Основи економічної теорії (2001)

Слово «метод» у перекладі з грецької означає «шлях дослідження», «спосіб пізнання». Отже, метод — це сукупність прийомів, способів, принципів, за допомогою яких визначаються шляхи досягнення певної мети, розв'язання конкретного завдання. Поняття «метод» використовується і в теорії, і в практиці. У науці метод — це застосування певних способів, прийомів, завдань теоретичного дослідження предмета, що знаходить вияв у системі категорій і законів. Якщо предмет науки характеризується тим, що досліджується, то метод — тим, як досліджується. Предмет і метод становлять певну єдність, між ними існує причинно-наслідковий зв'язок. Особливості предмета визначають ті прийоми і засоби, які використовуються у процесі пізнання. Розпочинаючи дослідження, вчений опирається на існуючу теорію предмета. Метод у цьому разі виступає як передумова пізнання. Подальші дослідження дають можливість отримати нові знання, що не тільки збагачує теорію предмета, а й збільшує та вдосконалює арсенал пізнавальних засобів, збагачує метод науки. За такого підходу метод є результатом наукового пізнання.

Метод будь-якої науки, її методологія, мас величезне значення для розвитку наукового пізнання. Як писав видатний російський фізіолог І. Павлов у «Лекциях по физиологии» (1952), метод — найперша, основна річ. Від методу, від способу дій залежить ефективність дослідження. При хорошому методі, на його думку, і не дуже талановита людина може зробити багато, а при поганому методі геніальна людина працюватиме марно і не отримає цінних, точних результатів. Цей вислів мас безпосереднє відношення і до економічної науки.

Метод класичної економічної теорії включає загальнонаукові методи пізнання тобто конкретні способи та прийоми пізнання, які вироблені в процесі розвитку науки. До них належать статистичне спостереження, висування і перевірка гіпотез, аналіз і синтез, індукція і дедукція, системний підхід, моделювання процесів, проведення експериментів тощо. Вони використовуються як у природничих, так і в суспільних науках, але в межах, що визначаються предметом науки та її характером.

У природничих науках, наприклад, для виявлення сутнісних зв'язків між предметами і явищами, для перевірки тих чи інших припущень і гіпотез вирішальне значення має експеримент, тобто штучне відтворення в лабораторних умовах якогось процесу в чистому вигляді, без впливу інших зовнішніх чинників. В економічній теорії лабораторний експеримент неможливий. Експериментувати можна лише в реальному житті, в реальних суспільних відносинах, що ставить жорсткі межі та висуває високі вимоги до проведення експериментів.

Відмітна риса методу економічної теорії, як і суспільних наук у цілому, полягає в тому, що замість мікроскопа, радіотелескопа чи синхрофазотрона, інших технічних засобів пізнання, використовуваних у природничих науках, величезне значення має метод наукової абстракції.

Цей метод означає абстрагування, очищення уявлень людини про процеси, що вивчаються, від випадкового, перехідного, одиничного і виділення в них сталого, типового. Саме завдяки цьому вдається проникати у внутрішній зміст явищ і процесів, розкривати їхню сутність, від сутності одного порядку переходити до сутності більш глибокого рівня, формувати категорії та закони науки, які виражають ці сутності. Можна стверджувати, що метод абстракції— це головне знаряддя пізнання дійсності, яким оперує економічна теорія. Однак при цьому важливо те, що абстрагування від конкретного, що знаходиться на поверхні життя, має бути глибоким і обґрунтованим. Інакше розкрити істотні зв'язки між явищами у їхньому чистому вигляді неможливо. І водночас абстрагування не повинно переходити межі, за якою зникає реальний зміст досліджуваних явищ. При цьому ступінь абстракції диктується самим змістом досліджуваного процесу, тим завданням, яке ставить перед собою дослідник.

Проте на цьому процес пізнання не завершується. Рух від конкретного споглядання до абстрактного мислення доповнюється рухом на більш високому рівні: від абстрактного мислення до конкретної дійсності в усій її багатоманітності. Саме це дає можливість розгорнути систему виробничих відносин у логічно побудовану систему категорій і законів згідно з їхньою власною внутрішньою логікою. Те, від чого на першому етапі слід було абстрагуватися заради розкриття більш глибоких сутнісних відносин, тепер, навпаки, необхідне в усій послідовності — від загальних основ до конкретних форм взаємозв'язків і виявів — розкрити все багатство явищ на поверхні життя. Однак тепер конкретне —це не випадкове нагромадження явищ, а цілісна система взаємопов'язаних і взаємозалежних явищ і процесів суспільного життя.

Поряд із загальним, як головним і визначальним, марксистський метод економічної теорії включає і те, що зумовлене специфікою предмета дослідження. Наукова філософія дає загальні принципи діалектико-матеріалістичного пізнання, а як застосувати ці принципи, як і загальнонаукові методи, для дослідження специфічного предмета — виробничих відносин, за допомогою яких способів і прийомів можна проникнути в їхню сутність і відтворити теоретичну систему законів і категорій — усе це залежить від самої економічної теорії, від її предмета, її наукової теорії. Це означає, що метод економічної теорії — це не механічне застосування методу матеріалістичної діалектики, а творче вироблення принципів і способів пізнання виробничих відносин, які, реалізуючи загальні філософські положення і висновки, утримують у собі й ті особливі риси, які зумовлені специфікою її предмета, специфікою самої науки.

Одним з корінних положень діалектичного матеріалізму є принцип первинності матерії і вторинності свідомості. Економічна теорія втілює його шляхом проведення принципу первинності матеріальних, економічних відносин стосовно політичних та ідеологічних відносин, принцип примату виробництва щодо інших фаз суспільного виробництва (розподілу, обміну, споживання). Тим самим положення філософії про первинність матерії, суспільного буття відносно свідомості перетворюються в евристичні принципи економічної теорії, її наукової теорії та методології.

Принцип розвитку, якому в матеріалістичній діалектиці належить чільне місце, реалізується в економічній теорії передусім у принципі історизму, який виражає специфіку руху суспільної форми матерії, її перехід від нижчого до вищого. Водночас принцип історизму в економічній теорії, на відміну, наприклад, від історичних наук, означає не відтворення ходу історії в усій її багатоманітності, з усіма відхиленнями і зигзагами, а виявлення об'єктивно необхідного зв'язку якісно визначених станів економіки, що утворюють закономірні ступені суспільно-економічного розвитку. Історичне тут виступає в єдності з логічним, очищеним від випадкового, виправленим відповідно до законів самого історичного процесу. Через це органічна єдність історичного і логічного є важливим і своєрідним елементом методу економічної теорії. Вивчення історії допомагає зрозуміти логіку предмета, а знання внутрішніх структур суспільства надає історичному дослідженню наукового характеру.

Важливим принципом діалектичного матеріалізму є загальність зв'язків, органічна єдність усіх елементів матеріального утворення, їхня глибока взаємодія. Тому, щоб пізнати сутність предмета чи явища, процесу, треба дослідити всю сукупність його сторін та відносин. Принцип загальності зв'язків реалізується в економічній теорії як безпосередньо, так і через розгляд суспільства та його економіки як цілісного живого організму, органічної системи, в якій усі компоненти знаходяться у певному взаємозв'язку і взаємозалежності, характеризуються певною структурою і логікою.

Пізнання системи, розкриття її сутності нерозривно пов'язані з роздвоєнням об'єкта пізнання на суперечливі сторони та їх дослідження. Однак і цей принцип діалектики передбачає творче застосування його до конкретного типу виробничих відносин шляхом виявлення своєрідності дії загального закону єдності і боротьби протилежностей, природи і характеру суперечностей, шляхів і методів їх розв'язання.

Отже, матеріалістична діалектика становить головний зміст методу економічної теорії, але не шляхом механічного перенесення її принципів, а шляхом творчого застосування і розвитку відповідно до специфіки предмета економічної теорії, що дає можливість виробляти своєрідні принципи і способи пізнавальної діяльності, які в сукупності утворюють метод економічної теорії як єдності загального та особливого.

Метод дослідження лише тоді науковий, коли забезпечує одержання результатів, які відображають реальні процеси. Класичний метод пізнання виходить з того, що єдиним критерієм істинності знання є суспільна практика. Саме вона перевіряє істинність і теорії, і методу.

Метод Економікс. У курсі Економікс склались два основні методи пізнання економічних явищ: позитивний та нормативний, причому кожний з них має свою філософську основу. Позитивний метод спирається на філософію позитивізму.

Будь-яке дійсне, позитивне знання про реальну дійсність може бути отримане у вигляді не заумних філософських узагальнень, а результатів окремих спеціальних наукових досліджень, на базі яких формується єдина система знання. Завдання науки, згідно з такими методологічними підходами, полягає не в дослідженні причинно-наслідкових зв'язків реальних явищ і процесів, а в описі та систематизації зовнішніх фактів, окремих суджень, даних чуттєвого досвіду. Внаслідок цього її закони набувають описового, а не причинно-наслідкового характеру.

Економісти, які обстоюють позиції позитивістської філософії, вважають, що Економікс — це «чиста» наука, така ж, як і інші, передусім природничі, науки. А тому і метод її дослідження аналогічний методу цих наук, звичайно з урахуванням специфіки її предмета. У зв'язку з цим завдання Економікс полягає в описі, аналізі та систематизації економічних фактів, явищ і процесів, які беруться такими, якими вони виступають у реальній дійсності.

Критерієм істинності чи помилковості наукових знань є два головні принципи позитивізму.

Перший принцип — верифікація (перевірка) гіпотези, теорії. Згідно з ним істинність чи помилковість будь-якого наукового положення, що має емпіричне походження, встановлюється у кінцевому підсумку зіставленням його з явищами і фактами реальної дійсності.

Другий принцип — фальсифікація (заперечення) гіпотези, теорії. Наукове твердження має допускати (заради досягнення істини) заперечення його реальним досвідом, тобто шляхом фальсифікації, якщо воно неправильне. Будь-яка економічна гіпотеза чи теорія істинна, якщо вона, згідно з цими двома принципами, підтверджується господарською практикою. Якщо цього немає, то економічну гіпотезу або теорію треба або переосмислити і вдосконалити, або відкинути і розробляти нову. «Позитивна економіка, — пишуть К. Макконнелл і С. Брю, — має справу з фактами (вже відібраними і такими, що перейшли на рівень теорії) і вільна від суб'єктивних оцінюючих суджень».

Практика показує, що слідування позитивістському методу, коли вивчаються реальні факти, реальні явища і процеси, дало можливість досягти значних наукових результатів і збагатити суспільну, в тому числі й економічну науку, багатьма принципово важливими теоріями. Це — вчення про еволюцію та рівновагу соціально-економічних систем, розмежування й аналіз соціальної статики та динаміки, інтерпретація істинності та помилковості наукового знання, використання математичних методів і апарату математичної логіки у науковому дослідженні.

Важливим методом пізнання в Економікс є нормативний метод, який спирається на філософію прагматизму (від грецького слова «прагма» — справа, дія), яка досліджує практичну діяльність людини, спрямовану на досягнення максимальної ефективності. Завдання науки полягає в тому, щоб знайти шляхи забезпечення максимально можливого ступеня ефективної діяльності людини. Наукове дослідження є лише тоді виправданим, коли забезпечує певну практичну корисність, яка дає можливість краще задовольнити потреби людини. Особливість філософії прагматизму знаходить вияв у тому, що в процесі наукового пізнання досягається єдність істини і корисності, а досягнення їх є засобом здійснення спеціальних, психологічних, моральних та інших цілей та устремлінь, які властиві кожній людині.

Філософія прагматизму, на відміну від позитивізму, який заперечує зв'язок між реальним фактом та його цінністю (оцінкою), визнає, що між пізнавальною та оціночною діяльністю людини існує єдність. А тому шлях до істини і шлях до цінності — один і той же, оскільки істинність і цінність збігаються, вони тотожні. Інакше кажучи, кінцевий результат усякої наукової діяльності є істина, яку і називають цінністю.

Філософія прагматизму, її методологія стверджує, що будь-який аналіз економічних явищ і процесів має бути спрямований на отримання результатів, які давали б користь усім суб'єктам господарської діяльності. Однак шляхи досягнення цієї мети досить складні, адже вони залежать не лише від особливостей пізнавального процесу, але й від дії різних соціальних чинників (політичних, правових, національних, морально-етичних, релігійних тощо). В оцінці цих чинників істотну роль відіграють досвід, знання, переконання, інтереси вченого.

Попри певні відмінності нормативного методу від позитивного, вони тісно взаємозв'язані, взаємодіють між собою і навіть взаємопроникають один в одного. Це означає, що окремі елементи позитивного методу використовуються у нормативному економічному аналізі й навпаки. «Позитивна» Економікс вивчає те, що є, тоді як «нормативна» Економікс виражає суб'єктивні уявлення про те, що мас бути. «Позитивна» Економікс, на думку К. Макконнелла і С. Брю, досліджує фактичний стан економіки; «нормативна» має визначати; які конкретні умови чи аспекти економіки бажані чи небажані1. Вчені наводять такий приклад. Позитивне твердження: «За інших однакових умов, якщо плата за навчання зросте, кількість абітурієнтів в університеті зменшиться». Нормативне твердження: «Плату за навчання в університеті слід зменшити, щоб більше студентів могли здобути освіту». Якщо у реченні є такі слова, як «має», «повинно» або «слід», можна з великою впевненістю говорити, що це нормативне твердження. Переходячи від рівня фактів та принципів до рівня обґрунтування економічної політики, ми здійснюємо різкий стрибок від позитивної Економікс до нормативної.

Поряд з філософським методом, який розкриває загальні методологічні принципи пізнання, у курсі Економікс широко використовується системно-функціональний метод. Згідно з ним об'єкт, що вивчається, розглядається як складно організована система. Причому досліджуються не генетичні або причинно-наслідкові зв'язки, а саме функціональні, передусім кількісні залежності. Це дає можливість встановити залежність між елементами системи і визначити умови її збереження і розвитку.

У цілому логіка економічного аналізу така: спочатку збирають, описують і систематизують емпіричні факти, а потім розробляють гіпотези з проблем функціонування тієї чи іншої галузі економіки (або її агрегованого стану). На цій основі формуються економічні принципи або економічні теорії. Принципи і теорії є змістовними узагальненнями, що ґрунтуються на аналізі фактів, але, в свою чергу, і факти слугують постійній перевірці правильності вже встановлених принципів.

Теорії та принципи є необхідною передумовою розробки економічної політики, спрямованої на розв'язання певних економічних проблем. Для цього використовується досить широкий арсенал пізнавальних засобів: абстрагування, узагальнення, аналіз, синтез, індукція, дедукція тощо. Проте особливо важливу роль виконують математичні методи та адекватні їм інструменти — таблиці, графіки, формули, які використовуються на всіх етапах пізнавального процесу.