Теорія фінансів (2000)

Формування державного боргу в Україні почалося з кінця 1991 року. На сьогодні він має дві складові: зовнішній і внутрішній. Кількісна оцінка зовнішнього боргу проводиться в іноземній валюті, як правило, в доларах США, внутрішнього — в національній валюті.

На 1 січня 1999 року державний зовнішній борг України становив 11,5 млрд. доларів США, з яких борг країнам СНД — 2,4 млрд. доларів США (20,9 %), міжнародним фінансовим організаціям — 4,5 млрд. доларів США (39,1 %), іншим некомерційним кредиторам (Європейському союзу, Японії) — 0,5 млрд. доларів США (4,3 %), за іноземними кредитними лініями — 1,0 млрд. доларів США (8,7 %), за комерційними та деякими іншими кредитами — 3,1 млрд. доларів США (27 %).

Україна вважається державою з невеликою заборгованістю, але слід враховувати й те, що ця заборгованість сформувалася протягом останніх семи років.

Внутрішній борг на 1 січня 1999 року становив 13,5 млрд. гривень, із них 11,2 млрд. гривень або 83 відсотки становила заборгованість за облігаціями внутрішніх державних позик (ОВДП). Слід зазначити, що до внутрішнього державного боргу належать залишки вкладів населення в колишньому Ощадбанку СРСР, які становлять понад 136 млрд. гривень.

В Україні в 1992 р. прийнято Закон "Про державний внутрішній борг України", яким визначено, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання уряду України в грошовій формі, які гарантуються усім майном загальнодержавної власності.

До складу державного внутрішнього боргу України належать позики уряду України й Позики, здійснені при безумовній гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних програм. Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникла за борговими зобов'язаннями уряду України. До боргових зобов'язань уряду належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом України, а також одержані ним кредити.

Боргові зобов'язання уряду України можуть бути короткого 1 року), середньо- (1—5 років) і довгостроковими (5 і більше років).

У деяких випадках можуть застосовуватися й інші форми урядових боргових зобов'язань. Характер й умови таких зобов'язань у кожному конкретному випадку визначає уряд України за погодженням із НБУ. Умови й порядок випуску державних цінних паперів і регулювання їхнього обігу визначаються відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

Розміщення боргових зобов'язань уряду України та надання гарантій від його імені провадиться за його дорученням Міністерством фінансів. Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела й строки погашення встановлюються Верховною Радою України одночасно із затвердженням державного бюджету України на наступний рік.

До 1996 року внутрішній борг України формувався переважно внаслідок отримання прямих позик Національного банку для фінансування дефіциту державного бюджету. Заборгованість за такими кредитами, включаючи нараховані за ними відсотки, на 1 січня 1996 року становила 7,7 млрд. гривень або 96,3 відсотка від суми державного внутрішнього боргу. Ця заборгованість була списана 23 січня 1997 року.

Із 1996 року основний вплив на динаміку державного внутрішнього боргу мав випуск облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП), які відповідно до законів України про державний бюджет України на 1996, 1997 та 1998 роки поступово заміщували прямі кредити Національного банку як джерело фінансування дефіциту державного бюджету України.

Проте нова хвиля кризових явищ на закордонних фінансових ринках, складна ситуація з надходженням податків та обмеження Національним банком своєї участі на ринку облігацій спричинили у червні 1998 р. різке підвищення дохідності з ОВДП до 75 % річних, незважаючи на те, що приріст боргу в державних облігаціях за перше півріччя 1998 року становив лише 11,3 відсотка.

Стан ринку державних облігацій ускладнився необхідністю залучення з внутрішніх джерел ресурсів для забезпечення пікових виплат за зовнішнім боргом. Як результат — внутрішній ринок урядових цінних паперів виявився надто перенасиченим державними облігаціями, що створило негативний кумулятивний ефект. Він полягає у тому, що подальші спроби збільшення обсягу залучень із внутрішнього ринку призводять до неадекватного порівняно з динамікою ВВП і податковими надходженнями зростання відсоткових виплат із бюджету.

Для зменшення тиску на видаткову частину державного бюджету та пом'якшення впливу кризових явищ на економіку України була проведена конверсія наявного портфеля ОВДП, яка дала змогу завдяки заміні облігацій внутрішньої державної позики подовжити строк повернення запозичених коштів, а також зменшити тиск щодо виплат за ОВДП у 1998 році на 1,21 млрд. гривень і в 1999 році на 0,7 млрд. гривень. Завершення ж процедур конверсії ОВДП дасть змогу зменшити навантаження з обслуговування і погашення державного боргу до необтяжливих обсягів. Метою такої політики є переорієнтація внутрішніх фінансових позичкових ресурсів на розвиток виробництва, а не на державне споживання, суттєве їх здешевлення. За результатами обміну значною мірою вирішується комплекс взаємопов'язаних завдань:

скорочення темпів зростання заборгованості за внутрішнім боргом;

зменшення видатків з обслуговування державного боргу;

подовження середнього строку погашення державних боргових зобов'язань;

зняття короткострокового тиску на обмінний курс гривні з боку нерезидентів.

Обслуговування зовнішнього боргу здійснюється в процесі виконання державного бюджету. Розрахунки належних до сплати сум із погашення та обслуговування зовнішнього боргу виконуються в доларах США. Перерахунок у національну валюту проводиться за прогнозним курсом валют до гривні. Безпосередньо оплату здійснює державне казначейство.

Обслуговування державного внутрішнього боргу країни здійснюється Міністерством фінансів України за допомогою банківської системи України проведенням операцій із розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхнього погашення та виплати доходу за ними у вигляді процентів тощо.