Аналіз банківської діяльності (2003)

Ураховуючи динамізм стану ліквідності банку, її неможливо точно виміряти за допомогою фінансових коефіцієнтів, водночас для ефективного управління ліквідністю об’єктивно необхідне хоча б приблизне знання майбутніх тенденцій ліквідності, попиту та пропозиції ліквідних коштів.

Попит на ліквідні кошти виникає з причини зняття чи витрачання клієнтами коштів зі своїх рахунків, у зв’язку з видачею кредитів, погашенням заборгованості банку за позичками, податками, виплатою заробітної плати тощо.

Джерелами пропозиції ліквідних коштів є вільні кошти клієнтів, погашення клієнтами позичок, доходи від недепозитних послуг тощо.

Ці джерела попиту і пропозиції в сумі визначають нетто-ліквідну позицію кожного банку на певний момент часу:

Коли сукупний попит на ліквідні кошти перевищує їх надходження за певний період (Lt < 0), банк втрачає ліквідні кошти і мусить вирішити, як і коли отримати додаткову кількість ліквідних коштів. Якщо пропозиція ліквідних коштів за певний період перевищує попит на них (Lt > 0), керівництво банку повинно вирішити, куди і на які строки інвестувати надлишок ліквідних коштів, до того часу, коли вони будуть потрібні. Якби можна було з достатньою точністю передбачити зміни сум вкладів та попит на кредит, проблема визначення необхідних ліквідних коштів значно спростилася б.

Великі банки здійснюють прогнозування двома основними методами. Один з них передбачає аналіз потреб у кредитуванні та очікуваного рівня вкладів кожного з провідних клієнтів. Таке прогнозування здійснюють переважно працівники відділу оцінювання кредитоспроможності (кредитного відділу): кожний готує прогноз за своєю групою рахунків. Відповідальність за координацію та зведення цих прогнозів несе економічний відділ або спеціальна група працівників, відповідальних за планування.

Другим основним і досить розробленим є метод джерел та використання коштів, що складається з кількох основних елементів:

1. Складається прогноз величин кредитів та депозитів для планового періоду як основних напрямків використання та джерел формування ресурсів.

2. Оцінюється нетто-ліквідна позиція банку в плановому періоді.

Нетто-ліквідна позиція = Зміна депозитів – Зміна кредитів.

Іншим підходом визначення майбутніх прогнозованих величин кредитів та депозитів є виділення кількох факторних компонентів, що разом і визначають майбутні тенденції змін обсягів вкладень та ресурсів.

Трендовий компонент — середній темп зростання (спадання) кредитів (депозитів) за достатньо тривалий період (10 і більше років), підрахований за плановими періодами ліквідності (місяць чи тиждень).

Сезонний компонент визначається як різниця в кредитах і депозитах кожного тижня (місяця) порівняно з базовим тижнем (місяцем) у середньому за кожним роком. Цей компонент відображає середні зміни кредитів (депозитів) під впливом сезонних факторів.

Циклічний компонент залежить від стану економіки, прогнозується на основі порівняння економічної ситуації, що склалася, з ситуацією попереднього року і відповідного коригування попереднього циклічного компонента для використання в прогнозуванні величини кредитів, депозитів планового періоду.

Отже, на основі оцінки ліквідності на кожний момент часу та прогнозування її майбутнього стану здійснюється безпосереднє управління ліквідністю з метою забезпечення її належного рівня, підтримання прибутковості.

Ліквідними активами є кошти в касі, залишки на коррахунках, які відкриті в Національному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко конвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Поняття ліквідності банку тісно пов’язане з ліквідністю його балансу. Ліквідність балансу визначається співвідношенням вимог (статей активу) та зобов’язань (статей пасиву). Оскільки баланс складається на певну дату, то ліквідність балансу є оцінкою стану банківської ліквідності на визначену дату. Отже, ліквідність банківського балансу — це складова ліквідності банку.