Основи економічної праці (2000)
4.4. Визначення ефективності інвестування
прийняття рішення щодо доцільності інвестування саме у людський капітал чи альтернативного використання коштів.
оцінки ефективності капіталовкладень у результаті отримання фактичної віддачі від здійснення інвестування у людський капітал.
Як правило, дослідники ефективності у сфері людського капіталу звертаються до техніки аналізу "витрати — вигоди" (cost — benefit analysis).
Спочатку цей метод застосовувався для оцінки доцільності здійснений різноманітних державних проектів, таких як будівництво річкових дамб, розвиток суспільного транспорту тощо. Тобто метод використовувався у випадках прийняття рішень щодо проектів, які мали некомерційний характер: товари чи послуги, отримувані внаслідок втілення таких проектів у життя, не продавалися на ринку, на них не встановлювалася ринкова ціна. Метою їх виробництва не було отримання прибутку.
Аналіз "витрати — вигоди" приходить на допомогу у тих випадках, коли потрібно "зробити явно те, що ціновий механізм робить неявно, а саме, відібрати проекти у відповідності з вигодами, що приходяться на одиницю витрат" [8, с 95}.
Аналіз за методом "витрати — вигоди" ділиться на три етапи.
Ідентифікація вигод (зисків) та їх вартісна оцінка з урахуванням фактору часу.
Ідентифікація витрат та їх вартісна оцінка (також з урахуванням фактору часу).
Завершальним етапом аналізу "витрати - вигоди" є порівняння величини вигод з величиною витрат. Ллє, як вже зазначалося, попередньо необхідно ці два показники привести до одного моменту часу. Для нього застосовують метод дисконтування, що дуже поширений в економічних розрахунках.
Для розрахунку зисків від вкладень в людський капітал з плином часу необхідно провести прогресивне дисконтування вигід, очікуваних у майбутньому. Розглянемо детально цей розрахунок, а також схему міркування, що визначає доцільність інвестування коштів у людський капітал.
Введемо поняття дисконтування ВИГІД. Вигоди, що отримуються у майбутньому, завжди мають меншу цінність у порівнянні з тими вигодами, які отримуються сьогодні, з огляду на ряд причин психологічного характеру. По-перше, якщо людина планує витратити свої доходи на споживання, то намагається зробити це якнайшвидше. По-друге, якщо отримані доходи призначені для вкладення і примноження у майбутньому, то виникає бажання зробити це найраніше. Людині властиво оцінювати наявні блага вище, ніж майбутні через можливість передчасної смерті, зміни обставин життя, падіння значимості одиниці споживання при зростанні його загального обсягу тощо.
Таким чином, незалежно від того, як люди збираються використати свої доходи, вони будуть оцінювати теперішню вартість (цінність) своїх майбутніх доходів, тобто коригувати цінність вигід плином часу. Даний процес називається дисконтуванням майбутніх доходів.
В основі розуміння процесу дисконтування лежить визначення еквівалентної вартості капіталу в різні періоди часу. Для прикладу, якщо інвестор має капітал у обсязі В(), то при ставці банківського відсотка г він буде еквівалентний через рік обсягу капіталу В, (В = В0+В{)г) на тій підставі, що фінансові ресурси /?( можуть бути накопичені "автоматично" ШЛЯХОМ вкладення в банк капіталу В01. Притримуючись цієї концепції, можна визначити теперішню необхідну вартість капіталу, маючи яку в розпорядженні, можна було 6 шляхом інвестування отримати відому вартість капіталу в майбутньому.
Величина В0 у даному рівнянні називається дисконтованою вартістю капіталу В} тобто сьогоднішньою меншою цінністю більшого капіталу Bv що буде отриманий в наступному періоді.
Слід зауважити, що дуже важко вирішити, який рівень відсотка мас бути вибраний як коефіцієнт дисконтування.
Таким чином, інвестиції в людський капітал є доцільними, якщо поточна вартість майбутніх вигод (грошових та
Тут і далі г індекс (танки відсотка, тобто, наприклад, г = 0.09 означає 9 "и річних моральних) більша, або хоча 6 ріпна витратам.
Існують два методи перевірки справедливості вказаного вище критерію.
Метод приведення до поточної вартості включає у себе:
вибір ставки дисконтування або її визначення;
сумування поточної вартості очікуваних у майбутньому вигод;
сумування поточної вартості інвестиційних витрат;
порівняння загальної віддачі з інвестиційними витратами. Якщо поточна вартість вигод перекриває такі витрати, вкладення капіталу можна вважати вигідним.
оцінюються майбутні вигоди;
оцінюються інвестиційні витрати;
вираховується ставка дисконтування, що урівнює поточну вартість вигод і інвестиційними витратами.
Внутрішня норма віддачі і являє собою таку норму відсотка, при якій приведена вартість майбутніх вигод дорівнює приведеній вартості витрат:
Якщо майбутня віддача від конкретного рішення про інвестування в людський капітал настільки велика, що внутрішня норма віддачі перевищує норму віддачі від альтернативних інвестицій, то таке рішення може вважатися вигідним.
Дана методика завоювала найбільшу популярність з огляду на методологічні труднощі при підборі коефіцієнту дисконтування.
Аналіз ефективності інвестиційних проектів щодо людського капіталу за методом "видатки —вигоди" може застосовуватися всіма суб'єктами інвестування: індивідуумом, діловими одиницями та державою.
Термін "внутрішня" підкреслює, що згідно з описаною методикою визначається абсолютна, а не відносна рентабельність інвестиційного проекту.
Окрім того, на відміну від показника поточної ефективності, що характеризує її рівень у кожний даний момент часу, внутрішня норма віддачі призначена для вимірювання ступеня окупності капітального блага за весь термін його служби. Саме тому при підрахунку норм віддачі користуються величинами доходів і витрат, дисконтованих на момент початку здійснення інвестиційного проекту.
Внутрішня норма віддачі займає центральне місце у концепції людського капіталу. Побудована за аналогією з нормою прибутку, вона дає можливість зіставити окупність вкладень у людський та фізичний капітал.
Дуже цікавими с наукові дослідження рентабельності навчання, побудовані на базі оцінки норм віддачі для середньої та вищої освіти у США. Згідно з цими дослідженнями, "рентабельність" вузівської освіти залишалася фіксованою на позначці 10—15 % протягом 1939—1969 pp., що майже відповідає рівню показників ефективності вкладень у фізичний капітал. Лише з 1970-х років почалося її зниження. Що стосується початкової освіти, то її норма віддачі, як правило, навіть перевищує 100 %. Основна причина таких високих оцінок — відсутність втрачених заробітків у учнів початкових шкіл, оскільки вони не досягли ще працездатного віку. Значні також норми віддачі якості освіти - 15 —25 % (в ньому випадку порівнюються заробітки осіб, що мають однакову освіту, але закінчили різні за якістю навчання школи чи вищі навчальні заклади). Близькими до нуля чи навіть від'ємними є норми віддачі для тих рівнів освіти, які пов'язані з отриманням ступеня доктора наук.
Таким чином, за допомогою застосування внутрішньої норми віддачі вдалося прослідкувати стійку тенденцію: чим вищий рівень підготовки, тим нижча його внутрішня норма віддачі,
Узагальнені відомості про дослідження норм віддачі освіти іноземними вченими містить табл. 4.1.
Неоднаковими є норми віддачі і для різноманітних категорій робочої сили: у чоловіків вони вищі, ніж у жінок.
Позитивним у застосуванні такого інструменту економічного аналізу, як внутрішня норма віддачі, є такі моменти. По-перше, у нормах віддачі враховується вартість набуття певної професії, певного рівня освіти. По-друге, вони будуються на основі довічних заробітків, а не середньорічних — як наслідок, вільні від впливу такого фактора, як вік. По-третє, вони наводяться в уніфікованій відсотковій формі, що також має переваги, адже завдяки цьому стає можливим одним показником охарактеризувати стан ринків праці для різноманітних категорій робочої сили.
Однак зазначимо, що внутрішню норму віддачі не можна назвати єдиним критерієм оцінки обґрунтованості капіталовкладень у людський капітал, і зокрема в освіту, адже в силу вступає велика кількість інших за характером мотивів (особливо при інвестуванні людського капіталу на різних рівнях: приватному, мікро- і макроекономічному).
Резюме
Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, сім'ї, підприємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей. Людським капіталом називають сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.
Із множини характеристик, що складають потенціал людини, теорія людського капіталу досліджує ті, що суттєво впливають на зміну доходів. Це відноситься передусім до здоров'я, освіти, професійних навичок, творчих здібностей, мотивованості, мобільності, підприємливості.
Аналіз ефективності інвестицій в людський капітал починається з оцінки витрат на них та очікуваних зисків (вигід) під їх здійснення. Витрати, пов'язані з інвестиціями в людський капітал, складаються з трьох груп: прямі матеріальні витрати, втрачені заробітки і моральні втрати. До очікуваних вигід від згаданих інвестицій належать прямі матеріальні зиски, непрямі матеріальні доходи і моральні зиски.
Чиста приведена вартість — економічна вартість проекту інвестицій (зокрема інвестицій у людський капітал), що розраховується як різниця між загальною сумою очікуваних доходів від проекту і загальною сумою витрат на нього. При цьому майбутні доходи і майбутні витрати повинні дисконтуватися, тобто їхня (майбутня) вартість повинна приводитися до сьогоднішньої. Якщо чиста приведена вартість проекту більша нуля, то проект можна вважати доцільним, тобто він повинен принести прибуток.
Для визначення ефективності інвестицій у людський капітал використовують аналіз "витрати — вигоди" (.методи приведення до поточної вартості та внутрішньої норми віддачі). Дослідження, що проводяться вченими розвинених країн, незаперечно доводять високу ефективність інвестицій у людський капітал, яка нерідко перевищує ефективність інвестицій у фізичний капітал.
Терміни і поняття
Аналіз "витрати — вигоди" Внутрішня норма віддачі Втрачені заробітки Дисконтування вигід Людський капітал
Людський капітал: особистісний, мікро- і макроекономічні рівні
Метод внутрішньої норми віддачі Метод приведення до поточної вартості
Моральні втрати Моральні зиски Непрямі матеріальні зиски Прямі матеріальні зиски Прямі матеріальні витрати Чиста приведена вартість