Основи економічних знань (2001)

3. Організаційно-правові форми підприємств

Ознаками підприємства як юридичної особи є наявність у нього статуту, балансу доходів і витрат, рахунку в банку, прав укладати договори з іншими юридичними особами, майнова відповідальність.

З організаційно-правового боку виділяють такі види підприємств: товариства з обмеженою відповідальністю, відкриті акціонерні товариства (або корпорації), товариства повні та змішані, закриті акціонерні товариства, індивідуальні та ін. Розглянемо найважливіші з них.

Товариства з обмеженою відповідальністю. Майже 90% підприємств у розвинутих країнах світу є підприємствами з обмеженою відповідальністю. Вони надзвичайно близькі за змістом до акціонерних товариств закритого типу. Відмінність між ними полягає у тому, що акціонери товариства закритого типу (наприклад, трудовий колектив) мають право на участь в управлінні підприємством, а в товариствах з обмеженою відповідальністю учасники довіряють свої капітали товариству і на участь в управлінні не претендують. Вони створюються шляхом об'єднання пайових внесків, і відповідно до їх величини розподіляється прибуток. Члени цього товариства відповідають за зобов'язаннями підприємства лише розмірами вкладеного у нього капіталу. Свої паї на ринку їм продавати заборонено. Такі підприємства на Заході позначають буквами Ltd.

Відкриті акціонерні товариства. Хоча товариства з обмеженою відповідальністю кількісно переважають, основну масу товарів і послуг випускають відкриті акціонерні товариства (у США — корпорації), кількість акціонерів у яких становить в середньому 60 тис. осіб, а в найкрупніших — понад 3 млн. В закритих акціонерних товариствах США кількість акціонерів не перевищує 300 осіб.

Акціонерна компанія - основна форма організації великих, середніх і частини малих підприємств, власність яких формується шляхом злиття капіталів засновників компанії, а також випуску цінних паперів (акцій, облігацій та ін.) та їх продажу.

Засновниками і власниками акцій можуть бути юридичні особи (держава, підприємства, організації) та окремі громадяни. Щоб залучити кошти, акції крупних акціонерних компаній повинні котируватися на фондовій біржі. Так, у США із майже 4\ілн корпорацій на Нью-Йоркській фондовій біржі в середині 90-х років котирувалися акції лише приблизно 2000 наймогутніших корпорацій (монополій), які внаслідок цього залучають майже 15% загального капіталу.

Механізмом залучення таких коштів є оголошення публічної передплати через посередництво фондових бірж, банків, інвестиційних фондів та інших посередників, які отримують за це певну винагороду.

З прибутку власники акцій щорічно одержують дивіденди, але лише після того, як буде сплачено податки державі, платня і премії менеджерам, поповнено резервний фонд тощо. Резервний фонд не повинен бути меншим за 10% статутного капіталу. Він використовується для забезпечення діяльності корпорації в період погіршення економічної кон'юнктури, в тому числі для виплати дивідендів.

Кількість акціонерів у США за період 1929—1995 pp. зросла з 1 до понад 50 млн. осіб. Економічним стимулом для придбання акцій є вищі дивіденди на них порівняно з вкладом певної суми в ощадний банк. Проте володіння однією або декількома акціями автоматично не перетворює такого акціонера на співвласника крупної корпорації.

Такими співвласниками є особи, які зосередили в своїх руках контрольний пакет акцій, тобто таку кількість акцій, що дозволяє приймати найважливіші рішення щодо розвитку корпорації та привласнювати основну масу прибутків.

Зрозуміти комплексно сутність відкритих акціонерних компаній можна, виходячи з притаманних їм позитивних та негативних сторін.

В Україні та інших пострадянських державах відбуваються значне роздержавлення та приватизація економіки. Основним засобом здійснення їх є перетворення державних підприємств на акціонерні компанії.

Позитивні риси акціонерних компаній: - 1) можливість значно розширювати джерело нагромадження;

послаблення диспропорції в економіці, насамперед між групами "А" (галузі, в яких виробляються засоби виробництва) і "Б" (галузі, в яких виробляються предмети споживання) за рахунок акумулювання частини заощаджень населення, швидкого будівництва на ці кошти підприємств, які випускають дефіцитні товари (наприклад, легкові автомобілі, відеотехніку тощо), надання цих товарів акціонерам, які вкладають свої кошти за цільовим призначенням;

поліпшення якості функціонування та розвитку техніко-економічних відносин (спеціалізації, кооперування, концентрації виробництва та ін.) шляхом продажу акцій підприємствам-сумісникам та посилення контролю робітників за якістю комплектуючих виробів;

прискорення міжгалузевого переливання капіталу, що сприяє ширшому впровадженню досягнень НТР у цих галузях;

здійснення регулювання кількості грошей (шляхом продажу акцій держава зменшує їх кількість, а скуповуючи, — збільшує);

посилення зацікавленості працівників у кращому використанні засобів виробництва, економії електроенергії, сировини, зниження плинності робочої сили тощо;

обмежена відповідальність власників акцій, тобто вони не ризикують втратою свого майна, вкладами на банківському рахунку.

Негативні риси акціонерних компаній:

можливе банкрутство мільйонів дрібних акціонерів. Наприклад, у США під час кризи 1974—1975 pp. кількість їх скоротилася майже на 7 млн. осіб;

посилення контролю гігантських акціонерних компаній і крупних акціонерів (через механізм купівлі контрольного пакета акцій) за іншими великими та середніми компаніями, завдяки чому створюється багатоступенева система залежності й контролю;

збільшення маси фіктивного капіталу, махінації на фінансових біржах внаслідок значного поширення акціонерних компаній;

встановлення контролю за дрібним капіталом мільйонів акціонерів, внаслідок чого ще більше зростає могутність крупних компаній в економіці та політиці;

використання акціонерної форми підприємництва як засобу економічного примусу для викупу нерентабельних філій, заводів, цехів (разом із їх боргами) трудовими колективами. А це змушує їх зменшувати заробітну плату, оплачувані відпустки, подовжувати робочий день тощо;

орієнтування інтересів переважної більшості акціонерів на швидке отримання високих дивідендів, а інтересів вищих менеджерів — на тривалий розвиток виробництва, стабільну виплату дивідендів (проте дещо менших), внаслідок чого між ними виникають суперечність і навіть конфлікт.

1. Основними типами власності є приватна, колективна, державна та наддержавна (інтегрована). За приватної власності привласнення засобів і результатів виробництва й управління власністю здійснюється окремим індивідуумом; за колективної власності — колективом (групою); за державної власності — вищими чиновниками державного апарату і вищими менеджерами державних підприємств (якщо державна власність розвивається в інтересах усього населення, вона перетворюється на суспільну); за наддержавної власності — кількома державами. Кожний із цих типів власності існує у вигляді окремих форм власності та окремих видів підприємств.

2. Підприємство є основною ланкою народного господарства, самостійним господарюючим суб'єктом, який забезпечує виробництво товарів і послуг, здійснює науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою привласнення прибутку. Основними видами підприємств є державні, приватнокапіталістичні, приватнотрудові, колективні трудові, колективні капіталістичні, сімейні, змішані.

З Малі підприємства кількісно переважають у розвинутих країнах світу, оскільки мають низку переваг порівняно з крупними: відносно невеликий капітал для їх створення, гнучкість і мобільність в управлінні, швидке реагування на нові потреби й адаптування до кон'юнктури, підтримка конкуренції, розвиток підприємницьких здібностей частини працездатного населення та ін. Водночас вони мають багато негативних сторін.

4. Основними організаційно-правовими формами підприємств є відкриті акціонерні товариства, наймогутніші з яких — монополії (у США акціонерні компанії називають корпораціями) та товариства з обмеженою відповідальністю. Крім них існують договірні (повні й змішані) товариства, індивідуальні фірми та ін.

5. Акціонерна компанія — основна форма організації великих, середніх і частини малих підприємств, власність яких формується шляхом злиття капіталів засновників компанії, а також випуску цінних паперів та їх продажу. Комплексно сутність акціонерних компаній розкривається у суперечливому поєднанні позитивних та негативних сторін.