Антикризове управління підприємством

Поняття „розвиток" є одним з фундаментальних та надзвичайно широко використовуваних в різних галузях природничих, філософських, суспільних та економічних наук.

З філософської точки зору [226], розвиток означає незворотну, направлену, закономірну зміну матеріальних та ідеальних об'єктів. Тільки одночасне існування всіх трьох вказаних властивостей виділяє процеси розвитку серед інших змін: зворотність змін характеризує процеси функціонування; відсутність закономірності характерна для випадкових процесів катастрофічного типу; при відсутності направленості зміни не можуть накопичуватися, тому процес втрачає характерної для розвитку єдиної, внутрішньо взаємозв'язаної лінії.

З точки зору економіки, розвиток - це сукупність прогресивних та регресивних, керованих та некерованих процесів, які відбуваються в економіці на мікро- та макрорівнях і результатом яких є закономірні якісні, незворотні зміни, що відбуваються в економічних системах та серед учасників таких систем. Розвиток суб'єкта господарювання - це процес перманентної та незворотної зміни (удосконалення) підсистем та параметрів (складових) його діяльності, що має суттєвий характер, певну форму і позитивні наслідки для його життєздатності.

Найбільш повним та комплексним дослідженням проблематики розвитку на рівні підприємства, як складної керованої детермінованої системи, в умовах ринкової економіки стала монографія В.Г. Гера-симчука „Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність" [166], в якій вперше на рівні підприємства розмежовуються поняття функціонування, вдосконалення та розвиток, а також подаються їх відмітні характеристики. Розвиток розглядається як „..цілеспрямована діяльність підприємства, пов'язана з вдосконаленням процесів результативного розв'язання проблем соціального, організаційного, економічного, техніко-технологічного, інших напрямків, що виникають під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, через постійний перегляд стратегій, функцій, структур, за ініціативи каталізатора змін з застосуванням теорії мотивації, досліджень дією, раціональних та інших методів [166, с.28].

У сучасній економічній літературі прийнято виокремлювати різні типи розвитку суб'єкта підприємництва, узагальнююча характеристика яких наведена в [201] (рис. 6.5).

Залежно від характеру зміни якісних параметрів — прогресивний (ознакою якого є набуття нової, більш високої якості усіх процесів функціонування підприємства та підвищення ефективності діяльності) та регресивний (ознакою якого є погіршення якісних параметрів діяльності).

Залежно від швидкості розвитку - еволюційний (проявом якого є поступове покращення параметрів функціонування) та революційний (проявом якого є стрімке набуття нової якості).

Залежно від рівня ресурсного забезпечення розвитку - екстенсивний (за рахунок розширення обсягу ресурсів, що обслуговують операційну та інвестиційну діяльність) та інтенсивний (для якого характерно більш ефективне використання наявного ресурсного забезпечення, зростання продуктивності використання трудових, матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів).

Залежно від збалансованості розвитку - стійкий (збалансований) -ознакою його є забезпечення фінансової рівноваги підприємства, свідченням чого є відповідні значення показників фінансової стійкості та платоспроможності, а також нестійкий (незбалансо-ваний) - ознакою якого є погіршення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, втрата фінансової рівноваги.

Залежно від порушення параметрів життєздатності -безкризовий розвиток (дотримання і покращення усіх параметрів життєздатності), кризовий розвиток (суттєве та стійке погіршення параметрів життєздатності), післякризовий розвиток (поступове відновлення параметрів життєздатності після подолання кризи).

Залежно від типовості змін, що відбуваються у процесі розвитку: традиціоналістський розвиток, для якого характерні типові зміни в окремих підсистемах, процесах, функціях, продуктах страхової компанії, а також інноваційний розвиток, ознакою якого є впровадження інноваційних ідей та розробок, інноваційних змін в його технології, продуктах, процесах.

Залежно від предметної царини змін:

продуктовий розвиток - зміни в складі та якості продуктів підприємства (під продуктом розуміється продукція, товари, роботи, послуги, що реалізуються підприємством),

територіальний розвиток - зміни географічного ринку збуту продуктів;

збутовий розвиток - зміни у системі просування продуктів;

андерайтинговий розвиток - зміни ступеня ризикованості діяльності підприємства або системи управління ризиками, що притаманні діяльності підприємства;

інвестиційний розвиток - зміни у структурі інвестиційного портфеля підприємства, які обумовлюють принципово нові можливості здійснення його діяльності;

організаційний розвиток - зміни у системі управління підприємством;

ринковий (конкурентний) розвиток - зміни ринкової позиції підприємства та його конкурентоспроможності тощо.

Залежно від врахування стану зовнішнього середовища та кон 'юнктури ринку: гнучкий розвиток, тобто зміни, що забезпечують гнучкість та адаптивність підприємства до змін зовнішнього середовища; негнучкий розвиток, який не враховує реалії зовнішніх соціально-економічних умов.

Залежно від позитивності оцінки зміни параметрів діяльності: позитивний розвиток, тобто зміни, які відповідають цільовій функції діяльності підприємства, та негативний розвиток, тобто зміни, що перешкоджають реалізації його цільової функції.

Залежно від керованості процесами розвитку: керований розвиток, тобто цілеспрямовані зміни, які плануються (проектуються) органом управління підприємством, та некерований (адаптивний, ситуативний) розвиток, тобто неочікувані зміни, що заздалегідь не плануються (проектуються), з'являються як наслідок виникнення певної ситуації (можливості), швидкої адаптації до зміни умов господарювання.

Залежно від гармонійності: гармонізований розвиток, при якому основні домінантні сфери діяльності підприємства розвиваються узгоджено одна до іншої (спрямованість та темпи змін пропорційні в обсягах та часі), що в комплексі забезпечує належне зростання ефективності господарювання та негармонійний розвиток, для якого характерною є асиметрія розвитку домінантних сфер, гіперболізація однією з складових діяльності, наслідком чого є неадекватне зростання кінцевих показників господарсько-фінансової діяльності, втрата стійкості функціонування в довгостроковій перспективі.

Методичний інструментарій дослідження та оцінки можливостей розвитку підприємства є недостатньо розробленим та дискусійним.

Традиційно вважалося, що свідченням розвитку підприємства є зростання показників його господарсько-фінансової діяльності. Кількісну оцінку можливостей підприємства щодо збільшення обсягів своєї діяльності отримували у процесі планування (розробки системи планів розвитку підприємства). Цій проблемі присвячено багато дослідницьких та навчальних видань, в яких детально описані процедури та методи планування окремих показників господарсько-фінансової діяльності підприємства - виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), доходів, видатків, прибутку, матеріально-трудових та фінансових ресурсів, необхідних для їх досягнення.

Як відомо, останнім часом методичні підходи до проведення планових розрахунків докорінним чином змінилися. Зміни, які відбулися, пов'язані, по-перше, з розвитком та впровадженням у практику концептуальних положень стратегічного управління та планування, орієнтацією на стратегічні цілі та завдання підприємства, стан та динамізм змін у зовнішньому середовищі, по-друге, концепції маркетингу, відповідно до якої виробнича діяльність підприємства не є визначальною, підприємство має орієнтуватися на задоволення потреб споживачів, обсяг та структуру попиту, що є запорукою успішної реалізації товарів (продукції), фінансової стійкості та конкурентоспроможності підприємства.

Незважаючи на усвідомлення цих теоретичних положень (як цільових установок, які мають досягатися), в арсеналі практичного інструментарію планових розрахунків й досі переважають різноманітні методи планування від досягнутого (економіко-статистичний, факторно-аналітичний, індексний метод, метод еластичності, їхні різновиди та похідні), які „удосконалені" різноманітними експертними поправками та корегуючими коефіцієнтами на зіставність цін, умов зовнішнього середовища тощо.

Базуючись на загальній методології дослідження потенціалу (нереалізованих внутрішніх можливостей, потенцій), оцінка потенційних можливостей розвитку підприємства, що опинилося в кризовому стані, передбачає проведення зазначеної на рис.6.6 роботи.

1 етап - визначення напрямів дослідження потенційних

можливостей розвитку. Напрями дослідження перспектив розвитку є індивідуальною характеристикою досліджуваного підприємства та обумовлюються специфікою його господарсько-фінансової діяльності. Доцільним визнається структурування дослідження за такими напрямами: перспективи збільшення обсягу діяльності (в торгівлі -обсягу товарообороту як результативного показника операційної діяльності торговельного підприємства), перспективи удосконалення ресурсного забезпечення діяльності (з окремих видів ресурсів - матеріальних, товарних, фінансових, трудових), перспективи удосконалення системи управління підприємством.

2 етап - формування системи об'єктів дослідження, що характеризують можливості розвитку підприємства. Можливості розвитку діяльності підприємства можуть бути охарактеризовані певною системою кількісних та якісних показників, набір яких формується індивідуально з врахуванням специфіки підприємства-об'єкта дослідження.

Розглянемо, як приклад, систему об'єктів дослідження, яка дозволяє оцінити можливості розвитку торговельного підприємства.

Оцінка перспектив розвитку обсягів торговельної діяльності (товарообороту) має базуватися на визначенні:

перспектив зростання інтенсивності потоку покупців у районі діяльності підприємства;

можливостей регіональної диверсифікації діяльності;

можливостей збільшення широти, глибини та оновлення асортименту товарів, що реалізуються;

можливостей забезпечення відповідності товарного асортименту до структури споживчого попиту, тобто закупівлі товарів, що користуються високим та сталим попитом;

можливостей удосконалення форм та методів торговельного обслуговування запитів відповідно до „цільової аудиторії-";

можливостей підвищення якості обслуговування тощо.

Удосконалення ресурсного забезпечення обумовлюється насамперед наявністю перспектив удосконалення товарних ресурсів, тобто закупівельною діяльністю торговельного підприємства, які визначаються:

наявністю стійких зв'язків з відомими та стійкими у фінансовому відношенні постачальниками (виробниками) товарів;

можливістю самостійного проведення зовнішньоекономічних операцій або доступу до імпортних товарів на першому етапі їх руху в межах країни (закупівля безпосередньо в учасника зовнішньоекономічної діяльності, а не у посередника);

можливістю використання системи цінових знижок, що пропонуються постачальниками (залежно від обсягів, ритмічності закупівлі, форми та часу оплати тощо);

входженням підприємства до складу формальних та неформальних об'єднань підприємств, у складі яких є виробники товарів;

можливістю торговельного підприємства здійснити інтеграцію „вперед" (організувати власне виробництво товарів або стати співвласником підприємства, що здійснює випуск необхідних товарів) тощо.

Визначення перспектив удосконалення складу матеріальних ресурсів (матеріально-технічної бази) підприємства потребує оцінки можливостей:

збільшення „робочої" торговельної площі за рахунок внутрішнього перепланування, раціональності розподілу площі торговельної зали між окремими товарними секціями;

зміни територіального розміщення підприємства та його структурних підрозділів;

звільнення від основних фондів, які не використовуються у зв'язку з моральним зносом або спрацюванням (наявність попиту на них та позитивної ліквідаційної вартості);

удосконалення складу діючих основних фондів шляхом придбання або отримання в лізинг сучасніших, потужніших (за потреби) та економічних у використанні (енергоспоживання, ремонтопридатність, матеріаломісткість використання тощо) видів обладнання.

Оцінюючи перспективи розвитку фінансових ресурсів торговельного підприємства, слід враховувати:

можливості підприємства щодо залучення позикових фінансових ресурсів та їх обслуговування за рахунок грошових потоків, що генеруються у процесі основної діяльності;

інвестиційну привабливість підприємства для зовнішніх інвесторів;

здатність до розробки ефективної дивідендної та емісійної політики;

здатність до використання сучасних інструментів фінансового менеджменту для запобігання інфляційним та реальним втратам капіталу (обігових коштів), забезпечення їх швидкого та ефективного обороту, використання нетрадиційних форм та методів розрахунку, прискорення грошового обороту тощо.

Оцінка перспектив розвитку трудових ресурсів має передбачати дослідження можливостей залучення до підприємства необхідної кількості персоналу, що відповідає сучасним вимогам, насамперед управлінців середньої та вищої ланки, а також „впливових співробітників", необхідних для доступу підприємства до найбільш значущих видів ресурсів, забезпечення ефективного використання наявних трудових ресурсів або зростання їхнього обсягу та якості.

Оцінка можливостей удосконалення системи управління підприємством потребує дослідження раціональності організаційної структури підприємства, спеціалізації існуючих функціональних управлінських підрозділів, стану організації планово-економічної роботи, маркетингу, менеджменту персоналу, бухгалтерського обліку, контролю за виконанням прийнятих рішень, рівня професійної підготовки та практичного досвіду менеджерів, ступеня впроваджень інформаційних технологій управління тощо.

З етап - проведення експертної оцінка можливостей розвитку підприємства. Для проведення експертної оцінки пропонується використовувати бальний метод. При використанні 5-бальної системи в основу оцінювання можуть бути покладені такі критерії: 0 - перспективи розвитку відсутні; 1 - незначні можливості розвитку; 2 - помірні можливості розвитку; 3 - середні можливості розвитку; 4 - добрі (суттєві) можливості розвитку, 5 - відмінні можливості розвитку.

метою полегшення процедури оцінювання доцільно попередньо розробити фактор-карту оцінки, яка б відбивала ідентифікований стан кожного оцінювального показника.

етап - визначення значущості окремих напрямів дослідження можливостей розвитку підприємства для його виживання.

Окремі напрями дослідження певною мірою впливають на оцінку загальних можливостей розвитку підприємства. чуЦінка коефіцієнта значущості кожного з них здійснюється за допомогою шкали рангів, наведеній у табл. 6.2.

Таблиця 6.2 Шкала рангів значущості окремих аналітичних показників в оцінці перспектив розвитку підприємства

Узгодження оцінки окремих елементів потенціалу виживання проводиться за допомогою методу „аналіз ієрархій" (МАІ) або методу номінальної групи [211].

Як відомо, використання цього методу передбачає формування матриці оцінки значимості окремих елементів потенціалу виживання, яка має наступний вигляд:

діагональ матриці представлена одиницями, а елементи матриці, розташовані справа та зліва від діагоналі - обернені числа:

Рішення матриці відбувається шляхом розрахунку „власного вектора" кожного елемента стратегічного потенціалу.

Визначення „власного вектора" проводиться наступним чином:

Для коректності подальшого використання власних векторів значимості окремих показників значення коефіцієнта відношення узгодженості не повинно перевищувати 10% (в окремих випадках критична мета допустимості може бути підвищена максимум до 20%).

5 етап - узагальнення індивідуальних оцінок перспектив

розвитку підприємства

Чим більше значення має узагальнюючий коефіцієнт, тим кращі перспективи для виживання має підприємство.