Основи економічних знань (2001)

Погляди економістів щодо ролі держави. Представники всіх напрямів і шкіл сучасної економічної теорії дійшли висновку, що сучасна економічна система без господарської діяльності держави існувати не може, а якщо й існує, то з великими перебоями. Предметом дискусії є лише масштаби, форми та способи втручання держави в економіку.

Проте ця думка утвердилася не зразу. Наприклад, А. Сміт та Д.Рікардо стверджували, що ринкова економіка повинна розвиватися на принципах саморегулювання, без втручання держави. їй відводилася другорядна роль: організація громадського порядку, державної поштової служби, будівництво доріг, мостів та інших споруд й їх утримання в належному стані, а також забезпечення національної оборони.

Першими про необхідність широкомасштабного одержавлення продуктивних сил, відносин власності, процесу регулювання економікою вели мову К. Маркс і Ф. Енгельс. Таку думку обґрунтував англійський економіст Дж. М. Кейнс у праці "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей", 1946 р. До цього автора спонукала сама дійсність, оскільки найглибша за всю історію капіталізму економічна криза 1929—193^рр. показала неспроможність ринкового саморегулювання економіки.

Необхідність державного втручання. її зумовлюють:

неспроможність приватної та колективної капіталістичної власності забезпечити подальший прогрес сучасних продуктивних сил (розвиток освіти, фундаментальних наукових досліджень, освоєння космосу та ін.), що призвело до певного одержавлення економічної системи, до дії закону одержавлення економіки;

поступове наростання протиріч у взаємодії людини з природою, виникнення екологічної кризи. Ринкова система позбавлена внутрішніх факторів, які б стимулювали підприємців до зберігання природи;

неспроможність механізму ринкового саморегулювання рівномірно розвивати регіони країни;

неспроможність забезпечити відносно справедливий розподіл і соціальний захист людей;

неспроможність забезпечити пропорційний розвиток галузей, чисельність яких внаслідок поглиблення суспільного поділу праці постійно зростає;

поява монополій;

неспроможність подолати економічні кризи, глибина яких поступово наростала;

неспроможність забезпечити планомірний розвиток народного господарства, зумовлений досягнутим рівнем розвитку продуктивних сил, суспільним характером виробництва;

неспроможність забезпечити розвиток економічної та соціальної інфраструктур;

неспроможність забезпечити захист прав споживачів і виробників, розробити правову систему, адекватну рівню розвитку економічної системи. Як зазначив з цього приводу англійський соціолог К. Поппер, "...суспільство, що ґрунтується на ринкових відносинах... не мислиться без правової системи, без влади закону";

неспроможність забезпечити виробництво специфічних суспільних товарів — оборонного значення, утримання правоохоронних органів, страхування на випадок безробіття, по старості та ін.;

призведення до хронічного безробіття, масштаби якого без державного впливу на ці процеси були б набагато більшими;

неспроможність забезпечити розвиток міжнародних економічних відносин (світової торгівлі, міграції робочої сили та ін.).

П. Самуельсон зазначає, що Америка XX ст. підійшла ближче, ніж будь-яка інша країна, до такого стану, коли швидкий економічний прогрес та індивідуальна свобода протягом століття спричинили водночас циклічність економічного розвитку, розкрадання і виснаження природних ресурсів, які не поповнюються, полярність бідності й багатства, розкладання державного апарату й часом витіснення монополією саморегульованої конкуренції.

Наведені основні прояви неспроможності механізму ринкового саморегулювання економіки зумовили процес виконання державою цілої низки найважливіших економічних функцій, але це не означає, що вона повністю розв'язує названі проблеми. По-перше, держава намагається при цьому максимально використати ринковий механізм. По-друге, державне регулювання економіки дедалі більше доповнюється наддержавним регулюванням, а економічні функції окремих держав доповнюються економічними функціями наднаціональних органів.

Економічні функції сучасної держави. Основними соціально-економічними функціями держави у розвинутих країнах світу є:

забезпечення простору для розвитку сучасних продуктивних сил шляхом створення якісно нових, прогресивніших форм власності (державної, державно-корпоративної та ін.), реформування попередніх та формування змішаних;

політика захисту навколишнього середовища шляхом створення відповідної законодавчої бази, формування екологічного мислення та ін.;

регіональна економічна політика інтенсивного спрямування державних інвестицій та стимулювання недержавних інвестицій у відсталі економічні регіони тощо;

частковий перерозподіл національного доходу на користь найбідніших верств населення через механізм прогресивного оподаткування;

реалізація стратегії планомірного і пропорційного розвитку економіки шляхом визначення мети і пріоритетів макроекономічного розвитку, складання планів (довготермінових, середньо- і короткотермінових) економічного розвитку, виділення ресурсів для їх реалізації тощо;

антимонопольна, в тому числі антитрестівська, політика, спрямована на певне послаблення монополізму в економіці, на захист конкуренції;

проведення антициклічної та антикризової економічної політики з метою послаблення циклічності економічного розвитку та глибини економічних криз;

забезпечення належного рівня розвитку інфраструктури: доріг, зв'язку, транспорту, водопостачання, спортивних споруд, а також закладів розвитку науки, науково-технічної інформації, освіти, охорони здоров'я, які є об'єктами соціальної інфраструктури;

розробка і прийняття правових засад економіки;

виробництво необхідних суспільних товарів (наприклад, військового призначення) та надання відповідних послуг (охорона громадського порядку та ін.);

контроль за рівнем зайнятості шляхом стимулювання економічного зростання, програм створення нових робочих місць тощо;

регулювання зовнішньоекономічних, у тому числі валютних, відносин;

захист населення від негативних наслідків підприємництва, зокрема захист прав споживачів.

Реалізація багатьох із цих функцій здійснюється у процесі державного регулювання економіки.