Інтелектуальна економіка: управління промисловою власністю

2.1. Сутність нематеріальних активів

Як зазначалося раніше, вартісна оцінка прав на ОПВ зумовлює зміну його статусу — він перетворюється на нематеріальний актив, який є об'єктом фінансового обліку, що узагальнює особливі види вкладень капіталу підприємства, характеризує його економічний потенціал та фінансову стабільність.

З розвитком ринкових відносин роль нематеріальних активів зростає, однак дослідження спеціалізованих літературних джерел виявило відсутність єдиної точки зору щодо сутності цього поняття.

Так, на думку Л.З. Шнейдемана [150], під нематеріальними активами мають на увазі умовну вартість прав на ОПВ та іншої інтелектуальної власності, а також аналогічних відчужуваних і майнових прав.

Водночас В.Б. Івашкевич [9, С. 91] розглядає нематеріальні активи як: "...видатки підприємств на нематеріальні об'єкти, що використовуються протягом довготривалого періоду у господарській діяльності і приносять дохід".

Соболь С.М. [40, С. 138] вважає: якщо йдеться про нематеріальні активи, рідкісні за своєю природою, то вони утворюються не в результаті вкладення коштів, а завдяки привласненню рідкісності, наприклад, права на користування природними ресурсами. Для ОПВ це географічні зазначення (примітка автора).

Відмітними ознаками нематеріальних активів В.П. Астахов [4, С. 7] вважає:

• відсутність матеріальної основи і при цьому наявність такої цінної властивості, як здатність давати дохід їхньому власнику, з огляду на довгострокові права і переваги, надані йому на період, допоки цей дохід можливий.

• відсутність наміру продажу нематеріальних активів за нормальних умов діяльності підприємства;

• тривалість експлуатації, що дає змогу враховувати їх у складі довгострокових інвестицій як позаобігові активи і через обраний варіант облікової політики встановлювати більш доцільний термін погашення їхньої первинної вартості у разі загальної невизначеності термінів функціонування (ділова репутація, товарні знаки тощо).

• відсутність корисних відходів;

• різноплановий характер експлуатації, що дає змогу використовувати об'єкт на

різних ділянках діяльності підприємства (при виробництві окремих видів продукції, виконанні робіт або наданні послуг у сфері управління виробництвом); •підвищений ступінь ризику за спроб одержати дохід від застосування подібних активів, а відтак відсутність у користувача прагнення перепродати нематеріальні активи за нормальних умов користування ними;

• неможливість вирізнення із загального обсягу підприємства або відокремлення в самостійний вид майна через його нематеріальну основу.

Зазначені особливості найкращим чином характеризують сутність нематеріальних активів, розкривають зміст цього поняття як узагальненого результату творчої діяльності і засобу індивідуалізації юридичної особи, що не має фізичного підґрунтя, реалізується у вигляді певних прав і приносить власнику дохід, розмір якого залежить від обсягу цих прав.

У Росії до нематеріальних активів, що використовуються у господарській діяльності підприємства протягом тривалого часу (більше одного року) і приносять дохід, належать [98]: ♦ права, що випливають з авторського права та інших договорів на твори науки, літератури, мистецтва й об'єкти суміжних прав, на комп'ютерні програми, бази даних та ін.; Договір — угода між права, що випливають з патентів на винаходи (корисні моделі), із свідоцтв на позначення та ліцензійних договорів на їх використання;

• права, що випливають з прав на ноу-хау тощо.

Окрім цього, до нематеріальних активів зачисляють права на користування земельними ділянками, природними ресурсами, монопольні права та привілеї (в

слів, цифр, кодів, тому числі ліцензії на певні види діяльності), організаційні витрати (включаючи плату за державну реєстрацію підприємства, брокерське місце тощо) [99].

В Україні основними законодавчими актами, які регулюють правовідносини, що стосуються нематеріальних активів, є: Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також інші нормативно-правові акти.

Ці нормативні документи містять також перелік витрат на придбання нематеріальних активів:

• витрати на придбання права на користування;

• витрати на придбання права на здійснення окремих видів діяльності;

• витрати на доведення нематеріальних активів до стану, за якого вони придатні для використання відповідно до визначеної мети;

• витрати на придбання ліцензій та інших

З огляду на зміст, складову і функції нематеріальних активів у суспільному виробництві автор вважає за доцільне запропонувати власне визначення цієї категорії для глибшого розкриття її сутнісного змісту.

Нематеріальні активи — це довгострокові права або переваги, яких набуває власник прав, відображені в балансі організації як витрати на їх придбання і доведення до стану, придатного для використання за призначенням, з метою одержання прибутку (доходу).