Основи економічних знань (2001)

Випуск (емісія) грошей в обіг не може здійснюватися у будь-яких масштабах. У цій сфері розвитку економічної системи діють об'єктивні економічні закони. Якщо держава не дотримується цих законів, відбувається поступовий розпад усієї економічної системи, знижуються рівень виробництва, життєвий рівень населення та ін.

Закон грошового обігу - особливий економічний закон (діє в кількох формаціях), який відображає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації, та вартістю грошей.

де Кп — кількість необхідних для товарного обігу грошей у певному році; СЦ — сума цін товарів; О — середнє число оборотів за рік кожної грошової одиниці.

Відповідно до різних форм грошей та виконуваних ними функцій розрізняють певні типи законів грошового обігу. З урахуванням виконуваних повноцінними грошима функцій міри вартості та засобу обігу, а також за умов металевого грошового обігу, насамперед золотого монометалізму, закон грошового обігу в його найбільш абстрактній формі виражався формулою з цієї формули, кількість грошей, яка обслуговує товарообіг, перебуває у прямопропорційній залежності від суми цін сукупної товарної маси і в оберненопропорційній — від швидкості обороту грошей.

За функціонування повноцінних грошей в обігу знаходиться лише необхідна кількість грошових одиниць. Роль регулятора цієї кількості стихійно виконує функція грошей як засобу нагромадження скарбів. При зменшенні потреби в грошах частина їх випадає з обігу, перетворюючись на скарб; навпаки, при зростанні потреби в грошах додаткова кількість їх надходить в обіг із скарбу.

Закон грошового обігу зазнає істотної зміни у зв'язку з обігом платіжних засобів (векселів, банкнот, чеків) і набуває такого вигляду:

де СЦ — сума товарних цін; К — сума цін товарів, проданих у кредит, П — сума платежів за борговими зобов'язаннями, ВВ — сума взаємопогашуваних безготівкових платежів, Ш0 — середня кількість оборотів грошової одиниці (як засобу обігу та платежу).

Загалом зміст закону обігу паперових грошей в умовах золотого стандарту полягає у тому, що їх випуск повинен обмежуватися тією кількістю, за якої в обігу знаходилося б лише представлене ними золото.

В західній економічній літературі при визначенні кількості грошей користуються формулою, запропонованою американським ученим І. Фішером, MV = PQ, звідки

де М— грошова маса; Р— рівень цін (або середня ціна, за якою продається одиниця будь-якого окремого товару); Q — придбана кількість товарів; V— швидкість обігу грошей (або середнє число оборотів грошей за їх обміну на товари та послуги).

Виникнення грошей є тривалим об'єктивним (а отже незалежним від волі та свідомості людей) процесом, зумовленим суспільним поділом праці й необхідністю регулярного обміну товарами.

Гроші є особливим товаром, який слугує загальним еквівалентом (тобто має здатність до загальної обмінюваності, а отже ліквідності) за обміну товарів і завдяки цьому посилює економічні зв'язки між товаровиробниками, вирішує значною мірою суперечність між приватною і суспільною працею у сфері обміну.

Двома основними функціями грошей є міра вартості та засіб обігу. Інші функції — засіб утворення скарбів та нагромадження, засіб платежу та світові гроші.

Протягом кількох тисячоліть роль загального еквівалента поступово переходила від окремих широко уживаних та цінних товарів (худоба, шкури, сіль тощо) до золота та срібла, а від них — до кредитно-паперових грошей, насамперед чеків. Паперовими грошима є казначейські білети.

В обігу за сучасних умов знаходяться наявні (монети, банкноти) та безготівкові (кошти клієнтів на безготівкових рахунках у банках або депозити, цінні папери та ін.) гроші.

Кількість грошей в обігу визначають закони грошового обігу, які загалом перебувають у прямопропорційній залежності від суми цін товарної маси і в обернено-пропорційній — від швидкості обороту грошей.