Основи економічних знань (2001)

Сутність безробіття.

Безробіття - соціально-економічне явище, коли частина працездатного населення не може знайти роботи, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

Згідно з визначенням Міжнародної організації праці (МОП), безробітною є особа, яка хоче і може працювати, але не має робочого місця. У світі за даними ООН налічується майже 800 млн. безробітних, тобто приблизно кожний третій працездатний не має роботи.

У Законі України "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни у працездатному віці, які через не залежні від них причини не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не мають належної роботи, яка відповідає їх професійній підготовці, стажу, досвіду та ін.

Безробіття вперше виникло у Великобританії на початку XIX ст., проте до кінця століття воно не стало масовим, зростало лише під час економічних криз.

У XX ст. безробіття стає масовим і хронічним, охоплюючи економіку розвинутих країн навіть у фазі пожвавлення і піднесення. Так, у США в 1920—1929 pp. кількість безробітних сягнула 2,2 млн. осіб, а в 1930—1933 pp. — до 10 млн. У Німеччині в 30-х роках XX ст. безробіття становило майже 20% осіб найманої праці.

Причини безробіття. Першу спробу з'ясувати сутність і причини безробіття зробив англійський економіст Т. Мальтус. Теорія Мальтуса пояснює його надто швидким зростанням чисельності населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Вчений стверджував, що це явище властиве всім епохам. Причину вбачав у одвічному біологічному законі, властивому всім живим істотам — розмножуватися швидше, ніж збільшується кількість необхідних для, існування продуктів. Ця теорія з певними змінами і нині має прихильників. Позбутися безробіття, вважав Т. Мальтус (і вважають неомальтузіанці), можна тільки завдяки війнам, епідеміям, свідомому обмеженню народжуваності та ін. У даному разі людина розглядається лише як біологічна істота, а отже ототожнюється значною мірою з явищами тваринного світу.

Технологічна теорія безробіття виникла у середині 50-х років. Згідно з нею причиною його є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Прихильники цієї теорії переконані, що боротися з безробіттям слід шляхом обмеження, сповільнення технологічного прогресу.

Кейнсіанська теорія безробіття — найпоширеніша в наш час. Згідно з нею причиною безробіття є недостатній попит на товари. Це зумовлено схильністю людей до заощадження і недостатніми стимулами до інвестицій. Ліквідувати безробіття, на думку кейнсіанців, можна, стимулюючи попит та інвестиції держави. Особлива роль у цьому (зростанні інвестицій) відводиться зниженню позичкового відсотка. Засобом боротьби з безробіттям Дж. Кейнс вважав збільшення інвестицій на розширення громадських робіт і навіть на військові витрати. Кейнс та його послідовники визнають, що безробіття є закономірним явищем для капіталізму епохи вільної конкуренції. Сучасна держава повинна боротися з цим негативним явищем.

Ще одна концепція безробіття пояснює його високим рівнем заробітної плати. Щоб знизити безробіття, слід зменшити заробітну плату.

Марксистська теорія трактує безробіття як закономірність розвитку капіталістичного способу виробництва, насамперед законів конкурентної боротьби, що змушують капіталістів збільшувати інвестиції, вдосконалювати техніку. А це призводить до збільшення витрат на засоби виробництва порівняно до витрат на робочу силу. Таким чином збільшується органічна будова капіталу і зростає безробіття. Це явище також пов'язане з циклічним розвитком економіки, з процесом нагромадження капіталу. Воно отримало назву всезагального закону капіталістичного нагромадження.

Крім того, К. Маркс обґрунтував капіталістичний закон народонаселення, згідно з яким утворення і зростання промислової резервної армії праці є характерною рисою економіки, яка ґрунтується на приватній власності.

Серед названих теорій найлогічнішою є та, що пояснює безробіття (головну його причину) всезагальним законом капіталістичного нагромадження та законом народонаселення, оскільки ці закони розкривають і пояснюють причини безробіття двома сторонами суспільного виробництва.

Щодо технологічного способу — це, по суті, прогрес техніки, що зумовлює скоріше зростання попиту на засоби виробництва, ніж на робочу силу. Таким поясненням обмежується технологічна теорія безробіття. Але цього пояснення недостатньо, бо в гуманістичному суспільстві звільненим працівникам надавалася б можливість працевлаштування в інших сферах та галузях, для зайнятих скорочувався б робочий день, не було б подвійної зайнятості (на двох та більше роботах), понаднормової роботи та ін.

Тому таке пояснення доповнюється особливостями з боку суспільної форми — умовами конкурентної боротьби, особливостями капіталістичного нагромадження, за якого безробіття необхідне, оскільки, наприклад, в період піднесення виникає додатковий попит на робочу силу, і резервом її стає масове безробіття. Безробіття є важливим чинником тиску щодо зниження заробітної плати працюючих.

Комплексний характер причин безробіття. Безробіття зумовлене низкою причин:

структурними змінами в економіці;

нерівномірністю розвитку продуктивних сил в народному господарстві загалом і в окремих його регіонах;

постійним прогресом техніки, особливо розгортанням НТР;

пошуком працівниками нових робочих місць з метою отримання більшої зарплати, змістовнішої роботи;

диспропорційним розвитком економіки;

обмеженістю попиту на товари і послуги тощо.

Комплексність причин безробіття зумовлює існування

різних його типів і форм.