Основи економічних знань (2001)

З виникненням монополій вільна конкуренція перетворюється на монополістичну, або недосконалу. Вона відбувається між крупними компаніями (всередині монополізованого сектора, між членами групових монополій) і дрібними та середніми фірмами. Це боротьба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів, за оволодіння інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями тощо). Найважливішими рисами недосконалої конкуренції є встановлення монопольно високих цін і привласнення на цій основі монопольно високих прибутків.

Особливістю недосконалої конкуренції є й те, що вона дедалі більше переміщується із сфери обігу у сферу безпосереднього виробництва, з галузевого на міжгалузевий рівень. Це означає, що вона дедалі більше ґрунтується на впровадженні нових досягнень науки і техніки у виробництво і спрямована на поліпшення якості продукції. Внаслідок цього розрізняють ціновий та неціновий види конкуренції.

Цінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту.

Підприємці ори цьому нерідко вдаються до маніпулювання цінами (встановлюють знижені, поки товар не завоює ринок збуту, після чого значно підвищують їх), до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо.

Нецінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками за споживачів шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту.

Крім того, для завоювання більших ринків збуту компанії продовжують терміни гарантованого обслуговування, надають кредит для покупців та ін.

Різновидом недосконалої конкуренції є нечесна конкуренція, яка ведеться переважно неекономічними методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, укладання таємних угод про єдину політику цін і навіть диверсії проти конкурентів).

Причинами конкуренції є наявність сотень тисяч і мільйонів відособлених товаровиробників, які намагаються вижити, отримати максимальні прибутки й вистояти у суперництві з іноземними виробниками. Конкуренція — боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення максимальних прибутків. Комплексно сутність конкуренції розкривається у наявності у неї позитивних та негативних сторін.

На нижчій стадії капіталізму панувала вільна конкуренція, основними рисами якої були: а) наявність у кожній галузі значної кількості підприємств; б) незначна частка кожного з них у виробництві; в) скорочення або збільшення продажу на ринку істотно не впливало на ринкову ціну; г) відсутність будь-яких обмежень для створення в галузі нових підприємств. Основними видами вільної конкуренції були внутрігалузева (внаслідок якої індивідуальні вартості багатьох товаровиробників перетворювалися на єдину ринкову або суспільну вартість) та міжгалузева (внаслідок якої ринкова вартість перетворювалася на ціну виробництва).

В процесі конкурентної боротьби відбуваються концентрація та централізація виробництва і капіталу, які разом з іншими причинами призводять до виникнення монополій. Монополії — окремі наймогутніші підприємства або об'єднання декількох підприємств, які виробляють переважну кількість певної продукції, завдяки чому впливають на процес ціноутворення і привласнюють монопольно високі прибутки. Комплексно сутність монополії розкривається у позитивних та негативних наслідках монополізації.

Основними формами монополій у промисловості є картелі, синдикати, трести, багатогалузеві концерни, конгломерати. Картелі та синдикати монополізують лише сферу обігу, інші форми — і обіг, і виробництво. Окремими видами монополій є олігополія (групова монополія), олігопсонія та ін.

Монополістична (або недосконала) конкуренція ведеться між крупними фірмами, між крупними та середніми й дрібними підприємствами за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів тощо. Видами монополістичної конкуренції є цінова, нецінова і нечесна (ведеться неекономічними методами).