Теорія бухгалтерського обліку (2001)

Органічний взаємозв'язок між рахунками і балансом зумовлює те, що всі рахунки стосовно балансу поділяються на активні, пасивні та активно-пасивні. Як баланс, так і рахунки бухгалтерського обліку мають двосторонню форму. Залежно від того, на якому боці балансу відображено певну статтю (на лівому, тобто в активі, чи на правому — в пасиві), на тому самому боці відкритого для даної статті рахунка записується сальдо та збільшення, а на протилежному боці — зменшення. Економічна відмінність між активними і пасивними рахунками виявляється насамперед у тім, що на активних рахунках обліковується наявність та рух засобів підприємства, а на пасивних — наявність та рух джерел утворення вказаних засобів. Формальною ознакою, відмінністю між активними і пасивними рахунками є те, що сальдо на активних рахунках завжди дебетове, а на пасивних — кредитове. Указаний поділ рахунків є засадним, що зумовлює як економічні відмінності між рахунками, так і їхню будову. Саме такий підхід дає можливість, з одного боку, розчленувати баланс на рахунки, а з другого — узагальнити дані рахунків у наступному балансі.

Окрему групу рахунків становлять активно-пасивні. Проте в межах групи вони неоднорідні. На них обліковуються засоби, джерела та господарські процеси. Виходячи з цього, сальдо за ними може бути в певний період дебетовим, а в інший — кредитовим. Разом з тим окремі активно-пасивні рахунки можуть мати розгорнуте сальдо, тобто одноразове сальдо за дебетом і кредитом. На такі синтетичні рахунки не поширюється загальне правило виведення сальдо. Тут сальдо виводиться як підсумок сальдо аналітичних рахунків, відкритих до цього синтетичного рахунка. Оскільки на кінець місяця будь-який аналітичний рахунок активно-пасивного синтетичного рахунка буде або активним, або пасивним, зрозуміло, що й цей рахунок матиме сальдо або дебетове, або кредитове.

Вивести сальдо за активно-пасивним рахунком без аналітичних рахунків неможливо, тому що на дебеті активно-пасивних рахунків обліковують збільшення за активними аналітичними рахунками і зменшення за пасивними аналітичними рахунками, а на кредиті — навпаки.

У практичній роботі часто виникає потреба перевірити сальдо за активно-пасивним рахунком. Перевірка його способом підрахунку залишків аналітичних рахунків займає багато часу. Тому на практиці слід застосовувати спрощені способи перевірки. У літературі ці способи зовсім не висвітлено, тому розглянемо докладніше найдоцільніший, на нашу думку, спосіб перевірки сальдо активно-пасивних рахунків і обґрунтуємо правомірність його використання.

Розглянемо це на конкретному прикладі:

Перевірка сальдо здійснюється, виходячи з такого рівняння:

де Cf} — сальдо дебетове початкове; С*— сальдо кредитове початкове; с£ — сальдо дебетове кінцеве; С£ — сальдо кредитове кінцеве; X — оборот за дебетом синтетичного рахунка, який складається з обороту за дебетом активних аналітичних рахунків (*і) та обороту за дебетом пасивних аналітичних рахунків fo), тобто X = х1 + х2; Y — оборот за кредитом синтетичного рахунка, який складається з обороту за кредитом активних аналітичних рахунків (у,) та обороту за кредитом пасивних аналітичних рахунків (у2 ), тобто Y = уї + у2.

У нашому прикладі: 2500 + 3000 + 3800 = 3100 + 4000 + 2200. Необхідно довести справедливість такого рівняння.

На підставі правила виведення сальдо за активними рахунками

(2) та за пасивними

(3) визначаємо, що

До рівняння (2) почленно додамо рівняння (4):

в результаті чого одержуємо

Замінивши значення оборотів за дебетом (хї+х2)та кредитом (у, + у2) аналітичних рахунків, одержуємо рівняння, яке потрібно було знайти.

Виходячи з цього можна вивести таке правило перевірки сальдо активно-пасивних рахунків: сальдо дебетове початкове плюс оборот за дебетом плюс сальдо кредитове кінцеве дорівнює сальдо кредитовому початковому плюс оборот за кредитом плюс сальдо дебетове кінцеве.

На практиці застосовуються й інші способи перевірки сальдо активно-пасивних рахунків. Вони базуються на такому самому принципі, але є більш громіздкими. Тому рекомендуємо розглянутий спосіб як найбільш доцільний.

Крім того, стосовно балансу всі рахунки поділяються на балансові й забалансові.

Указаний поділ ґрунтується на економічному підході до класифікації засобів підприємства і відображає їх правовий статус.

Балансові рахунки призначено для обліку наявності й руху засобів, джерел їх утворення та господарських процесів. На них обліковують засоби та джерела, які належать підприємству, а залишки за цими рахунками відображаються в балансі.

Забалансові рахунки призначено для обліку матеріальних цінностей, які не належать підприємству, але перебувають у його користуванні або на відповідальному зберіганні. Наявність та рух таких засобів не відображуються в балансі користувача, оскільки їх відбито в балансі того підприємства, власністю якого вони є.

На забалансових рахунках обліковуються орендовані основні засоби, матеріали, прийняті для переробки, обладнання, прийняте для монтажу, матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання, бланки суворої звітності та ін.

Особливістю забалансових рахунків є однобічний запис, тобто брак подвійного запису. Відтак ці рахунки не кореспондують один з одним, записи на них мають лише контрольний характер, як свідчення відповідальності підприємства за вказані засоби. У разі надходження таких засобів їх оприбутковують на підставі відповідних документів, а в разі їхнього вибуття (відпуску) — списують. Такі рахунки є, власне, формулярами статистичного спостереження, яке базується на відповідних документах.