Історія економічних учень (2005)

Історія держав Стародавнього Сходу відображає початок цивілізації та становлення економіки як специфічної сфери людської діяльності. Відокремлення скотарства від землеробства, виділення ремесла із сільськогосподарського виробництва, розвиток обміну, виникнення торгівлі та грошей сприяли продукуванню надлишкового продукту, майновому розшаруванню населення. Охорона інтересів приватних власників, необхідність обслуговувань потужних іригаційних систем та захисту населення від зовнішньої небезпек* викликали потребу у сильній централізованій владі, суворій дисципліні, регламентації господарського життя.

Писемні джерела, які дають змогу аналізувати економічну думку Стародавнього Сходу, відображають специфіку азіатського способу виробництв* (рис. 2.2):

провідну роль власності держави в національній економіці;

масштабні господарські функції держави;

активну участь держави в економічних процесах, регламентації господарського життя;

існування общинного землеволодіння при обмеженому використання праці рабів.

Характерними рисами економічної думки Стародавнього Сходу є глибокий символізм, апріорність, невіддільність від універсального міфологічного розуміння світу, схильність до повчань. Писемні джерела відображають повсякденну господарську практику (переписи населення, земельні кадастри, документі господарської звітності тощо), а також спроби її первісного осмислення (настанови, повчання, нормативні акти). При цьому центральне місце відводиться проблемам, пов'язаним з обліком, організацією та управлінням державним господарством ("Артхашастра", "Гуаньцзи"), регламентацією майнових відносин, відносин найму та форм контролю за економічною діяльністю населення (закони Ешнунни, закони Хаммурапі, Хетські закони).

Слід зазначити, що у країнах Стародавнього Сходу регламентувалось не тільки натуральне господарство, але і зачатки товарно-грошових відносин. Проблеми захисту населення від боргового рабства і лихварства знайшли яскраве відображення у Старому заповіті Біблії.

Епоха стародавнього світу охоплює тривалий історичний період (VII—X тисячоліть), пов'язаний з переходом євразійських племен до осілості та землеробства, розвитком поділу праці, виокремленням ремесла, будівництвом кам'яних та дерев'яних споруд, використанням колеса та плавкою металів. Важливу роль у розвитку господарського життя стародавніх народів Сходу відігравало природне середовище та кліматичні умови. Виробництво мало переважно натуральний характер, провідною галуззю було сільське господарство, землеробство.

У цей період панівною була традиційна економічна система, заснована на багатоукладності, натурально-общинних формах господарювання, широкому застосуванні ручної праці, освячених століттями традиціях та звичаях, релігійних і культових цінностях, кастовому поділі населення. Станова структура держав з осілим населенням включала родову знать, воїнів, служителів культу, землеробів, ремісників, купців та рабів.

В епоху стародавнього світу відбувалось формування основних соціальних інститутів суспільства, власності (приватної та колективної), сім'ї (патріархальної), релігії (переважно політеїстичної), держави тощо. Ускладнення господарської практики та майнових зв'язків сприяло поступовому переходу від заснованого на родових традиціях звичаєвого права до системи державного законодавства.

Важливим фактором розвитку людського мислення у цей період став винахід писемності. Ідеографічне письмо з'явилось у древніх єгиптян і шумерів у другій половині IV тисячоліття до н.е., у стародавніх індійців — з III тисячоліття до н.е., у стародавніх китайців — з II тисячоліття до н.е. Виникнення буквеного письма у фінікійців сприяло формуванню у І тисячолітті н.е. грецької та латинської писемності.

У стародавньому світі звичай набуває недоторканного характеру... В результаті вплив економічних факторів виявляється прихованим під поверхнею, де вони діють повільно, але напевне. Наслідки їх дій виявляються не через роки, а через покоління... У такій цивілізації найздібніші люди з презирством ставились до роботи, там не було сміливих, вільних підприємливих робітників і готових піти на ризик капіталістів; виробнича діяльність... регулювалася звичаєм і навіть для захисту цієї діяльності від свавілля тиранії звертались до звичаю. У Нововавилонському царстві була створена проста й універсальна форма зобов'язань для оформлення товарно-грошових зв'язків, існували "ділові будинки", які виконували функції перших банків (Дім Егіді Дім Іддін-Мардука, Дім Мурашу та ін.). Саме з історією економічної думки Стародавнього Сходу пов'язане започаткування конкретних економічних наук — статистики, обліку та аналізу господарської діяльності, управління тощо. Економічна думка Стародавнього Сходу справила значний вплив на розвиток європейської цивілізації і стала суттєвим внеском до скарбниці світового економічного знання.