Політична економія (1999)

2. Фінансовий капітал і фінансова олігархія

Концентрація виробництва сприяла концентрації банківського капіталу та виникненню банківських монополій. Справа в тому, що великі промислові підприємства потребували великих, як правило, довгострокових кредитів, забезпечити які могли тільки великі банки. І ця обставина прискорила об'єднання багатьох банків, тобто централізацію їх капіталів та виникнення банківських монополій.

Банківські монополії зосередили в своїх руках основи}' масу вільних грошових коштів суспільства, а отже монополізували кредит. Це примушувало промислові монополії зміцнювати зв'язки з великими банками шляхом купівлі їх акцій і придбання таким чином місць в правліннях банківських монополій. Проникнувши у сферу кредиту і кредитних монополій, промислові капіталісти почали вкладати туди свої капітали й визначати політику великих банків. Поряд з цим відбувався і зворотній процес - проникнення капіталу банківських монополій в промислові монополії. Банківські монополії, надаючи великі кошти промисловим монополіям, хотіли застерегти себе від можливих втрат шляхом безпосереднього впливу на діяльність промислових монополій. З метою присвоєння частини монопольно-високого промислового прибутку вони скуповували акції промислових монополій і ставали їх співвласниками й співкерівниками. Крім того, вони здійснювали для промислових монополій за їх дорученням емісію нових акцій і Я реалізацію на грошовому ринку, привласнюючи великі прибутки від цього. Поряд з цим великі банки брали участь в організації нових промислових корпорацій і одержували великі прибутки від засновництва.

Отже, мало місце взаємне проникнення, злиття і зрощення монополістичного банківського капіталу з монополістичним промисловим капіталом і утворення фінансового капіталу.

В умовах монополістичного капіталізму існують всі форми капіталу, які виникли в епоху вільної конкуренції - промисловий, торговий, позичковий. Однак фінансовий капітал охоплює своїм впливом кругооборот всіх цих форм капіталу, підпорядковуючи їх рух своїм інтересам.

З утворенням фінансового капіталу виникає фінансова олігархія - верхівка монополістичної буржуазії, яка зосереджує в своїх руках всю повноту економічної і політичної влади.

В коленій країні фінансова олігархія представлена кількома десятками, рідше - сотнями груп і родин. В США - це Рокфеллери, Моргани, Дюпони, Форди, Мелони, в Англії - Лазари, Ротшільди, Оппенгеймери, Монди, у Франції - Поліньяки, Пежо, Ванделі, в Німеччині - Круппи, Тіссени, Верхарни, Сіменси, Фліки.

Організаційною формою панування фінансового капіталу є фінансово-промислова група, яка становить собою сукупність промислових, банківських, кредитних, страхових, транспортних, торгових та інших компаній, які перебувають під контролем одного або кількох взаємозв'язаних найбільших власників капіталу. В центрі фінансово-промислової групи перебуває головне підприємство, в ролі якого може бути великий банк, промисловий трест, страхова компанія тощо. Більшість підприємств, що входять до фінансово-промислової групи, не є індивідуальною власністю того чи іншого капіталіста, котрий очолює групу. Його влада переважно базується на володінні контрольним пакетом акцій. В сучасних умовах у зв'язку з так званим розпиленням акцій серед дрібних акціонерів достатньо мати навіть менше 10% загальної кількості акцій підприємства, щоб здійснювати повний контроль над ним.

Для встановлення свого панування фінансово-промислові групи використовують головним чином два методи: "систему участі" та "особисту унію". "Система участі" базується на використанні акціонерної форми підприємств, оскільки передбачає, що одна компанія володіє контрольними пакетами акцій інших компаній, в результаті чого утворюється багатоступінчаста залежність великої кількості підприємств від окремих фінансових магнатів або від певної фінансово-промислової групи. Володіючи контрольним пакетом акцій головного акціонерного товариства ( товариство-мати), фінансові магнати контролюють Діяльність "дочірніх" товариств, а через останніх - капітал товариств -"онуків" тощо.

"Система участі" доповнюється і закріплюється "особистою Унією", яка полягає в тому, що представники банківських монополій стають членами управління промислових монополій, а промислові магнати - членами правлінь банківських монополій.

З метою розширення свого панування фінансова олігархія використовує також диференціацію акцій, реорганізацію підприємств систем)' монопольних цін, перехоплює вигідні державні замовлення спекулює земельними ділянками тощо.

Разом з тим "особиста унія" банківських монополій з промисловими доповнюється "особистою унією" тих і других товариств з урядом, все більшим зрощенням фінансової олігархії з апаратом держави. Саме за таких умов фінансова олігархія забезпечує своє панування не тільки в економіці, але й політиці. її представники висуваються на високі державні пости, за проектами і рекомендаціями олігархічних об'єднань видаються закони і призначаються відповідальні чиновники державного апарату тощо.

В кожній із країн монополістичного капіталізму склався потужний військово-промисловий комплекс, який становить собою союз військово-промислових монополій з урядовим апаратом і генералітетом.