Політична економія (1999)

2. Форми та системи заробітної плати

Суть заробітної плати знаходить своє подальше розкриття в різних її формах та системах. Існують дві основні форми заробітної плати: погодинна і відрядна. Погодинна заробітна плата - це оплата вартості і ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу. Одиницею виміру при погодинній заробітній платі виступає погодинна ставка, яку інколи ще називають "ціною праці" Вона розраховується шляхом ділення денної вартості робочої сили на середню тривалість робочого дня. Якщо денна вартість робочої сили 2 дол., а робочий день - 8 годин, то ціна однієї години праці (погодинна ставка) буде дорівнювати 0,25 дол. (2 дол. : 8 годин).

Відрядна (поштучна) заробітна плата - це оплата вартості і ціни товару робоча сила залежно від розмірів виробітку за одиницю часу. Затрати робочої сили за даною формою зарплати вимірюються кількістю та якістю виробленої продукції. Вона є перетвореною формою погодинної заробітної плати. При відрядній заробітній платі заробіток робітника залежить від кількості виготовлених виробів і від розцінок за кожний виріб чи операцію. При встановленні поштучних розцінок береться до уваги погодинна заробітна плата: денну ставку погодинника ділять на кількість виробів, що їх може виробити робітник протягом робочого дня. Причому за норму береться, як правило, найвищий виробіток, досягнутий робітниками на даному підприємстві. Якщо денна погодинна оплата становить 2 дол., а норма виробітку за робочий день 10 виробів, то розцінка за один виріб становитиме 0,20 дол. (2 дол.: 10 виробів).

Погодинна заробітна плата застосовується тоді, коли поштучний облік виробів чи операцій неможливий. Скажімо, в умовах конвеєрного й автоматизованого виробництва з примусовим ритмом роботи, де інтенсивність праці задається швидкістю руху конвеєра. Там, де можливий поштучний облік виробів чи операцій, добитися підвищення інтенсивності дозволяє застосування відрядної форми заробітної плати.

В залежності від конкретних умов застосовуються різні системи і форми заробітної плати.

Всі вони підпорядковані єдиній меті: якомога більше підвищити інтенсивність праці.

Однією з перших систем подібного типу була так звана система Тейлора.

На початку XX століття американський інженер Тейлор розробив і застосував на американських підприємствах нову систему організації праці і заробітної плати. При введенні системи бралась група спеціально відібраних найбільш витривалих у фізичному відношенні і найбільш кваліфікованих робітників. За допомогою хронометражу встановлювався в хвилинах, секундах і долях секунди робочий час, затрачуваний на кожну трудову операцію. Робота робітників знімалась на кінострічку. Все це потім аналізувалося з метою усунення всіх зайвих рухів робітника. На основі цього встановлювалася дуже висока норма виробітку - так званий урок. За виконання і перевиконання уроку визначалися більш високі розцінки, а для тих, хто не виконував уроку - низькі "штрафні" розцінки. Звичайно, виконати могли урок лише найбільш сильні і вправні робітники.

Однією із розповсюджених систем заробітної плати в сучасних Умовах є так звана "система аналітичної оцінки робочих місць". Суть її полягає в тому, що на основі розробленої шкали показників (факторів), які характеризують складність різних робіт і вимоги, яким повинен відповідати виконавець цих робіт, здійснюється кількісна оцінка в балах. Всі види робіт оцінюються з врахуванням багатьох факторів: важкість праці, кваліфікація виконавця, розумові і фізичні зусилля, затрачувані При даній роботі, відповідальність виконавця за використання Устаткування, матеріалів і т.д.

Заробіток робітника, праця якого оцінена найменшою кількістю] балів, кладеться в основу тарифної сітки. Для оцінки інших робіт] застосовується поправочний коефіцієнт в залежності від факторів, що характеризують ту чи іншу роботу.

На основі "аналітичної оцінки робочих місць встановлюється багато індивідуальних ставок заробітної плати. Так, на підприємствах "Стального треста" США встановлено понад тисячу ставок заробітної шага.

Існують і такі системи, як "система участі в прибутках" різні "преміальні" форми заробітної плати тощо.

При "системі участі в прибутках" заробітна плата складається з і двох частин: основної, яка може бути погодинною або відрядною, і додаткової, яку капіталіст виплачує робітникам в кінці року як "частку прибутку" підприємства. В дійсності робітник одержує не прибуток, а частину своєї заробітної плати, оскільки основна заробітна плата при цій системі встановлюється на більш низькому рівні.

"Преміальні" форми заробітної плати передбачають підвищення інтенсивності праці і фактичне зниження оплати праці за виробіток, досягнутий понад встановлену норму. Основний заробіток визначається за роботу, виконай) в межах норми. А за перевиконання норми виробітку видається премія. Проте премія виплачується в розмірі не більше 50% погодинної ставки заробітної плати. Тому й заробітна плата зростає повільніше, ніж зростає перевиконання встановленої норми виробітку

На практиці всі системи заробітної плати спрямовуються капіталістами для підвищення інтенсивності праці.