Бухгалтерський внутрішньогосподарський облік (1998)

Загальну методику та техніку обліку формування елементів затрат було викладено раніше.

Проте побудова обліку формування елементів затрат у собівартості продукції при застосуванні ненормативного варіанта контролю повних затрат має ряд особливостей.

По-перше, елементи затрат формуються на великій кількості центрів затрат та центрів відповідальності. Робочим планом рахунків потрібно чітко визначити ці моменти та методику їх взаємозв'язку.

По-друге — і це одна з найістотніших ознак побудови виробничого обліку затрат — потрібно розробити облік руху матеріальних елементів затрат у процесі виробництва за ходом технологічного процесу.

Головне завдання обліку виробничого процесу за методом повних затрат — визначення кількості нового продукту та його повної виробничої собівартості.

Зауважимо, що здебільшого матеріали у виробництво відпускаються за лімітами, але це ще не означає, що контроль за їх використанням забезпечено. При передачі матеріалів у виробничий процес можна легко встановити, чи відповідають їх кількість та якість нормам (квотам, кошторису тощо), але як використано матеріали у виробничому процесі, з'ясувати значно важче. Тому слід установити облік руху матеріалів, і насамперед головних, які утворюють основу (субстанцію) майбутнього продукту.

Проте облік матеріалів за ходом технологічного процесу лише на підставі кількісних даних є недостатнім. Потрібні також вартісні параметри, тобто потрібно знати, як формується собівартість. Але не тільки в цілому, а й на окремих операціях, технологічних фазах, переділах, у межах бригади, цеху тощо.

Для побудови обліку руху матеріалів у. процесі виробництва створюють модель організації. Для формалізації моделі беруть відповідні технологічні та організаційні особливості конкретного виробництва і розкладають на три аспекти — облік елементів затрат, облік трансформації елементів затрат у статті затрат та облік статей затрат за кожним організаційним осередком, бригадою, цехом тощо.

Особливості технології виробництва зумовлюють операції, які можна взяти за основу визначення не лише кількісних, а й вартісних параметрів виробництва для того, щоб можна було дістати вартісні характеристики.

Далі для побудови організаційної моделі обліку затрат беруть горизонтальні та вертикальні форми відносин відповідного підрозділу та побудови технології.

Отже, для побудови конкретної моделі обліку виробництва на певному підприємстві слід виконати такі роботи: відібрати облікові номенклатури, розробити нормативне господарство, підібрати систему документального оформлення операцій (документи), побудувати загальну схему обліку, розробити схеми облікових реєстрів, визначити центри затрат і методи виявлення відхилень затрат від норм (квот, кошторису тощо), визначити методи розподілу непрямих затрат і методи розрахунків незавершеного виробництва, методи оцінки відходів, побічної продукції, методи визначення сукупної собівартості продукції та собівартості окремих її видів.

Незалежно від форми організації процесу виробництва і характеру технології облік затрат має будуватися так, аби у системному порядку на рахунках бухгалтерського обліку можна було дістати дані про фактичну суму затрат та обчислити повну собівартість у межах структурних підрозділів, за видами продукції.

Облік решти елементів затрат — на оплату праці, соціальне страхування, амортизацію тощо здійснюється за розглянутим раніше планом:

Визначення центрів затрат і центрів відповідальності.

Розробка робочого плану рахунків.