Зовнішньоекономічна діяльність підприємств (2004)

Відновлення внутрішнього економічного зростання - єдина мета, на яку повинно бути зорієнтовано регулювання розвитку зовнішнього сектору економіки України, що вимагає вжитку цілеспрямованих заходів політичних реформ, зокрема у сфері сприяння експорту, політики обмінного курсу та сприяння іноземним інвестиціям.

Стратегічним напрямком державного регулювання зовнішньоекономічної сфери є проведення експортоорієнтованої політики підприємств, що передбачає оптимізацію структури експорту, розширення асортименту товарів та послуг, підвищення частки високотехнологічної продукції в загальному обсязі, пошук нових ринків збуту. Однак, з огляду на надто високу імпортозалежність (насамперед енергозалежність) України, досягнення зростання експорту без росту імпорту неможливе. А оскільки торговельні обмеження на імпорт практично вичерпали свої можливості, то основним напрямом скорочення імпорту повинно стати зменшення енергоємності ВВП за рахунок інтенсифікації впровадження ресурсозберігаючих технологій.

Першочергові протекціоністські заходи з підтримки експорту власних товаровиробників доцільно реалізувати в таких напрямках:

• стимулювання експорту високотехнологічної і наукомісткої машинотехнічної продукції цивільного та військового призначення;

• скасування ввізного митного збору і ПДВ на продукцію, отриману вітчизняними підприємствами у якості плати за поставлену ними продукцію на експорт у межах міжурядових угод;

• захист сегментів внутрішнього ринку, пов'язаного з виробництвом складної побутової техніки, текстилю, одягу, продукції конверсійних підприємств шляхом введення квот, підвищення ввізного митного збору, а також використання засобів нетарифного регулювання на основі сертифікації експортної продукції та послуг;

• державне субсидування вітчизняних підприємств, які отримують патенти і ліцензії на виробництво сучасного обладнання і технологічних ліній на основі розробки Положення про порядок оформлення документів, необхідних для придбання обладнання за імпортом з використанням коштів державного бюджету;

• державна підтримка патентування вітчизняних промислових розробок за кордоном на основі подання на розгляд уряду України Положення про порядок відбору вітчизняних розробок, які підлягають патентуванню за кордоном з використанням коштів державного бюджету.

Вплив політики обмінного курсу на стан торговельного балансу держави па сучасному етапі досить обмежений. Отже, спроби форсувати експорт підприємств за допомогою різкої девальвації національної валюти за умов несприятливих очікувань, високих політичних ризиків та інтенсивних потоків короткострокового капіталу можуть призвести до дестабілізації фінансової системи держави та зламу новостворюваних ринкових механізмів.

Фінансове сприяння, як відомо, є найбільш ефективним засобом мобілізації експортно-імпортного потенціалу підприємств. Однак, пропонуючи засоби стимулювання експорту із коштів державного бюджету, необхідно дотримуватися норм і вимог ГАТТ/COT, прийнятих у світовій практиці щодо порядку надання державної підтримки експорту, а також брати до уваги особливості узгодження умов приєднання України до цієї організації.

Першочерговими завданнями в галузі економічного сприяння експорту підприємств з урахуванням сучасного стану економіки України й актуальних проблем у розвитку її загальноекономічного комплексу є:

• надання урядом гарантійних зобов'язань під кредитні ресурси, залучені уповноваженими банками для забезпечення оборотними коштами експортоорієнтованих виробництв і організацій;

• сприяння гарантуванню і страхуванню експортних кредитів для забезпечення захисту експортерів від комерційних і політичних ризиків.

У межах подальшого розвитку і вдосконалення механізмів фінансової допомоги суб'єктам ЗЕД слід розширити державне кредитування експортоорієнтованих науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), опанування виробництвом наукоємної і високотехнологічної продукції, можливості закупки обладнання для розвитку експортного виробництва (кредити на тривалий період у залежності від термінів окупності проектів), кредитування виробництва експортної продукції з тривалим циклом виготовлення, включаючи закупівлю сировини, матеріалів і комплектуючих частин, що не виробляються в Україні.

Серед заходів економічного сприяння, здатних стимулювати зовнішньоекономічну діяльність підприємств, можливі такі:

• забезпечення державних гарантій банкам, що фінансують експортні поставки комерційного довгострокового кредиту;

• забезпечення державних гарантій по кредитах на участь у міжнародних торгах;

• страхування операцій по опануванню зовнішніх ринків.

Фінансування капітальних вкладень, враховуючи гострий дефіцит коштів у

бюджетах на найближчі роки, реально може здійснюватись у межах Державної програми економічного і соціального розвитку. В цьому зв'язку ефективним є проведення конкурсів з розміщення на підприємствах централізованих інвестиційних ресурсів і наступним відбором інвестиційних пропозицій для забезпечення в промисловості та сфері послуг виробництва експортних товарів на рівні кращих світових зоазків. Державна підтримка мала б скласти до 40% від вартості проекту.

Серед важливих напрямків підтримки експорту, особливо товарів високого ступеня обробки, є використання заходів податкового регулювання. У зв'язку з цим у межах удосконалення податкової системи і посилення її стимулюючого впливу на вітчизняних товаровиробників можливі різні форми податкового заохочення експортерів, у тому числі:

• утворення системи відшкодування ПДВ, виплаченого на внутрішньому ринку при закупівлі товарів у випадку їх подальшого експорту;

• стимулювання виробничої кооперації шляхом розширення масштабів ефективного використання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків митних режимів переробки відповідно до Митного кодексу України;

• розробка комплексу заходів зі зниження непрямого оподаткування експорту послуг;

• ?вільнення експортерів від виплати податку на рекламу;

• зниження розміру державного мита при розгляді в арбітражних судах тих справ, які пов'язані з виробництвом і подальшим експортом товарів.

По мірі поліпшення економічної ситуації в країні стає можливою розробка додаткових механізмів податкового стимулювання експортної діяльності підприємств, у тому числі в формі інвестиційного податкового кредиту, що спричинило б збільшення машинотехнічного експорту через створення збутових фірм, дилерської мережі, сервісних центрів.

На сучасному етапі економічних перетворень, коли йде активний процес формування принципово нової правової та інституційної основи відкритого ринкового господарства, особливого значення набувають цілеспрямовані зусилля держави з удосконалення нормативної бази, організаційного та іншого забезпечення експортної діяльності. Зі зменшенням втручання держави в підприємницьку діяльність, у тому числі в сфері зовнішньої торгівлі, суттєво зростає роль непрямих форм її участі в реалізації загальнонаціональних цілей і завдань у цій галузі. Система організаційно-правових і спеціальних заходів стимулювання експорту дозволить більш ефективно виконати покладені на державу функції її розвитку і розширення участі України в міжнародному розподілі праці.

Підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції і розширення її доступу на зовнішні ринки пов'язано із створенням ефективної системи сертифікації експортованої продукції, у тому числі з відтворенням державної інспекції якості експортних товарів. Важливим аспектом цієї діяльності є участь України в роботі міжнародних і регіональних організацій по сертифікації.

Процеси стандартизації зараз охоплюють не тільки сферу матеріального виробництва, але й сферу документообігу в зовнішній торгівлі. Використання прогресивних форм оформлення зовнішньоторговельної документації і листування дозволяє скоротити передпродажні витрати і заощадити час. У цьому зв'язку треба активізувати роботу з популяризації і широкого впровадження відповідного стандарту в діловодство і практику контрактної роботи експортерів.

Однією з функцій державної підтримки експорту товаровиробників є сприяння в просуванні вітчизняної продукції на зовнішні ринки. Вдосконалення реклами експортних товарів є необхідною органічною частиною політики стимулювання експорту. Особливо сконцентрованою формою експортної реклами виступають торговельні виставки і ярмарки. При цьому в останні роки державна підтримка виставково-ярмаркової діяльності була практично згорнута, що призвело до значного збідніння українських експозицій на традиційних світових виставках. Перспективними формами просування експортної продукції України є проведення специфічних виставкових заходів, ярмарок, міжнародних контактів для суб'єктів малого підприємництва, виставок ідей і технологій, а також організація під егідою держави спеціалізованих торговельних делегацій для ознайомлення з ситуацією па зовнішніх ринках і встановлення ділових зв'язків.

Здійснення вищенаведених організаційно-правових і спеціальних заходів стимулювання експорту потребує нових витрат. їх сума незначна, оскільки відповідні заходи, як правило, не є високовитратними і можуть здійснюватися поетапно. Ефективним інструментом стимулювання експорту, в першу чергу підтримки виставково-ярмаркових, рекламних та інших" заходів з освоєння зовнішніх ринків, може стати Фонд підтримки експорту за умови виділення йому необхідних коштів.

Заходи зі стимулювання зовнішньоекономічної діяльності повинні включати розвиток зовнішньоекономічної освіти та наукових досліджень у сфері ЗЕД, а також створення необхідних організаційних умов. Важливо закріпити і надалі розвивати механізм консультацій, взаємної узгодженості інтересів та обговорення перспектив за участю представників органів влади й експортерів.

Згідно із завданням щодо створення умов і механізмів надання кваліфікованої допомоги з експорту, з урахуванням світової практики, об'єднання експортерів мають виконувати такі інформаційно-консультаційні функції:

• координацію дій експортерів на зовнішніх ринках та узгодження умов виходу на ринок між зацікавленими членами об'єднання в інтересах оптимального використання кон'юнктури, дотримання правил конкуренції і міжнародних зобов'язань в Україні;

• збір та розповсюдження серед членів об'єднання інформації про державне регулювання зовнішньої торгівлі в іноземних країнах;

• збір та розповсюдження інформації про стан і перспективи розвитку світових товарних ринків;

• збір та розповсюдження інформації про специфічні вимоги до якості експортованих товарів за кордон та сприяння підвищенню якості таких товарів.

Шляхами поступового вдосконалення зовнішньоекономічної стратегії вітчизняних підприємств є:

• формування і розвиток нових зв'язків, побудованих на спільному

використанні прогресивних технологій та технічних рішень;

• розвиток кооперації у виробництві технічно складних і капіталомістких виробів, орієнтованої на реалізацію продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

• підвищення конкурентоспроможності основних товарів українського експорту (машинобудівна продукція, продукція агропромислового та хімічного комплексу, продукція металургії) з метою збереження традиційних ринків збуту;

• створення на взаємовигідних умовах транснаціональних і міжнаціональних корпорацій у пріоритетних галузях, сферах і видах виробництва та експорту;

• сприяння на вигідних для інтересів держави умовах експорту українського капіталу в формі прямого інвестування гірничовидобувних підприємств держав СНД або концесійного освоєння родовищ корисних копалин.

Державна підтримка експорту підприємств повинна передбачати більш активне та чітке застосування найважливіших економічних, правових і адміністративних важелів, спрямованих на пріоритетний розвиток зовнішньоекономічної сфери.

Для цього слід реалізувати такі основні заходи з боку держави:

• у сфері валютної політики - стабілізація курсу гривні, зменшення валютних ризиків, пов'язаних з її нестабільністю.

• у сфері кредитної політики - створення на добровільних засадах за рахунок коштів підприємств у галузевих міністерствах Фондів підтримки експортного виробництва та цільових запозичень; введення пільгового кредитування виробництв, зорієнтованих на експорт наукомісткої та високотехнологічної продукції за рахунок покриття бюджетними коштами різниці між повною та пільговими ставками.

• у сфері страхування - формування страхового фонду для покриття можливих збитків, які виникають у зв'язку з появою непередбачених ситуацій, надання державних гарантій щодо кредитів на участь у міжнародних тендерах; сприяння страхуванню операцій з освоєння зовнішніх ринків.

• у сфері податкової політики - запровадження механізму, згідно з яким експортери не сплачуватимуть податок з прибутку на приріст експортної продукції, забезпечення гарантованого, своєчасного та повного повернення ПДВ у разі експорту продукції; підтримка виробників-експортерів наукоємної і високотехнологічної продукції шляхом врахування прибутку, що буде одержаний ними при експорті цієї продукції, у валовому прибутку при розрахунку податку на прибуток лише після закінчення року; звільнення експортерів від сплати податку на рекламу експортних товарів.

• у сфері митної політики - проведення митної тарифної політики, яка базуватиметься на зваженій системі тарифів.

Державна політика стосовно іноземних інвестицій повинна бути зорієнтована на істотне збільшення іноземних інвестицій у вітчизняні та спільні підприємства, насамперед у пріоритетні галузі економіки України для сприяння модернізації та підвищенню технологічного рівня виробництва, забезпечення просування українських товарів і послуг на міжнародні ринки. Крім цього слід:

• забезпечити спрямування іноземних кредитів, які надаються під гарантії Кабінету Міністрів України, на придбання новітніх технологій, ноу-хау, що підвищують конкурентоспроможність української продукції та послуг;

• розширити сферу залучення іноземних кредитів під обігові кошти в частині проектів, якими передбачається нарощування експорту українських товарів та послуг;

• надавати гарантії Кабінету Міністрів України тільки тим кредитним проектам, що здійснюються на умовах валютної самоокупності шляхом експорту продукції та імпортозаміщення;

• спрямувати іноземні кредити та міжнародну технічну допомогу у галузі, пов'язані зі структурною перебудовою і пріоритетами, визначеними Державною програмою соціально-економічного розвитку;

• передавати в оренду спільним підприємствам, іноземним юридичним і фізичним особам окремі родовища корисних копалин, земельні ділянки з метою комплексної переробки природних ресурсів і розширення експорту за умови дотримання жорстких екологічних нормативів;

• здійснювати аукціонний продаж або оренду іноземним юридичним і фізичним особам нерухомого майна, насамперед об'єктів незавершеного будівництва;

• вдосконалювати умови приватизації стратегічних об'єктів в Україні, впроваджуючи конкурентний підхід при залученні іноземних інвесторів;

• скасовувати невиправдані пільги для всіх без винятку підприємств;

• проводити незалежну експертизу інвестиційних проектів;

• стимулювати впровадження маркетингу в сфері зовнішньоекономічної діяльності;

• створювати спеціальні (вільні) економічні зони різних типів з метою забезпечення сприятливих умов для залучення іноземного капіталу і формування на цій основі експортної спеціалізації України.

Значний резерв підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності підприємств міститься у підвищенні якості самих зовнішньоторговельних контрактів. Сучасний стиль торгівлі має включати супровід постачання товарів відповідними послугами розміщення на території покупця торговельних представництв і сервісних центрів. Це сприяє стійкості і передбачуваності торговельних контрактів, дає можливість поліпшити маркетингове забезпечення торгівлі, максимально підняти планку прибутковості операцій.

Сучасна маркетингова концепція передбачає багатоплановість лратегічних заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети. Такою метою може бути, наприклад, застосування стратегічного маркетингу у дослідженні та оцінці можливостей суб'єкта відносно агресивного зовнішнього середовища з метою запобігання небажаним проблемам.

За три останніх роки Україна за індексом людського розвитку перемістилась з 45 місця в світі на 95, зайнявши за цим показником місце серед країн «третього світу». Купівельна здатність населення в порівнянні з 1990 роком знизилась у п'ять разів.

Політика, спрямована на лібералізацію економічних відносин, ще не є достатньою умовою для стимулювання розвитку ринкового механізму. Потрібен комплекс заходів, об'єднаних в одну стратегію.

Перебудова економічного механізму, центральне місце в якій займав виробник, на економічний механізм, центральне місце в якому належить структурі збуту, є складною справою. Виконати такі трансформаційні перетворення можливо за рахунок маркетингу організацій, який вивчає проблему господарських структур та розробляє комплекс заходів для вирішення виявленої проблеми. Дослідження стратегій міжнародних торговельних компаній показують, як у залежності від зовнішнього середовища та позиції на ринку змінюються їх маркетингові стратегії. На сьогодні для переважної більшості українських виробників серйозною проблемою є узгодження виробничої та збутової діяльності. Шляхи розв'язання даної проблеми можуть бути знайдені за допомогою маркетингу.

Внутрішні економічні фактори помітно впливають на організаційну структуру та функціональні завдання господарської структури. Основними внутрішніми факторами є ємність внутрішнього ринку і забезпечення його сировиною, відкритість економічної системи та її розвиток.

На сьогодні європейські загальноторговельні компанії функціонують не за рахунок агресивної маркетингової стратегії (на відміну від японських компаній), а за рахунок структурних змін на загальноєвропейському ринку за своїм товарообігом та розвитком інфраструктури значно перевищують американські торговельні компанії.

Кількість торговельних компаній є характерним показником розвитку підприємництва в суспільстві, що пов'язується з розвитком регіональних зовнішньоекономічних відносин та забезпеченням сучасними інформаційними технологіями. Потрібно відзначити, що під впливом світової лібералізації зовнішньоекономічних відносин законодавство ряду країн дозволяє цим бізнесом займатися навіть фізичним особам. Українська законодавча політика в цілому відповідає світовій тенденції, але система підзаконних актів та бюрократична машина значно стримує розвиток зовнішньоекономічних зв'язків. Таке стримування призвело до розвитку тіньової економіки.

За своїми стартовими умовами ринок України залежить від зовнішніх ринків і буде залежати в майбутньому. Тому внутрішній український ринок може успішно розвиватися тільки тоді, коли буде добре взаємодіяти зі світовим ринком. Інструментом такої ь-заємодії є торгівля.

Розвиток світових торговельних відносин свідчить, що торговельна компанія в складі корпоративної структури є ефективним інструментом для завоювання ринків. Українському національному виробнику важко конкурувати з міжнародними виробниками як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках без такого ефективного збутового забезпечення.

Для збільшення українського експорту в межах здійснення експортоорієнтованої стратегії вітчизняних підприємств необхідно:

1) розвивати конкурентоспроможне експортне виробництво;

2) стримувати інфляцію;

3) активно сприяти залученню іноземних інвестицій; Найважливішим аспектом реформування економіки вважається перехід

«тіньової» економіки та її зв'язків з корумпованими колами державного управління до легальних інституціональних відносин. Доки існує узаконена можливість отримання ренти, розпоряджаючись державним, колективним, корпоративним майном, зусилля багатьох управлінців будуть спрямовані не на підвищення ефективності використання цього майна, а на підвищення розміру ренти. Радикальним розв'язанням подібної ситуації є швидка приватизація.

Необхідною умовою розвитку як експортного, так і орієнтованого на внутрішній ринок виробництва є зменшення податкового тягаря. Як показують дослідження, найбільший вплив на ціну має податок на дохід підприємств. У такій ситуації можливо досягти компромісу між фіскальним інтересом держави та його інтересом щодо розвитку своїх підприємств. Доцільно було б встановити невелику ставку податків у розмірі 10-15%. Такий крок позитивно вплине на різні аспекти національної економіки: полегшить нелегкий стан підприємств, зробить невигідним ухиляння від податків, буде стимулювати перехід підприємств із тіньового сектору до легального, дасть можливість підприємствам збільшити доходи.

Усі заходи, викладені тут, певною мірою відносяться і до ПДВ. Будемо вважати, що задля такої стрімкої, дієвої і перспективної реформи міжнародні фінансові організації нададуть уряду України фінансову допомогу на підтримку держбюджету на перші кілька років. Потім підвищення обсягів виробництва забезпечить виконання бюджету і при низьких ставках податків. Переговори, які проводяться із зарубіжними партнерами на міждержавному рівні, підтверджують це.

Необхідно створити сприятливу основу для залучення іноземних інвестицій. Окрім забезпечення політичної та економічної стабільності, основним фактором залучення інвестицій ззовні є також зменшення податкового навантаження. Ефективність зниження податків для залучення іноземних інвестицій не тільки теоретично доведена, а й практично підтверджена досвідом країн з перехідною економікою, зокрема, Чехії.

Іншою необхідною умовою розвитку реального сектору України є створення умов для переведення грошових коштів до нього з фінансового сектору. Для досягнення цієї мети ставки відсотків потрібно зменшити нижче рівня рентабельності вітчизняного виробництва (використавши досвід Росії).

Такі засоби слід застосовувати одночасно, інакше відс>тність хоча б одного з них зведе нанівець успіхи від інших.

Свій вибір ринкової трансформації Україна зробила разом із проголошенням незалежності. Йдеться про утвердження основного принципу державотворення, за яким суверенність держави можлива лише на основі ринкової трансформації економіки. Тому головним завданням зовнішньоекономічної політики країни є створення сприятливих зовнішньоекономічних умов для розширеного відтворення економіки, розробка механізмів її модернізації, засвоєння досягнень міждержавного спілкування, обмін досягненнями науково-технічного прогресу з іншими країнами. Це стає можливим у процесі встановлення стабільних та широких контактів з країнами розвинутої ринкової економіки, що, в свою чергу, можливо за умови виробництва порівняно конкурентоспроможної продукції. Для досягнення цього потрібне вдосконалення механізму державного господарювання, створення відкритої економіки, запровадження інших елементів соціально орієнтованої ринкової економіки.

Проблема створення в країні механізму економічного саморегулювання багато в чому збігається із завданням адаптації країни до сучасних реалій світового господарства. Крім того, перехід від централізовано керованої до ринкової економіки примушує паралельно вирішувати надзвичайно складні проблеми становлення власної державності. Тому в контексті нової стратегії розвитку ' країни особливого значення набуває питання подальшого поглиблення зовнішньоекономічного розвитку, забезпечення інтеграції української економіки в структуру світового економічного простору, міжнародного поділу праці.

Перспективними перетвореннями зовнішньоекономічних зв'язків на цей період можуть бути розробка теоретичних засад щодо спеціальних програм децентралізації і подальшої лібералізації умов зовнішньоекономічної діяльності, демонтаж існуючої системи монопольних структур з одночасним забезпеченням ефективного державного регулювання та механізму стимулювання експорту продуктів високотехнологічних виробництв.

Україна, як і інші держави, що утворилися після розпаду СРСР, великі

надії покладає на інтеграцію у систему світогосподарських зв'язків, активну і

зростаючу участь не тільки в регіональному, а й у міжнародному поділі праці та

ефективному використанні його переваг. Усі урядові та альтернативні програми

антикризових заходів і ринкової трансформації української економіки

передбачають необхідність якнайшвидшого перетворення колишніх

міжреспубліканських зв'язків у зовнішньоекономічні, розширення

господарської взаємодії з основними центрами світового господарства та

міжнародними фінансово-економічними інститутами, розгортання

широкомасштабного ділового співробітництва на взаємовигідних засадах з усіма країнами світу.

З прийняттям Конституції України в основному завершився період політичного становлення держави і як суверенного, суб'єкта міжнародної спільноти, і як цілісного організму. Це, власне, дві взаємопов'язані сторони:

внутрішня самоорганізація, структурна і функціональна цілісність держави є необхідними передумовами існування її як повноцінного суб'єкта міжнародних відносин. Усе це Україна вже має. Тепер акценти зміщуються в бік вирішення соціально-економічних проблем. Ця сфера є основою життєдіяльності суспільства, без їх інтенсивного оновлення й ефективного розвитку закріпити досягнуте, а тим більше примножити його, буде неможливо.

Одним із найбільших гальмівних факторів трансформації є глибоке укорінення віджилих форм економічного життя, а також інертність, пасивність значної частини адміністративного апарату, його патерналістсько-очікувальна позиція. Дається взнаки і втрата колишніх зовнішньоекономічних зв'язків, відсутність досвіду регулювання ринкових перетворень, некомпетентність управлінців і багато інших факторів.

Стало очевидним, що спонтанне формування ринкової економіки і відповідної їй соціальної сфери в суспільстві в принципі неможливе. Для цього необхідне енергійне втручання держави, надання певних повноважень регіонам, активні, цілеспрямовані дії та копітка робота щодо входження країни в міжнародний поділ праці на повноправних засадах. Тому для розуміння закономірностей розвитку України в цілому та її регіонів на будь-якому етапі необхідно поєднувати виявлені загальні тенденції з аналізом структурних і функціональних особливостей сфер їхньої зовнішньоекономічної діяльності.

Розуміння того, що економічне зростання неможливе без глибокого проникнення у міжнародні відносини і що зовнішньоекономічні відносини є домінуючими у суспільній свідомості, надзвичайно важливе для суб'єктів, які безпосередньо працюють у цій сфері.

Для інтеграції економіки у світовий економічний простір Україна має оволодіти часткою світового ринку, яка відповідає можливостям її природно-економічного і науково-технічного потенціалу. Це створить додаткові можливості для інтеграції її експортоздатних підприємств у відкриту ринкову систему глобалізації зовнішньоторговельних зв'язків.

Як для кожної національної економіки, так і для України, включення в міжнародний розподіл праці пов'язане з необхідністю проходження складного шляху перебудови власних виробничих і організаційних структур та регулюючих механізмів державного впливу. Найголовнішим для цього є:

• вибір найбільш раціональних сфер взаємодії національної економіки зі світовим господарством;

• визначення напрямків розвитку кожної зі сфер взаємодії;

• розробка і забезпечення правовою регулюючою базою учасників відносин;

• забезпечення механізму організації управління зовнішньоекономічними зв'язками та поетапне диференційоване включення національної економіки у світове господарство з обумовленою об'єктивністю для народного господарства;

• створення умов для гнучкого перетворення механізму включення у міжнародний розподіл праці як на макро-, так і на мікрорівні (державному, регіональному, галузевому) та рівні підприємств для маневрування у виборі напрямів і пріоритетів співробітництва.

Міжнародні відносини розподіляються в залежності від сфер громадського життя на політичні, економічні, стратегічні, культурні, ідеологічні тощо, або (грунтуючись на взаємодіючих учасниках) - на міждержавні відносини, відносини між міжнародними організаціями та іншими учасниками. Залежно від ступеня розвитку та інтенсифікації вони розподіляються на різні рівні, серед яких одним із найважливіших є рівень державних зовнішньоекономічних торговельних зв'язків.

У фундаментальному плані вивчення моделей регулювання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків в аспекті міжнародних відносин потребує подальшого сполучення різноманітних підходів, що спираються на теорію, а в прикладному плані - на вивчення фактів, пояснень та прогнозування подальшої еволюції ситуації, на підготовку, а надалі - на прийняття рішень щодо регулювання можливих змін ситуації. Розробку та удосконалення сфери організації і регулювання зовнішньоекономічної діяльності слід постійно звіряти з розвитком такої основоположної економічної категорії, як міжнародний розподіл праці. Перед зростаючою кількістю учасників зовнішньоекономічних зв'язків постає питання пошуку своєї економічної ніші у світовій системі розподілу праці, а одним із найважливіших моментів дослідження сучасної зовнішньої сфери виступає необхідність глибинного осмислення взаємодії змін у виробництві товарів і послуг та еволюції організаційно-економічних структур суб'єктів світогосподарського спілкування. Об'єктивні закономірності підштовхують Україну до пошуку відповідних методів, які можуть бути застосовані державою для удосконалення регулювання відносин на світовому ринку з метою забезпечення максимального ефекту.

Зміни у податковій системі разом з прийняттям зваженого бюджету можуть зменшити в Україні диспропорцію перенакопичення боргів у державній фінансовій системі. Для цього необхідно залучити весь національний інтелектуальний потенціал. Адже соціальна спрямованість політики в країні є основою багатьох програм. Все це дає підставу вважати, що основним є не формальна стабільність національної валюти, не формальний баланс бюджету, не формальний збір податків, а реальна купівельна спроможність, реальний рівень життя людини, реальний товарообіг усередині країни, реальна платоспроможність України у зовнішньоторговельних операціях. Для здійснення таких практичних кроків або прийняття правильних рішень потрібні теоретичні розробки в галузі зовнішньоекономічних зв'язків.

Світогосподарські зв'язки постійно розвиваються, мають досить гнучку систему, а вітчизняні господарники та підприємці зі своєю необізнаністю виявляються нерідко безпорадними у вирішенні багатьох питань. Багато в чому Це пояснюється тим, що і досі превалює тільки торговельна спрямованість зовнішньоекономічної діяльності, бо саме під цю концепцію будувалась управлінська ланка, розвивались організаційні форми, розроблялася методологія експортно-імпортної діяльності. Сьогодні ж актуальними є подальші спроби сформулювати своєрідні орієнтири зародження і регулювання нової зовнішньоекономічної моделі господарювання в Україні.

Крім пошуків шляхів підтримки та розвитку виробництва у випуску високотехнологічної конкурентоспроможної на світових ринках продукції, назріла також необхідність у просуванні паукоємпих технологій та виробництв, що дозволить зберегти на достатньо високому рівні експортний потенціал промислово розвинених областей України і відпрацювати можливий загальний курс подолання фінансових проблем.

Набір теоретичних і методологічних орієнтирів є необхідним для прийняття правильних рішень. Це стосується практично всіх сфер діяльності людини, що спостерігаються в економічному житті, а тим більше у зовнішньоекономічній діяльності, і має -особливо важливе значення, адже пранпльпі рішення визначають розвиток цілих секторів і галузей народного господарства. Припущення помилок у цій сфері може призвести до значних перекосів, виявити які буде значно складніше, що займе багато зусиль і часу.

Особливості передумов переходу від керованої державою до відкритої ринкової економіки викликають необхідність при формуванні зовнішньоекономічних зв'язків враховувати рівень конкурентоспроможності товарів у системі адміністративно-ієрархічних рівнів, починаючи з підприємств, міст, областей, регіонів і закінчуючи виходом експортоспроможної продукції на глобальний рівень. При вирішенні питань якості, складової експортного потенціалу регіону і визначенні об'єктивної конкурентоспроможності регіону та країни в цілому слід застосовувати рейтинг оцінки ієрархічного рівня пропозиції продукції підприємств.

Обгрунтування нової моделі зовнішньоекономічної діяльності повинно бути адекватним зовнішній господарській сфері і відштовхуватись від внутрішніх реалій.

Проблема взаємозв'язку і взаємовпливу внутрішніх і зовнішніх відносин -одна з найбільш складних проблем, яка була і залишається предметом гострої полеміки між різними теоретичними напрямками науки. Кожен з цих напрямків виходить із трактувати проблеми, що розглядається, із власних уявлень про джерела та рушійні сили взаємовідносин.

Розбудова незалежної України об'єктивно потребує входження її у світове господарство на організаційно-економічних засадах ринкових відносин, а світогосподарські зв'язки стають одним із найважливіших факторів економічного зростання, структурних зрушень та підвищення ефективності національного виробництва. Розвиток зовнішньоекономічних відносин відкриває додаткові можливість у розвитку соціальної сфери та у створенні належних умов для задоволення життєвих потреб народу України. Входження в систему тісних світогосподарських зв'язків суттєво модифікує в країні процес відтворення, збільшує загальний обсяг виробництва і його ресурсний потенціал, надає можливості прилучатися до останніх надбань світової науки і техніки, а для України особливо цінним є досвід взаємного узгодження інтересів, накопичений іншими країнами, оскільки він грунтується на політико-економічних інструментах, а не директивно-командних методах.

Економічна інтеграція України в світогосподарський простір грунтується на розвитку продуктивних сил, міжнародному усуспільненні виробництва через його інтернаціоналізацію та еволюцію економічних відносин. Розвиток продуктивних сил виявляється в поглибленні міжнародного розподілу праці, що зумовлює урізноманітнення зв'язків у галузі виробництва, технологій, торгівлі, фінансів тощо.

На завершення слід зазначити, що резерви підвищення ефективності державного регулювання зовнішньоекономічних торговельних зв'язків України містяться у створенні умов для раціонального розвитку експортного потенціалу, залучення інвестицій, впровадження інноваційних процесів і наукоємних технологій при повній реалізації виробничої та наукової складових. Це, в першу чергу, - активізація маркетингової політики при переході економіки із закритої у відкриту; інтенсифікація зовнішньоекономічної діяльності через новітні підходи до виставкових заходів як усередині країни, так і за кордоном, розвиток і державна підтримка експортОспроможних галузей народного господарства, таких, як легка, переробна, аерокосмічна промисловості, суднобудування.

Принципового значення у розробках перспектив розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України повинні набути фактори їх багатовекторного спрямування. При збереженні пріоритетів, сформованих у попередні роки, потрібно не лише закріпити, а й забезпечити подальше посилення співробітництва з країнами колишнього СРСР (нинішніми країнами СНД, Балтії) та Східної Європи. Разом з тим необхідно розвивати стосунки з перспективними ринками Азії, Африки, Латинської Америки, Авст