Антикризове управління підприємством

4.9. Графічні методи діагностики фінансового стану та загрози банкрутства підприємства

Графічні методи діагностики фінансового стану та загрози банкрутства, як правило, не мають самостійного значення, а використовуються для кращої інтерпретації результатів досліджень та висновків, отриманих за допомогою попередньо розглянутих методів та прийомів.

Для кращого розуміння суті та оцінки можливої сфери використання цих методів розглянемо декілька прикладів.

Інтегральний графічний підхід до діагностики фінансового стану та загрози банкрутства запропоновано російським економістом Л.Ю.Ведерниковим [156].

Запропонований підхід базується на взаємопов'язаній оцінці рівня платоспроможності (3-х її складових: абсолютної ліквідності, проміжного і загального покриття) і середнього строку погашення кредиторської заборгованості. Результатом оцінки є визначення якісного положення підприємства у межах „графа спроможності", на рис. 4.5.

Побудова „графа спроможності" підприємства здійснюється наступним чином;

1 етап. Здійснюється розмітка осі ОХ (абсцис), на якій виділяються три якісні зони показника середнього строку погашення кредиторської заборгованості:

♦ зона оптимального значення - до 2-х місяців;

♦ зона критична - від 2-х до 3-х місяців;

♦ зона кризова - понад 3 місяці.

Основою для класифікації термінів розрахунків слугують законодавчі вимоги - зовнішньою ознакою неплатоспроможності підприємства є зупинення його поточних платежів, якщо підприємство не забезпечує або неспроможне забезпечити виконання вимог кредиторів впродовж 3-х місяців з дня настання терміну виконання.

Середній термін погашення кредиторської заборгованості дає загальне уявлення про те, як довго в цілому підприємство затримує свої розрахунки з кредиторами.



Л - зона оптимального значення для коефіцієнта абсолютної ліквідності (0,2-0,7); t^-зона оптимального значення для коефіцієнта проміжного покриття (0,7-1,0); М] - зона оптимального значення для загального коефіцієнта покриття (2,0-2,5); М2~ зона задовільного значення загального коефіцієнта покриття.

Терміни розрахунку з конкретними кредиторами можуть бути і меншими середнього загального терміну погашення кредиторських платежів. Але аналіз зміни останнього показника за ряд періодів дає можливість встановити ступінь сприятливості тенденції, що спостерігається.

2 етап. Здійснюється розмітка осі OY (ординат) шляхом виділення 4-х зон стану платоспроможності. Кожна зона виділяється шляхом врахування значень 3-х показників ліквідності підприємства.

Межі зон платоспроможності визначаються з урахуванням прийнятих критичних значень відповідних показників:

К абсолютної ліквідності > 0,2;

К проміжної покриття > 0,7;

К загального покриття > 2,0. Виокремлюють 4 зони:

• зона великого запасу, де значення показників ліквідності більше оптимальних значень, що вказує на винятково високий ступінь платоспроможності;

• зона оптимальних значень; знаходження значення показників ліквідності у цій зоні свідчить про високий ступінь платоспроможності підприємства;

• зона критична, в якій платоспроможність підприємства задовільна, але виникають постійні фінансові ускладнення при сплаті своїх боргових зобов'язань;

• зона кризова, де значення загального коефіцієнта покриття менше одиниці; підприємство не може погасити всі свої короткострокові зобов'язання навіть шляхом реалізації повного обсягу оборотних коштів.

3 етап. Здійснюється розрахунок фактичного значення показників середнього строку погашення кредиторської заборгованості та показників платоспроможності.

4 етап. Будується „граф спроможності" у точці перетину відмічених значень. Він являє собою вертикальний відрізок, що з'єднує три точки, які названі „вузлами графа."

5 етап. Здійснюється ідентифікація фінансового стану підприємства відповідно до запропонованого на рис. 4.6.

Висновок про платоспроможність або банкрутство (неплатоспроможність) підприємства, що аналізується на будь-який момент оцінки, формується внаслідок проведення процедури комбінаторного перебору можливих співвідношень оціночних показників.

Запропонований методичний прийом побудови графа й ідентифікації його якісного стану має міжгалузевий характер і може бути застосований у будь-якій із галузей економіки. За необхідності межі зон термінів розрахунків і стану платоспроможності можуть бути уточнені з урахуванням галузевих та національних особливостей.

У розвиток даного підходу може бути рекомендовано вивчення Динаміки положення „графа спроможності". Це дасть змогу посилити висновки характеристик напрямів руху „графа", а також оцінити негативні чинники, що сприяють зміщенню „графа" підприємства в поле „банкрут".

Визначити не тільки поточний стан підприємства, а й динаміку (траєкторію) його руху протягом досліджуваного періоду дозволяє методичний підхід, запропонований науковцями Харківського державного економічного університету для моделювання ситуації банкрутства комерційних банків [116 ]. Його використання дозволяє отримати графічну ілюстрацію динаміки інтегрального показника фінансового стану, обчисленого шляхом побудови дискримінантної моделі, з одночасною якісною інтерпретацією типу фінансового стану в кожній точці досліджуваного періоду (рис. 4.7).