Основи економічних знань (2001)

З 1925 р. капіталістична система господарства пережила 21 економічний цикл і кризу. У 1996 р. почалися 22-й цикл і відповідна криза. Неминучість циклів та криз проявляється в їх періодичності. Це свідчить про циклічний характер розвитку економічної системи капіталізму, яка ґрунтується переважно на приватній та колективній формах капіталістичної власності на засоби виробництва.

Економічний цикл — рух виробництва від початку попередньої до початку наступної кризи.

Кожен цикл складається з чотирьох основних фаз: криза, депресія, пожвавлення і піднесення. Основною з них є криза, яка формує цикл. Зобразимо його графічно (мал. 5).

Оскільки основою циклу є криза, з'ясуємо її сутність та форми прояву.

— криза, 2 — депресія, 3 — пожвавлення, 4 — піднесення,

5— бум, 6 — спад.

.Криза (від грецьк. krisis - поворотний пункт) — різке погіршення економічного становища в країні.

Основними формами прояву кризи є значний спад виробництва, масові банкрутства підприємств (в тому числі банків), значне зростання безробіття, фінансово-кредитна криза, падіння цій, зростання відсоткової ставки та ін. Криза змінюється депресією, або тупцюванням на місці".

Депресія (від лат. depressio — придушення) — застій у розвитку народного господарства.

Основними формами її прояву є припинення спаду виробництва, поступове зменшення товарних запасів (затоварюваності), призупинення різкого падіння цін, зменшення відсоткової ставки. Після депресії починається пожвавлення.

Пожвавлення — зростання виробництва в обсягах, які були досягнуті перед кризою.

Піднесення - швидке зростання виробництва, яке супроводжується зменшенням рівня безробіття, підвищенням цін на товари і послуги, розширенням розмірів кредиту та ін.

Вершиною піднесення є бум.

Бум — короткотермінове піднесення виробництва, торгівлі, банківської діяльності тощо.

Перша економічна криза спостерігалася в 1825 р. в Англії, перший цикл тривав 12 років і закінчився кризою 1836 р. у США та в Англії. Через 11 років криза охопила Англію, США, Францію та Німеччину. Наступна криза 1857 р. мала всесвітній характер (охопила більшість промислово розвинутих країн). Такими ж були і кризи 1866, 1873, 1882, 1900 pp. Протікання економічних криз у XX ст. зображено в табл. 5.

Найглибші економічні кризи. Найглибшою за майже п'ять століть існування капіталізму була економічна криза 1929— 1933 pp. (табл. 5). Вона супроводжувалася масовими банкрутствами підприємств, колосальним зростанням армії безробітних, втратою дрібними акціонерами своїх акцій (внаслідок їх повного знецінення тощо). Ще глибша — криза 90-х років XX ст. в Україні. Під час цієї кризи обсяг виробництва у промисловості знизився у 2,6 рази, у будівництві — у 9 разів, а економічні втрати країни становили майже 400 млрд. дол., що вдвічі перевищує втрати України в роки Другої світової війни.

У США в період кризи 1929—1933 pp. уряд очолив президент Ф. Рузвельт. Він першим із керівників капіталістичних держав усвідомив, що без широкомасштабного втручання держави в економіку вона не може вийти з кризи. В Україні на хвилі боротьби з адміністративно-командною системою відбулося тотальне руйнування державного управління економікою.

Економічні кризи виникали і після 1929—1933 pp., проте глибина і тривалість їх загалом стали меншими. Це свідчить про значну ефективність державного регулювання економіки, але капіталізм неспроможний подолати кризи повністю.