Основи економічних знань (2001)

З метою отримання засобів існування людина повинна постійно взаємодіяти з природою і навколишнім середовищем. Так, вона обробляє землю, вирощує різноманітні сільськогосподарські культури, видобуває корисні копалини тощо. Про ступінь взаємовпливу людини та природи свідчить те, що на виготовлення продукції вартістю 1 дол. людство втрачає в середньому до 1 т природних ресурсів, а з надр планети щорічно видобувають майже 25 т руди корисних копалин і будівельних матеріалів на кожного жителя земної кулі.

Природа є й першоосновою фізичного, психічного та емоційного здоров'я як окремої людини, так і людства. При недотриманні людьми законів природи, забрудненні довкілля погіршується здоров'я людини, руйнується багатство країни тощо.

Людина взаємодіє з природою передусім у процесі праці. Тому необхідно з'ясувати сутність праці та її складових елементів.

Діючи на природу, людина видозмінює речовину природи і пристосовує її для задоволення своїх потреб. Ця взаємодія людини з природою означає процес праці, який містить три основних чинника: 1) праця людини; 2) предмети праці; 3) засоби праці.

Праця — свідома, доцільна діяльність людей, в процесі якої вони видозмінюють природу, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин між людиною і природою, змінюючи водночас власну сутність.

При цьому людина досягає своєї свідомої мети, яка визначає спосіб і характер її дій, підпорядковуючи цій меті свою волю. Цим праця людини відрізняється від інстинктивних дій тварин.

Предмети праці — речовини природи, на які людина діє у процесі праці, піддаючи їх обробці.

Предмети праці поділяються на: 1) дані самою природою (риба, яку ловлять; дерево, яке рубають); 2) ті, що підлягають попередній обробці (видобута руда на металургійному заводі), такий предмет праці називають сирим матеріалом, сировиною.

Засоби праці — річ або сукупність речей, якими людина діє на предмети праці.

Вирішальна роль серед них належить механічним засобам (машини, устаткування), які за аналогією з організмом людини є кістковою та м'язовою системою виробництва й ознакою кожної доби суспільного виробництва. З моменту виготовлення засобів праці починається власне людська праця. До засобів праці належать також усі матеріальні умови процесу праці — робочі будівлі, канали, дороги тощо. Загальним засобом праці є земля. Крім м'язової системи виробництва розрізняють також судинну систему (труби, посудини тощо).

Якщо раніше машина складалась із робочої машини, яка приводить у дію знаряддя праці; двигуна, який забезпечує машину енергією, і передавального механізму (або приводу), який служить для передачі енергії від двигуна до робочої машини, то з розгортанням НТР (середини 50-х років XX ст.) у складі машини з'являється автоматично керуючий пристрій. Його можна назвати "нервовою системою виробництва".

Залежно від функцій в процесі праці певна річ може виступати і предметом, і засобом праці. Так, функціонуючий токарний верстат належить до засобів праці, а той, що перебуває у ремонті, — до предметів праці.

Процес праці є органічною єдністю трьох названих чинників, і визначальна роль у ньому належить людині.

Якщо процес праці розглядати як його результат (продукти), то він виступає процесом виробництва, а засоби і предмети праці — засобами виробництва.

Отже, з'ясувавши, як здійснюється процес праці, можна перейти до наступного, більш складного питання: сутність продуктивних сил та їх структура.