Аналіз банківської діяльності (2003)

Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язаних з різними факторами кредитного ризику або зі способами захисту від нього.

Структурний аналіз кредитного портфеля передбачає дослідження його структури в розрізі груп ризику, рівня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментацію кредитного портфеля.

Особливу увагу, як ми вже визначили раніше, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників комерційних банків постановою Правління Національного банку України № 279 від 6 липня 2000 р. затверджено «Положення про порядок розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків».

Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи надані депозити, кредити іншим банкам, суб’єктам господарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), за наданими гарантіями та поручительствами.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити відносять до таких категорій:

Виходячи з погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею погашення є:

добрим — якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються у встановлені строки, та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

слабким — якщо термін прострочення заборгованості за кредитом та відсотками становить не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;

недостатнім — якщо термін прострочення заборгованості за кредитом та відсотками становить понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:

На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

Аналіз галузевої структури кредитів дає змогу визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динаміці.

Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями і може стати причиною банкрутства банку, тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, у тому числі застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет та керівники вищого рівня.

За строком використання позики поділяються на:

строкові;

безстрокові (до запитання).

Строкові — це позики надані на визначений у договорі строк. У свою чергу, вони бувають короткострокові (терміном до одного року), середньострокові (терміном від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад три роки). Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) визначаються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування. Короткострокові кредити можуть надаватися банком у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Аналізуючи структуру короткострокових кредитів потрібно виділяти такі групи кредитів:

до одного місяця;

від одного до трьох місяців;

від трьох до шести місяців;

від шести місяців до одного року.

Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату облад¬нання, на поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. У свою чергу, вони поділяються на:

кредити зі строком використання від одного до двох років;

кредити зі строком використання понад два роки.

Довгострокові кредити можуть надаватися для формування основних фондів, об’єктом кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та ін.

Слід зазначити, що у плані рахунків банку є лише рахунки для короткострокових та довгострокових кредитів, а середньострокові належать до групи довгострокових кредитів.

Кредити до запитання (безстрокові) — це кредити, які видаються на невизначений термін і які на вимогу кредитодавця мають бути повернені у визначений ним час. Якщо кредитодавець не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений самостійно.

За фінансовою дисципліною позичальника виділяють такі групи кредитів:

стандартні;

пролонговані;

прострочені;

безнадійні.

Стандартні — це кредити, за якими відсотки та сума основного боргу сплачуються вчасно без прострочення платежу.

Пролонговані, або відстрочені, кредити — це кредити стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній строк.

Прострочені кредити — це кредити, щодо яких строк погашення, встановлений кредитним договором минув, а позикові кошти не повернені позичальником.

Аналізуючи кредитний портфель у розрізі цих груп, необхідно особливу увагу звернути на питому вагу прострочених та пролон¬гованих позик.

Залежно від виду позичальника (за формами власності) кредити можна розділити на такі групи:

кредити юридичним особам державної форми власності;

кредити юридичним особам змішаної форми власності (акціонерні товариства та інші з державною участю);

кредити юридичним особам з недержавною формою власності, у тому числі:

акціонерним товариствам;

приватним підприємствам;

кооперативним підприємствам;

спільним підприємствам та ін.;

кредити фізичним особам;

міжбанківські кредити.

У процесі аналізу кредитного портфеля треба визначити питому вагу міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання цього коефіцієнта вважається позитивним явищем з погляду зменшення ризику, але, як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими.

За наявністю та характером забезпечення виділяють:

забезпечені (ломбардні) позики;

незабезпечені (бланкові) позики.

Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування.

Формами забезпечення зобов’язань щодо повернення кредиту можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або поручительство; договір страхування кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; передання вимог та рахунків позичальників третій особі; дорогоцінні метали тощо.

Аналізуючи структуру кредитного портфеля, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик у загальних позиках.

Аналіз можна продовжувати в напрямку більш глибокого вивчення структури за видами забезпечення (застава майна позичаль¬ника, гарантія або поручительство, договір страхування тощо) та за іншими класифікаційними ознаками (за методами надання позик, способами їх погашення, цілями кредитування тощо.

Після вивчення структури кредитних вкладень, їх слід проаналізувати з погляду ступеня кредитного ризику, рівня забезпеченості кредитів та ефективності кредитної діяльності в цілому.