Основи економічних знань (2001)

До основних методів державного регулювання належать:

податкова політика;

державне стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), або науково-технічна політика;

активна амортизаційна політика;

кредитно-грошова політика;

структурна або промислова політика.

Оскільки більшість названих методів розглядатиметься частково у наступних темах, з'ясуємо сутність науково-технічної політики.

Науково-технічна політика. Вирізняють три основні елементи такої політики.

Перший елемент — визначення та встановлення пріоритетів НТР відповідно до головних цілей загальнодержавної стратегії, його прогнозування. З початку сучасного етапу розгортання НТР (приблизно із середини 70-х років XX ст.) у розвинутих країнах відбуваються істотні якісні зрушення у її пріоритетах. Оскільки головною метою загальнодержавної стратегії в цих країнах проголошено розвиток наукомістких і високотехнічних галузей (біотехнології, електронно-обчислювальної техніки, комплексної автоматизації виробництва на основі найновіших досягнень електроніки та робототехніки, розгалуженої інформаційної системи, створення нових композитних (складних) матеріалів, виробництва ядерної та термоядерної енергії, створення телекомунікацій з використанням лазерної техніки та ін.), відповідно розробляються галузеві науково-технічні програми розвитку, здійснюється їх фінансування. Характерним для більшості розвинутих країн Заходу є інтенсивний розвиток НДДКР у галузі електроніки й обчислювальної техніки, їх наступне комплексне впровадження у сферу матеріального та нематеріального виробництва.

Другий елемент здійснення науково-технічної політики в розвинутих країнах Заходу — організаційне та ресурсне забезпечення реалізації ключових напрямів НТР. Основними ланками цього елементу є:

розподіл державних ресурсів між різними секторами сфери наукових досліджень (приватним і державним, а в межах останнього — між державними лабораторіями, вузами і між неприбутковими науковими центрами) й виконання досліджень і розробок у державних наукових центрах;

функціонування державної контрактної системи, за допомогою якої здійснюється фінансування науково-дослідних розробок і забезпечується гарантований ринок збуту для промислових корпорацій; 3) непряме державне стимулювання НДДКР у приватному секторі господарства через податкову, амортизаційну, патентну, антитрестівську та зовнішньоторговельну політику;

формування інноваційного клімату в економіці, передусім в інфраструктурі, забезпечення досліджень і розробок, у тому числі національних служб науково-технічної інформації, стандартизації, статистики, вивчення зарубіжного досвіду та міжнародне співробітництво;

вдосконалення та фінансування системи освіти, підготовка і перепідготовка кадрів вищої кваліфікації.

Третій елемент — оцінка результатів, одержаних у процесі реалізації науково-технічної політики. При цьому оцінюються її можливі наслідки, здійснюється коригування такої політики.

Водночас з прямим фінансуванням науково-дослідних робіт держава за допомогою податкової, амортизаційної, кредитної політики стимулює зростання витрат монополістичного та немонополістичного капіталу на НДДКР. У 90-ті роки були розроблені заходи щодо надання фінансової, організаційної допомоги дрібним і середнім винахідницьким фірмам, а також інформації, консультацій, залучення їх до виконання контрактних угод. В ЄС у 1985 р. утворена Асоціація венчурного (ризикового) капіталу, мета якої — надати у межах цієї організації допомогу невеликим новаторським компаніям.

Суперечності науково-технічної політики. Проведення державою науково-технічної політики супроводжується такими проблемами:

значна мілітаризація економіки;

відсутність координаційних центрів, дублювання наукових досліджень;

розпорошеність фінансових коштів, гостра нестача засобів для проведення НДДКР у багатьох цивільних галузях промисловості, сільського господарства;

несвоєчасна підготовка наукових кадрів;

велика кількість військових НДДКР і їх низьке використання у цивільних галузях, що спричиняє поглиблення суперечностей між наукою та монополістичною власністю.

ц При аналізі науково-технічної політики логічно виникає запитання про межі державного регулювання економіки.