Фінанси підприємств

17.5. Порядок оголошення підприємства банкрутом і механізм розподілу конкурсної маси

Копії постанови про визнання боржника банкрутом надсилаються: засновникові визнаної банкрутом юридичної особи; власникові майна банкрута або уповноваженому ним органу; банкові, клієнтом якого с банкрут; Національному банкові України (якщо банкрутом є банк); Міністерству зовнішньоекономічних зв'язків України (якщо банкрут зареєстрований як учасник зовнішньоекономічної діяльності); органові, що зареєстрував банкрута суб'єктом підприємницької діяльності; державній службі зайнятості за юридичною адресою банкрута; відповідним профспілковим органам; прокуратурі (якщо матеріали справи дають підстави вважати банкрутство навмисним).

З моменту визнання боржника банкрутом: припиняється підприємницька діяльність боржника; до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута і всі його майнові права і обов'язки; вважаються такими, що минули, строки усіх боргових зобов'язань банкрута; припиняється нарахування пені та процентів з усіх видів заборгованості банкрута. Суд за поданням прокуратури, клопотанням боржника, розпорядника майна або кредиторів може: визнати недійсною будь-яку угоду щодо продажу майна, здійсненого протягом трьох місяців до початку провадження у справі про банкрутство, якщо її здійснено в інтересах заінтересованої особи з боку боржника; визнати недійсною будь-яку угоду боржника щодо продажу майна чи прийняття останнім на себе зобов'язань протягом одного року до початку провадження у справі про банкрутство, якщо продаж майна здійснено з метою приховування цього майна або несплати боргів, якщо боржник в результаті угоди отримав набагато менше, ніж реальна ціна угоди (майна), а також у разі, якщо боржник на момент укладання угоди вже був фактично неплатоспроможним чи став неплатоспроможним в результаті виконання цієї угоди.

Кошти, виручені від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів.

По-перше, задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

витрати керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням арбітражного суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. По друге, задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

По третє, задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

По четверте, задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

По п'яте, задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.

По шосте, задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

У разі, якщо арбітражним судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів* передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств — відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

Важливим елементом ліквідаційної процедури є ліквідаційний баланс. Загалом відповідальність за його складання покладено на ліквідаційну комісію. Водночас достовірність та повноту ліквідаційного балансу має бути підтверджено аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До того ж проведення аудиту є обов'язковим у разі порушення питання про визнання підприємства неплатоспроможним або банкрутом.

При цьому, якщо аудит відповідно до вимог законодавства є необхідним для перевірки достовірності ліквідаційного балансу, то скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації лише за наявності відповідної довідки аудитора.

Зазвичай формування статей ліквідаційного балансу є тривалим у часі, що обумовлюється насамперед складністю самої ліквідаційної процедури. У зв'язку з цим ліквідатору слід враховувати всі можливі витрати, які зобов'язано здійснювати підприємство незалежно від результатів своєї діяльності аж до моменту його повної ліквідації. Крім того, при визначенні ліквідаційної маси недостатньо враховувати лише балансові активи: необхідно ретельно перевірити також і позабалансові рахунки (у деяких випадках на них відображаються майнові активи, які фактично належать підприємству-банкруту). Врахування такого майна дасть змогу правильно визначити ліквідаційну масу, належно провести ліквідаційну процедуру і максимально забезпечити виконання вимог кредиторів.

Розглянемо деякі питання, пов'язані з оподаткуванням під час проведення ліквідаційної процедури.

Щодо податку на додану вартість з операцій з продажу майна підприємства, яке ліквідується, то слід враховувати, ідо після створення ліквідаційної комісії керівництво підприємства передає їй усі матеріальні цінності, документи, що стосуються його діяльності, печатки і штампи. Ця передача оформляється шляхом складання акта приймання-передачі, після чого ліквідаційна комісія управляє майном підприємства, здійснює інвентаризацію та оцінку майна, реалізує його з метою погашення боргів перед третіми особами тощо. Виходячи з цього та враховуючи те, що відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР будь-які операції, які передбачають передачу прав власності за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів є об'єктом для оподаткування податком на додану вартість, операції з продажу майна підприємства, що ліквідується, оподатковуються податком на додану вартість у загальному порядку1.

Для акціонерів також важливими будуть питання щодо оподаткування доходу, який вони отримують внаслідок повернення їм вартості корпоративних прав (хоча, як правило, це є малоймовірним: до задоволення вимог акціонерів на практиці справа доходить досить рідко). Законодавством передбачено, що виникнення у акціонера доходу, який підлягає оподаткуванню, є можливим у випадку, якщо внаслідок повної ліквідації власник корпоративних прав, емітованих таким підприємством, отримує кошти або майно, вартість яких перевищує балансову вартість таких корпоративних прав. Тоді сума перевищення включається до валового доходу такої особи. У разі коли сума коштів або вартість майна є меншою від номінальної вартості корпоративних прав, сума збитків відноситься до валових витрат платника податку у податковий період отримання такої компенсації, але не раніше періоду повної ліквідації підприємства-емітента2. Також слід зазначити, що до складу валового доходу не включаються кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи — емітента, але не більше від номінальної вартості акцій.
































← prev content next →