Інтелектуальна економіка: управління промисловою власністю

8.3. Комбінована методика оцінки нематеріальних активів і прав на об'єкти інтелектуальної власності

Як зазначалося раніше створення єдиної методики для оцінки прав наявних видів ОІВ видається майже неможливим. Якщо застосувати формальний підхід, у підґрунтя якого покласти сполучення "об'єкт — ситуація", виникає потреба в безлічі різновидів методики оцінки.

Згадані типові сполучення часто-густо зустрічаються в практиці і спричиняють певні труднощі, особливо в разі поділу вартостей активів змішаної побудови, (наприклад, патентів і товарних знаків або патентів і об'єктів авторського права тощо).

Для розробки методики, яка б мала ознаки універсальності, ми вибрали типову ситуацію, пов'язану з необхідністю приватизації нематеріальних активів (далі — НА). При цьому ми обмежимося винятково економічними аспектами операції, які стосуються методики оцінки вартості НА.

За висхідні умови для вибору методу оцінки нами обрано доходний метод. Ми використали основні варіанти цього методу: дисконтування, капіталізацію і економічний ефект.

Відповідно до наших уявлень, послідовність етапів оцінки НА методом дисконтування прогнозованих потоків надлишкової додаткової вартості (НАДВ) буде такою — (Табл. 8.2).

Подані результати розробки методики оцінки вартості НА потребують деяких пояснень.

Стосовно етапу апроксимації потоку НАДВ слід зауважити, що обраний нами лінійний характер зміни цього показника є адекватним на початкових етапах дослідження й освоєння ОІВ протягом 3 — 10 років. У подальшому необхідно перейнятися іншими типами функцій: ступеневими, циклічними тощо. Це питання детально обговорюється у роботі [ЗО].

Формулами 8.14 — 8.18 варто користуватися у розрахунках значень НАДВ для прогнозованих періодів. Формула 8.18 описує середньогеометричний темп приросту НАДВ і корисна не лише у прогнозуванні змін окремих показників діяльності підприємств (доходів від реалізації продукції, темпів оподатковування тощо), а й при обчисленні коефіцієнта капіталізації за методом, описаним у роботі [136, С 117].

У підґрунтя двох варіантів обчислення коефіцієнта дисконтування (етап 2) покладено такі допущення:

•потоки доходу, прибутку, НАДВ й інших показників дієздатного підприємства мають властивість внутрішньої прибутковості;

• гроші втрачають вартість у часі, причому темп зниження вартості залежить від ступеня ризику наданих інвестицій;

• передбачається існування двох протилежних потоків: потоку прибутку, що надходить в результаті успішної діяль-







ності підприємства протягом певного періоду, і відтоку інвестицій за той самий період;

• приріст прибутку приводиться до поточної вартості N за допомоги ставки дисконтування R від будь-якого відрізку часу і відповідно до формули 8.21;

• за методом "оберненого ануїтету" відтік інвестицій Q розраховується за ставкою дисконтування R, що використовується в розрахунку поточної вартості збільшення інвестицій за формулою 8.22;

• за методом "оберненого накопичення" відтік інвестицій Q розраховується за ставкою складного відсотка г (безризи-ковою ставкою), яка використовується комерційними банками України для депозитних вкладів підприємств (12 — 20%). Накопичена сума інвестицій приводиться до поточної вартості шляхом використання ставки дисконтування

R, обраної для розрахунку поточного приросту прибутку;

• ставка дисконтування визначається в разі досягнення рівності двох потоків інвестицій (збільшення і відтоку) за формулою 8.25.

Визначення коефіцієнта дисконтування методом "оберненого ануїтету" проводиться послідовною числовою підстановкою довільно обраного значення коефіцієнта дисконтування R у вираз для збільшення інвестицій N (формула 8.21) і відтоку інвестицій Q (формула 8.24). Процес обчислення закінчується в разі досягнення тотожності збільшення і відтоку інвестицій. Залежно від вимог, для точності "значення R процес обчислення потребує 3 — 5 років.

У разі визначення коефіцієнта дисконтування за варіантом "оберненого накопичення" задають відоме значення безризи-кової ставки г (формула 8.26), а потім послідовною підстановкою довільно обраного значення коефіцієнта дисконтування у вираз для збільшення інвестицій N (формула 8.21) і відтоку інвестицій Q (формула 8.24) визначають момент досягнення рівності виразів N і Q. Позитивна властивість цього варіанта обчислень полягає в можливості об'єктивного визначення без-ризикової ставки за відомої ставки дисконтування і (відносно) надійно визначених потоках прибутку.

Визначення поточної вартості НА після обчислення прогнозованих значень НАДВ і коефіцієнта дисконтування не спричиняє особливих ускладнень і проводиться за формулою 8.27.

На відміну від техніки дисконтування, що базується на використанні значень прогнозованої вартості, метод капіталізації використовує переважно дані про доходи ретроспективних періодів. Проте хронологічних обмежень методично не висувається. Це означає, що висхідною базою можуть слугувати прогнозні дані. Водночас вимоги до забезпечення їхньої надійності через більшу "гостроту" процедури є більш суворими. Цю особливість необхідно передусім враховувати за оцінки НА, природа яких відрізняється від сутнісних властивостей капітальних активів.

З іншого боку, така властивість процедури, як неабияка оперативність, робить її незамінною за умов нестабільної економіки або на ринкових етапах життєздатного циклу НА протягом початкових одного-двох років. Подібні умови є типовими для перехідних режимів економічної діяльності, коли досить часто виникає потреба з'ясувати вартість прав на ОІВ для оптимізації стану підприємства за допомоги корпоративних трансакцій та інших господарчих операцій.

Природно, результати оцінки вартості НА за таких умов варто вважати попередніми і відповідним чином їх регламентувати.

Наведені в Табл. 8.3 відомості дають загальне уявлення про методику оптимізації. її ключовий момент — визначення коефіцієнта капіталізації. Загальноприйнята практика його визначення (емпіричний метод кумулятивної побудови) враховує різноманітні ризики у виробничій діяльності фірми, однак відзначається необ'єктивністю, пов'язаною з "людським фактором".

Підвищення ступеня вірогідності розрахунків полягає у використанні реальних показників господарської діяльності, які віддзеркалюють об'єктивний зв'язок підприємства із "середовищем ризику".

Розроблений нами напіваналітичний метод розрахунку ґрунтується на понятті прибутковості НА, близькому до рентабельності капіталу, що широко використовується в літературі. На відміну від аналога, враховується не тільки прибуток, але й амортизація, що входить до позитивного сальдо доходів. Водночас, до капіталу підприємства додаються довгострокові зобов'язання як частина власного капіталу, віднімаються збитки фірми за розрахунковий період (формула 8.29).

Користуючись даними бухгалтерського звіту, можна розраховувати значення коефіцієнта капіталізації та визначати вартість НА за формулою 8.30.

Важливе практичне значення має поділ вартості нематеріальних активів, обумовлених у сукупному бренді. Поняття "бренд" застосовується нами в значенні: комплексний набір, сукупність. До складу бренду можуть входити різні види ОІВ (патенти, товарні знаки, фірмові найменування), а також об'єкти авторського права (бази даних, програми ЕОМ, наукові твори тощо). Авторами подібних об'єктів, як правило, є різні фізичні і юридичні особи. З цієї причини досить важливо вірно оцінити творчий внесок кожного з авторів або колективів, що створили бренд.

Поділ вартості бренду на його складові відбувається поетапно.

На першому етапі формуються однорідні групи НА, наприклад, патенти, наукові твори тощо.

Послідовність етапів оцінки нематеріальних активів доходним методом за варіантом капіталізації НАДВ



На другому етапі за формулою 18 визначається вартість, що припадає на частку кожної з груп НА (Табл. 8.4).

У зв'язку із специфікою формування і використання НА коефіцієнт міжгрупового розрізнення Knf може бути розраховано методом експертної оцінки, використовуючи дані розра-





хункового економічного ефекту, так звані госпрозрахункові показники [78, С. 8]; інші відомості, що відбивають результати організаційно-господарської, збутової діяльності; маркетингову, рекламну й іншу інформацію.

Для проведення експертної оцінки необхідно:

• створити групу експертів з компетентних фахівців чисельністю 3 — 7 осіб;

• встановити 12-ти бальну шкалу оцінки значущості груп НА з поділом її на такі категорії: • особлива (9 — 12 балів);

• суттєва (6 — балів);

• основна (3 — 5 балів);

• другорядна (1 — 2 бали);

• оцінити значущість кожної групи НА і занести результати

до таблиці, форму якої наведено в Табл. 8.5.

Вартість конкретного НА в групі визначають за формулою 8.33.



Коефіцієнт внутрішньогрупового розрізнення визначається експертним методом з урахуванням рекомендацій групи Inter-brend, викладених у [34, С. 48]. Сутність цих рекомендацій полягає в тому, що внутрішньогрупове розрізнення НА оцінюється за 100-бальною шкалою і сімома компонентами t, наведеними у Табл. 8.7.

Вартість конкретного НА визначається за формулами 8.33 — 8.35.

Приклад числового розрахунку коефіцієнта внутрішньогрупового розрізнення для конкретного НА наведено у Табл. 8.6. У даному прикладі Кда = 42. Обчислений для кожного виду

нематеріального активу, він дає можливість визначити їхню вартість.

Ще одним різновидом доходного методу оцінки вартості НА є варіант дисконтування грошових потоків, що здійснюється відповідно до формули 8.36 (Табл. 8.8). При цьому під грошовим потоком підприємства в загальному вигляді мається на увазі реальний грошовий потік у вигляді чистого прибутку разом з амортизаційними відрахуваннями (формула 8.37). Особливістю формування грошового потоку підприємства, яке використовує ОІВ, є виявлення збільшення потоку реальних грошей, що сприймається як результат позитивного впливу нематеріального активу на економічну ефективність, визначену формулою 8.38.

• Примітка: для наведеного у таблиці прикладу m = 5.



Оцінка вартості прав на ОІВ методом дисконтування грошових потоків потребує виконання таких процедур:

•оцінки й обчислення збільшення майбутніх грошових потоків, що складаються з чистого прибутку, одержаного завдяки використанню ОІВ, і розмірів амортизації ОІВ за період його використання (наприклад, за час дії ліцензійного договору);

• визначення ставки дисконтування з обліком імовірних ризиків;

• обчислення сумарної поточної вартості майбутніх потоків доходу;

• визначення залишкової вартості ОІВ, приведеної до поточної вартості (у разі можливого подальшого використання або продажу ОІВ після прогнозованого терміну одержання доходу).

Збільшення грошового потоку від впровадження ОІВ визначається за формулою 8.39. Подальші розрахунки значно полегшуються, якщо використати допущення, що валовий дохід підприємства до і після впровадження ОІВ (у т. ч. ліцензії) і видатки виробничого процесу, пов'язані з витратами матеріалів, залишилися постійними.

Компоненти коефіцієнта внутрішньогрупового розрізнення К Да та їхня значущість, %









У цьому разі після підстановки виразів для грошових потоків у формули 8.40 і 8.41 обрахунок збільшення грошового потоку спрощується до формули 8.42. У разі передачі прав на ОІВ за ліцензією паушальний (первинний) платіж визначається формулою 8.44.

Вартість прав на ОІВ визначається шляхом відповідних перетворень формули 8.45 при допущенні сталості економічного ефекту протягом цілого періоду використання ОІВ (терміну дії ліцензії на його використання ліцензіатом). Нарешті формула визначення вартості прав на ОІВ набуває остаточного вигляду (формула 8.47).

Для числових розрахунків необхідно визначити значення коефіцієнта дисконтування R. Обчислення зазначеного коефіцієнта здійснюється кумулятивною побудовою (формула 8.48), що враховує нарощення ризиків через вплив різноманітних чинників.



← prev content next →