Історія економічних учень (2005)

Метою курсу "Історія економічних учень" є поглиблення вивчення та творче осмислення змісту, передумов та закономірностей еволюції світової економічної науки як цілісної системи економічних поглядів та ідей. Видатний дослідник історії економічного аналізу Й. Шумпетер виокремив чотири основні напрямки, за якими можна отримати користь від занять історією економічної науки:

поглиблення економічних знань, виходячи з того, що "стан будь-якої науки в певний момент у прихованому вигляді містить її історію і не може бути задовільно викладений, якщо цю приховану присутність не зробити відкритою";

знайомство з новими ідеями, усвідомлення того, "які ідеї в науці користуються успіхом і чому", розуміння причин, в силу яких "ми перебуваємо саме на нашій стадії розвитку і не просунулись далі";

знайомство з різноманітними методами та способами мислення, оскільки "навіть дуже замкнутий вчений обов'язково розкриває свій процес мислення";

розуміння еволюції економічних ідей, осмислення "процесу, в ході якого зусилля людей зрозуміти економічні явища в нескінченній послідовності породжують, удосконалюють і ліквідують аналітичні структури"1.

Найважливішими функціями історії економічних учень є:

освітньо-пізнавальна, акумулююча, пов'язана зі збором, вивченням та узагальненням економічних думок та ідей;

пропедевтична, підготовча, зорієнтована на засвоєння змісту базових економічних категорій, шліфування понятійного апарату;

світоглядна, пов'язана зі збагаченням економічного світогляду, формуванням культури економічного мислення, таких його характеристик, як історизм, масштабність, свобода, реалізм, альтернативність тощо;

методологічна, пов'язана з фундаментальністю історії економічних учень, яка формує методологію економічних досліджень;

прогностична, заснована на розробці ймовірнісних суджень про основні тенденції розвитку економічної науки в майбутньому.

Вивчення історії економічних учень охоплює широкий спектр завдань:

формування цілісного уявлення про еволюцію економічної науки на основі усвідомлення закономірностей та загальної логіки розвитку світової економічної думки в єдності домінуючих парадигм та їх теоретичних альтернатив;

систематизація і аналіз економічних уявлень та ідей на основі висвітлення змісту провідних теоретичних напрямів, течій, шкіл, розкриття їх теоретико-методологічних особливостей, порівняльного аналізу та зіставлення;

виявлення взаємозалежності, спадкоємності, розбіжності економічних учень, поглиблення знань з економічної теорії, інших економічних дисциплін;

аналіз та розгорнута характеристика новітніх концепцій, виявлення їх теоретичних джерел, методологічних особливостей та тенденцій розвитку.

У міру того як залишається позаду все значніший пласт культурного

минулого і збільшується обсяг набутого людством досвіду і знань, зростає пізнавальне, просвітницьке, ціннісне, виховне та загальнокультурне значення історії економічних учень. Глибоке розуміння ретроспективи, логіки та закономірностей розвитку економічної науки є:

необхідною умовою опанування здобутків світової і вітчизняної економічної теорії, глибокого засвоєння внутрішньої логіки розвитку економічного знання, уміння вільно орієнтуватись у проблематиці сучасних економічних досліджень, порівнювати альтернативні теоретичні підходи і висновки та усвідомлювати магістральні шляхи розвитку економічної думки;

невід'ємною складовою процесу формування економічної культури фахівців економістів, розвитку економічного мислення, збагачення економічного світогляду, інтелектуального розвитку особистості;

унікальною можливістю оволодіння сучасним інструментарієм, способами та методами економічних досліджень;

важливим імпульсом розвитку творчості, самостійних наукових досліджень, свідомого подолання односторонності поглядів та поверховості оцінок, теоретичних та ідеологічних анахронізмів і догм.