Антикризове управління підприємством

8.4.2. Загальні засади підготовки та проведення реструктуризації боргів

Проведення реструктуризації боргів кризового підприємства потребує клопіткої підготовчої роботи, загальна логіка та послідовність якої відображена на рис. 8.7.

Важливе значення для укладання реструктуризаційних угод мають психологічні аспекти ведення переговорів з кредиторами підприємства.



Доцільним визнається дотримання наступних рекомендацій:

встановлення довірчих відносин з кредиторами;

правдиве інформування про реальний фінансовий та майновий стан підприємства;

обґрунтоване пояснення причин фінансових труднощів та ознайомлення з заходами, що вживаються для розв'язання проблеми поточної неплатоспроможності;

допуск кредиторів до облікових даних та усієї первинної інформації стосовно стану справ на підприємстві з метою недопущення думки про шахрайство або навмисного введення в оману;

забезпечення рівності прав та ставлення до усіх кредиторів, орієнтація (за можливістю) на спільні переговори, запобігання конфронтації між окремими кредиторами, надання привілеїв;

укладання письмових угод та ведення щоденника (протоколів) усіх перегорів з кредиторами та досягнутих домовленостей тощо.

Незважаючи на беззаперечну важливість цих рекомендацій та необхідність їх використання, ефективність роботи щодо реструктуризації боргів більшою мірою залежить від економічної підтримки

переговорного процесу між підприємством та його кредиторами.

Під підтримкою розуміється наявність певних економічних важелів (мотивів, інтересів), що спонукають (зацікавлюють) кредиторів погодитися на запропоновані умови реструктуризації боргів, новий графік або форму погашення заборгованості.

Умови реструктуризації боргів, як правило, переносять платежі з обслуговування та погашення зобов'язань на більш тривалий термін, передбачають зменшення процентних виплат, що, виходячи з фундаментальних концепцій фінансового менеджменту відносно впливу факторів часу, інфляції та ризику, погіршує становище кредитора.

Якщо підприємство перебуває у важкому фінансовому стані, суб'єкт антикризового управління (керівництво) мусить пояснити кредиторам, що неприйняття ними запропонованих умов реструктуризації боргів призведе до реальної загрози порушення справи про банкрутство та початку ліквідаційних процедур, внаслідок чого вони можуть взагалі не отримати компенсацію своїх боргів або отримати її в значно меншій частці. Ці докази будуть більш зрозумілі, якщо вони супроводжуватимуться фінансовим планом діяльності кризового підприємства на перспективний період та розрахунком системи спеціальних оціночних показників.

Фінансовий план діяльності підприємства на перспективний період має підтверджувати можливості кризового підприємства отримувати доходи, необхідні для виконання зобов'язань відповідно до запропонованого графіка та обсягу їх погашення. Основними розділами цього документа є план доходів та витрат, балансовий план, план руху грошових коштів, план формування та використання фінансових ресурсів. Кожен розділ плану доцільно супроводжувати детальними розрахунками, які даватимуть змогу кредиторам перевірити реальність та об'єктивність отриманих результатів.

Система спеціальних оціночних показників, які доцільно використовувати як економічне підґрунтя переговорного процесу та полегшення досягнення домовленостей стосовно реструктуризації боргів, включає такі показники, як:

добровільні втрати внаслідок реструктуризації боргу;

коефіцієнт добровільних втрат внаслідок реструктуризації боргу;

примусові втрати внаслідок ліквідаційних процедур;

• коефіцієнт задоволення претензій кредиторів у перебігу судових процедур.

Добровільні втрати кредитора при реструктуризації боргів розраховуються як різниця між теперішньою вартістю платежів з обслуговування та погашення боргів, передбачених базовим графіком їх здійснення (ТВпзб), та при запропонованому варіанті їх реструктуризації (ТВпзресіпр):

ДВК = ТВпзб - ТВпЗрестр- (8.32)

Коефіцієнт добровільних втрат (КДВк) характеризує рівень означених вище втрат відносно базової вартості боргу:

Кдвк=~^хЮ0, (8.33)

ТВпзб

Економічна сутність та методика розрахунку примусових втрат внаслідок початку ліквідаційних процедур та коефіцієнтів задоволення претензій кредиторів у перебігу судових процедур розглянута у параграфі 5.3 підручника.

Кожен кредитор повинен бути ретельно ознайомлений з інформаційним забезпеченням та методикою розрахунку прогнозного значення запропонованих показників.

Якщо добровільні втрати кредитора менше прогнозованих примусових втрат (ПВК), тобто

ДВК<ПВК, (8 34)

то існує реальний економічний важіль успішного закінчення переговорного процесу та укладання реструктуризаційних угод з кредиторами.

На завершення необхідно наголосити, що підготовка умов реструктуризації боргів потребує інтеграції зусиль усіх спеціалістів під-приємства-боржника, залучення до цієї роботи не тільки економістів (фінансистів), а й бухгалтерів та юристів підприємства.

Завданням бухгалтерів є проведення експертизи запропонованих ідей (концепції реструктуризації) відповідно до норм бухгалтерського обліку та податкового законодавства з метою мінімізації податкових платежів Угоди щодо реструктуризації боргів не є загальноприйнятими та потребують творчого бухгалтерського оформлення. За необхідності рекомендується завчасно отримати необхідне роз'яснення від аудиторських фірм та податкових органів.

Юристи підприємства або залучені фахівці юридичного профілю повинні провести юридичний аналіз запропонованої концепції реструктуризації боргу на відповідність до чинного законодавства та підготувати тексти угод, які мають бути укладені.