Бухгалтерський внутрішньогосподарський облік (1998)

Бухгалтерський внутрішньогосподарський облік виробничої діяльності за методом повних затрат передбачає всебічне максимально повне та точне відображення абсолютно всіх затрат підприємства за певний час у собівартості продукції. Основу побудови формують відповідні чинники, а саме:

поділ затрат на прямі та непрямі;

характер технології виробництва:

організації виробництва;

контролю за затратами; центри обліку затрат:

відповідальності.

Метод повних затрат можливий за двома варіантами:

ненормативним — простий метод нагромаджування затрат;

нормативним (стандарт-кост) — нагромаджування затрат за нормами та відхиленням від норм.

У свою чергу нормативний має два підваріанти:

періодичний контроль затрат за нормами (місяць, декада, тиждень, день);

поточний контроль затрат за нормами (за ходом технологічного процесу), окремими операціями.

Для побудови обліку виробничої діяльності методом повних затрат на будь-якому підприємстві спочатку визначають наявні чинники. Після їх визначення розпочинають розробку робочого плану рахунків та складають модель обліку затрат.

Найважливіші та найскладніші моменти побудови моделі такі:

загальна методологія та її побудова;

особливості формування елементів затрат;

побудова обліку руху матеріальних елементів затрат і незавершеного виробництва у процесі виробництва;

облік попереднього групування непрямих елементів затрат у комплексних видах та їх перегрупування;

облік випуску готової продукції та визначення її повної виробничої собівартості.

Для цього потрібні дані про склад статей затрат.

Розглянемо ці питання докладніше в контексті побудови обліку затрат на виробництво методом повних затрат у собівартості продукції, маючи на увазі, що загальна методика, яку буде розглянуто, по суті однакова в усіх системах виробничого обліку. Розбіжності пов'язані з особливостями, які характеризують відповідну систему.