Історія економічних учень (2005)

Наприкінці XIX — початі ку XX ст. у європейській соціал-демократії незаперечним було панування марксистської доктрини. Водночас нові реалії соціально-економічного розвитку! пов'язані з еволюційними змінами капіталізму, сприяли перегляду марксистського учення та ідейно-теоретичному розмежуванню соціал-демократії.

Найважливіші передумови виникнення ревізіонізму (від лат. revisio - перегляд):

Подальша еволюція капіталізму, зумовлена науково-технічними зрушеннями та промисловим піднесенням розвинених країн світу у 80—90-ті pp. XIX ст.

Реальні зміни економіки західних країн не підтверджували сформульовані ну К.

Поліпшення становища робітничого класу, зростання частки дрібних власників, кваліфікованих робітників і службовців; створення умов для поліпшення якості життя та збільшення чисельності середнього класу.

Практика заперечувала виявлену К. Марксом тенденцію до спрощення соціальної структури суспільства та формування двох внутрішньо єдиних класів. Багатоманітність та складність соціально-економічного розвитку не були зведені нанівець процесами концентрації та централізації капіталу. Подальша еволюція ринкової економіки демонструвала зростання диференціації господарського життя, ускладнення системи господарюючих суб'єктів, їх потреб та інтересів, збереження самостійного значення середніх верств, посилення внутрішньої диференціації робітничого класу тощо.

Розвиток інститутів політичної демократії, парламентаризму, посилення впливу робітничого та профспілкового руху, зростання його результативності. Еволюційні зміни капіталізму у кінці XIX — на початку XX ст. уможливлювали поступове реформування соціально-економічних відносин на шляху "соціального партнерства". У багатьох країнах у цей період соціал-демократичні партії досягли парламентських успіхів, інтенсивно розвивався профспілковий рух, розроблялись та реалізувались на практиці основи соціальної політики провідних європейських держав.

Нові явища суспільного життя потребували адекватного теоретичного осмислення, яке вплинуло на еволюцію соціалістичної економічної думки. Були започатковані нові концепції, позбавлені радикалізму марксистського учення і спрямовані на обґрунтування необхідності перебудови капіталістичного устрою на засадах його поступового реформування.

Мої спостереження за розвитком капіталізму в Європі, зроблені з дня смерті Маркса, і особливо з початку поточного століття, засвідчують, що капіталізм — гнучка суспільна формація, яка реагує на соціальну боротьбу, видозмінюється, гуманізується і рухається в бік сприйняття і адаптації окремих ідей соціалізму. Якщо це так, то могильник йому не знадобиться. У будь-якому випадку в нього принадне майбутнє. Хижацький національний, хижацький міжнародний, ліберальний з елементами демократії, ліберально-демократичний, гуманно-демократичний з розвинутою системою соціального захисту — ось можливі етапи еволюції капіталізму.

Усупереч зусиллям революційних марксистів, які прагнули об'єднати робітничий рух у єдину силу і спрямувати його на боротьбу з капіталом та приватною власністю, у кінці XIX ст. відбулося ідейно-теоретичне розмежування представників соціал-демократичного табору. Перегляд сутності марксистської доктрини спричинив виникнення нових напрямків подальшої еволюції соціал-демократичних ідей:

— ліберально-реформістського, представники якого заперечували революційний шлях побудови соціалістичного суспільства, протиставивши йому концепцію економічних реформ та демократії;

— революційно-радикального, представники якого обґрунтовували насильницьке знищення капіталізму, негайне здійснення революції та прискорений перехід до комунізму.