальні економічні закони - це такі, що діють в усіх способах виробництва. Вони, по-перше, характеризують всезагальні економічні зв'язки та відносини і показують визначальну роль продуктивних сил у суспільному розвитку. Скажімо, всезагальний закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил демонструє первинність продуктивних сил і вимагає певних дій з боку суспільства щодо забезпечення вказаної відповідності.

По-друге, всезагальні економічні закони завжди виступають як закони суспільного прогресу, "чого неможливо сказати про специфічні. Наприклад, специфічний закон феодальної ренти в період становлення феодального суспільства сприяв розвитку продуктивних сил, був кроком вперед на шляху економічного прогресу. Але із зародженням капіталізму він став гальмом суспільного виробництва, а тому й посту пився місцем закону капіталістичної ренти. В той час як всезагальний закон зростання продуктивності праці діє в кожному суспільстві і ця дія проявляється в тому, що кожний наступний спосіб виробництва забезпечує більш високу, в порівнянні з попереднім, продуктивність суспільної праці.

По-третє, з розвитком суспільства всезагальні економічні закони не тільки не сходять з арени, але й відіграють все більшу роль не тільки в рамках окремого національного господарства, а й на рівні світового господарства.

Загальні (особливі) економічні закони - це такі, що виражають виробничі відносини, обумовлені певним рівнем розвитку продуктивних сил і які властиві кільком способам виробництва. До цієї групи законів відносяться, наприклад, закон вартості, закон грошового обігу і інші. Загальні економічні закони зазнають певної модифікації під впливом дії специфічних економічних законів.

Специфічні економічні закони - це такі, що діють у певних конкретних системах виробничих відносин. Вони відрізняють одне суспільство від іншого (капіталістичне від феодального, соціалістичне від капіталістичного). До специфічних економічних законів належать: в умовах соціалізму - закон розподілу за працею, закон соціалістичного народонаселення, і ін., в умовах капіталізму - закон капіталістичного народонаселення, загальний закон капіталістичного нагромадження і інші.

До специфічних економічних законів відноситься й основний економічний закон будь-якого суспільства. Він посідає провідне місце в усій системі економічних законів, оскільки виражає найбільш істотні риси і зв'язки у виробництві, розподілі, обміні та споживанні.

Найбільш концентровано ці риси та зв'язки виражені в меті виробництва та засобах її досягнення. Саме мста виробництва характеризує специфіку - тієї чи іншої суспільно-економічної формації.

При капіталізмі основним економічним законом є закон виробництва і привласнення додаткової вартості шляхом експлуатації найманих робітників. Як бачимо, мета виробництва - виробництво і привласнення додаткової вартості, засіб досягнення - експлуатація найманих робітників.

Основним економічним законом соціалізму є закон більш повного задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб населення шляхом безперервного розвитку та вдосконалення суспільного виробництва на базі науково-технічного прогресу. Отже, мста соціалістичного виробництва - задоволення погреб населення, засіб досягнення мсти - розвиток суспільного виробництва.

Хоча економічні закони об'єктивні, тобто виникають і існують незалежно від волі і свідомості людей, проте проявляються вони в господарській діяльності. В умовах капіталізм)' вільної конкуренції, як і в докапіталістичних формаціях, дія економічних законів проявлялася стихійно. Із зростанням рівня усуспільнення виробництва, особливо з розвитком державно-монополістичного капіталізму, складаються можливості свідомого регулювання економічних процесів. Тобто механізм дії економічних законів зі стихійного (через попит і пропозицію) змінюється на свідоме використання дії економічних законів. Щоправда, поки панує приватна власність на засоби виробництва, розвинута і всебічна планомірність в масштабах всього суспільства існувати не може.

Справа в тому, що в умовах приватної власності неминуче порушується єдність елементів механізм}- використання економічних законів. Зазначений механізм передбачає: пізнання суті економічних законів та вивчення механізм} їх дії; постановку конкретних економічних цілей; суспільно-економічну дію по досягненню поставлених цілей.

Перший елемент можливий і в умовах приватної власності. Два ж останніх при пануванні приватної власності неможливі, бо економічні цілі у власників засобів виробництва і найманих працівників - діаметрально протилежні. Відповідно до цілей і дії одних та інших будуть багато в чому різні.

В умовах суспільної власності на засоби виробництва потенційно зберігається небезпека суб'єктивізму, адміністрування в сфері економічного життя всупереч об'єктивним економічним законам. Проте при соціалізмі на базі суспільної власності складається спільність головних економічних інтересів, а отже виникає можливість мати спільні дії. Все це знаходить прояв в економічній політиці держави.

Як свідчить досвід, країнам, які здійснювали перехід від капіталізму до соціалізму, не вдалось уникнути рішень та дій. що суперечать об'єктивним економічним законам, не вдалось повністю подолати елементи стихійності. Практика соціалістичного будівництва разом з тим покачала, що утвердження суспільної власності саме по собі не забезпечує планомірний розвиток і не рятує суспільство від можливих проявів суб'єктивізму й волюнтаризму.

Все це лише підтверджує висновок економістів про те. що необхідно вивчати і знати економічні закони, механізм їх дії та використання.